Майкл Щур прибыл на учения в "Десну" и боится прослыть "жертвой власти"
Ничто не предвещало словоблудной перебранки чтецов Сети, когда 33-летний Роман Винтонив (настоящее имя Майкла Щура) честно признался на своей странице в Facebook, что собирается на учебу в "Десну": "Медкомиссию прошел, все ок. Спасибо военкому – дал пару дней, чтобы завершить работу над 35-м выпуском "Утеодин з Майклом Щуром". У ведущего и другого-то выбора и не было – объясниться со зрителем за грядущее многонедельное исчезновение из эфира он обязан, как ни крути. Но многие сердобольные "щурофилы" и иные "сострадальцы" сочли своим долгом накричать на авторов идеи отправить телезвезду в армию: "Майклу Щуру прислали повестку! Как они могли? Измена! Дыбилы…" Такая реакция общественности на его открытое заявление неприятно удивила Щура, и он разразился гневной тирадой в сторону публики, оказавшей ему медвежью услугу. По словам журналиста, его тем самым лишили морального права выбора, куда идти – в департамент информации или на фронт:
- Я понимаю – грустно, разволновались, не хочется, чтобы кто-то шел туда, где стреляют. Это нормально. Но все вы, писавшие эти истеричные сообщения, отобрали у меня право выбора. Знаете почему? Потому что:
1). Если я пойду в департамент информации, то для тех, которые сейчас воюют, я буду "сцыклом, который подговорил журналистов, чтобы они подняли крик, чтобы отмазаться от армии"
2). Если я пойду воевать, то буду "жертвой власти, которой заткнули рот".
Излияние души Щур закончил смачным ругательством, которое грех поддавать переводу: "Але ж курча ляґа! Это я должен решать, а не вы!" И, словно прогоркшая вишенка на торте весьма однообразного ворчания Щура (о том же "праве выбора" Майкл упоминает целых три раза, не особо меняя контекст) – нелицеприятный словесный реверанс в сторону насоливших коллег: "Дорогие дурналисты, вы сейчас ничем не отличаетесь от тех, кто отмазывает своих мужей – друзей – сыновей – одноклассников – сотрудников. Вы сейчас пытаетесь создать еще одну касту "неприкасаемых".
"Комсомолка" позвонила ведущему, чтобы выяснить, как проходит первый день учений в "Десне", но в момент сдачи номера ведущий только прибыл в учебный центр. "А насчет "скандала"… Ну что тут сказать, - как с их стороны были эмоции, так и с моей" – резюмировал Щур.
Также "КП в Украине" без изменений приводит текст обращения Майкла Щура у своим фолловерам.
Майкл Щур
Зібравсі.
Я мовчав-мовчав, але кількість істеричних (перепрошую) постів зашкалила.
Отже.
Розповім всю історію з самого початку.
Які тільки мені прийшла повістка, я подзвонив у прес-службу генштабу. Представився і сказав, що мені прийшла повістка. Також сказав, що я збираюсь йти в армію. Також сказав, що я, впринципі непогано працюю з інформаційов і т. д.
Мені одразу дали контакт Тетяни Попової з МінСтець.
Подзвонив пані Поповій. Ми з нею зустрілись і вона запропонувала варіант, при якому те, що я вмію робити добре, зможе реалізовуватись під час служби найкраще. Працювати в Департаменті інформаційних шось-там. Якось так.
Тобто зрадою це назвати важко. Я, чесно кажучи, вважав, що це не варто афішувати, але після того шуму, що піднявсі, вже нема змісту.
Тепер мені залишилось пройти підготовку у Десні і всьо - готовий приступати до виконання обов'язків.
Тепер щодо "Майклові Щуру прислали повістку! Як вони могли?! Зрада! Дибіли..."
Знаєте, чого ви мене позбавили? Ви всі, хто писав ці істеричні (знову перепрошую) повідомлення? Знаєте, що ви у мене відібрали? Право вибору.
А знаєте чому? Бо:
1) якщо я піду в той департамент інформації, то для тих, хто зараз воює, я буду "сциклом, який підмовив дурналістів, щоб вони підняли крик, щоб відмазатись від армії";
2) якщо я піду воювати, то я буду "жертвов влади, якій заткнули рота".
Дякую, друзі [кланяється] підсобили!
Ви взагалі думали про наслідки перед тим, як то всьо писати. Ви про наслідки взагалі думаєте? Так я розумію - сумно, розхвилювались, не хочеться, щоб хтось йшов туда, де стріляют. Це природньо. Це нормально.
Але ж курча ляґа!!! Це я маю вирішувати, а не ви!
Ви позбавили мене права вибору! От що ви мені залишили? Ви мені залишили тільки один вибір. Той, який ви вважаєте правильним.
А як же я? Може я також маю право вирішувати, куди мені йти і що мені там робити?
Скажу більше - ні у кого з вас немає права вирішувати це замість мене. А ви це зробили. Ви всі, хто писав ці істеричні (ще раз перепрошую, але вони справді такі) тексти, ви дружно позбавили мене права вибору.
І наостанок. Дорогі дурналісти, ви зараз нічим не відрізняєтесі від тих, хто відмазує своїх друзів/синків/чоловіків/однокласників/співробітників.
Ви зараз намагаєтесь створити ще одну касту недоторканих
