Марина Боржемська – про «Зважених…», схуднення і «Оземпік», особисте життя та спілкування з дітьми
Восени на СТБ вийде новий сезон «Зважених та щасливих», де одним із з тренерів стала Марина Боржемська. В минулих сезонах її підопічні ставали переможцями як у проєкті, так і в домашньому схудненні.
В інтерв’ю Коротко про Марина Боржемська розповіла, що для неї означає повернення в «Зважені та щасливі», чому деякі учасники вдома знову набирають вагу, шкоду для організму від препаратів на кшталт «Оземпіка» і чим небезпечний такий метод схуднення, як впливає публічність на особисте життя, про сімейні цінності та мрії.
Спорт завжди на часі, незважаючи на те, які сумні події ми переживаємо щодня
- Маринко, вітаю тебе з новим сезоном, адже знаю, наскільки тобі цей проєкт важливий.
- Важливий. «Зважені та щасливі» - наче моя маленька дитина. Думала, що вже більше ніколи не будемо знімати такий проєкт про такі важливі речі, тим паче зараз. Під час війни через стреси, втому, хвилювання проблема набору ваги стала більш гострою. І мені б хотілося дати людям більше надії.
Я не говорю про те, що це буде масовий вплив, хоча б мені хотілося, щоб це було масштабно. Але якщо ми допоможемо певній кількості людей, це вже буде круто. Можливо, це знову поверне людей до віри в себе.
Спорт завжди на часі, незважаючи на те, які сумні події ми переживаємо щодня. Адже спорт заряджає позитивною енергією, знімає стрес, напругу. Навіть психологи радять обов'язково займатися спортом, створювати якусь динаміку навколо себе, щоб не впадати в депресивні стани.
Обожнюю «Зважені та щасливі», бо цей проєкт - про здоров'я, про увагу і повагу до себе, до свого тіла, про проблеми, страхи, про які люди бояться сказати вголос.
Тому дуже щаслива, що мій проєкт знову оживає. Можливо, трохи нахабно говорити «мій проєкт». Але можу собі це дозволити, бо багато років працювала в ньому, багато чого йому віддала - і свій час, і свою любов, і свої знання. Мені хотілося і хочеться ділитися своїми знаннями з учасниками. Я вірю в людей, які приходять і хочуть щось змінити у своєму житті. І хочу максимально їм допомогти.
- Ти навіть згадувала нещодавно, що й твої діти виросли на проєкті.
- Так, мої діти виросли на проєкті. Коли зі мною почали вести перемовини, діти почали згадувати різні сезони, ми гортали фотографії. І мені хотілося згадати, як це було, повернутися в той час.
Вони були зовсім маленькими, жили разом зі мною та з їхнім батьком на цьому проєкті. Вони нам допомагали, стимулювали учасників. Це справді великий відрізок їхнього життя.
- Багато учасників знову набирають вагу, коли повертаються додому. В чому причини?
- Є багато різних причин, різних ситуацій. Коли людина приходить на проєкт, вона починає працювати, дослухається до всіх наших порад, навчається.
Моя мета - так навчити своїх учасників, щоб і вдома вони могли використовувати все, чого ми їх вчили. Але коли вони повертаються додому, немає контролю. Адже їхні друзі, родина знаходяться поза проєктом. Вони не проходять з учасником цей шлях, для них не дуже зрозуміло, що він там робив і що змінювалося у його житті. Вони просто бачать вже готову картинку.
Наприклад, домашнє схуднення відбувається ще декілька місяців після закінчення зйомок. Але увесь цей час ми підтримуємо учасників. Ми з ними на зв'язку. Багато учасників приїжджали до мене у Вінницю, і я з ними працювала. Тому ті, хто приїжджали, були трохи відсторонені від свого звичного життя. А коли вони повертаються додому, нібито щось і хочуть змінити у своєму житті, але їхні друзі, рідні, близькі не завжди готові до цих змін, вони хочуть жити так, як жили раніше.
Дуже часто трапляється так, що змінився чоловік, а дружині не дуже комфортно щось змінювати. Чи навпаки. Буває, з'являється й конкуренція. Людина, яка з тобою живе, бачить, що ти повністю змінився, на тебе по-іншому дивляться, тому це ще й випробовування славою, бо є певна пізнаваність серед людей.
Ще один приклад – застілля. Щедра українська душа вміє пригощати гарно. Але люди, які вас оточують, забувають про те, що ви змінилися, що все, що було раніше, має відійти на другий план, щоб втримати результат. А щоб втримати результат, потрібно, щоб пройшов час. Організму потрібно адаптуватися до тієї ваги, з якою людина вийшла з проєкту. Для цього потрібен рік-два режиму і певного самоконтролю.
Дуже часто учасники зриваються. Певний час вони тримаються, а потім – плюс один кілограм, плюс два…
- І так потроху, наче непомітно, повертаються у свої кілограми.
- Так, вага поступово набирається, і ти знову повертаєшся до того результату, з яким прийшов.
Буває, в коментарях пишуть: «Ну, учасників залишають після закінчення проєкту і вони стають нікому не потрібними». Мене це завжди сильно ображає. По-перше, тренери ніколи не залишають на самоті свого учасника. Ми завжди готові підтримати абсолютно в усьому. Навіть якщо ти в чомусь сумніваєшся, ти можеш написати, подзвонити. Всі мої учасники знають, що я завжди їх підтримую: будь-яка консультація, будь-яка порада і будь-яка підтримка у будь-який час. Так завжди було і буде.
Тут потрібно зрозуміти: ми вам дали всі інструменти, а ви вже повинні їх використовувати. Але дуже часто трапляється так, що в людини немає часу піти в тренажерний зал, немає часу на приготування їжі, бо має бути режим харчування. Люди нехтують.
Те саме стосується і режиму заняття спортом. Це дуже важливе питання, яке ми завжди піднімаємо. Якщо учасник на проєкті щодня займався спортом, у нього має бути хоча б три-чотири рази на тиждень якась активність - біг, спортзал, їзда на велосипеді, плавання чи будь-яке інше тренування, яке до вподоби.
Дуже важлива й підтримка близьких людей, як я вже сказала. Вся родина має змінити повністю свій спосіб життя, харчування, переглянути абсолютно все.
Знову ж таки, є випадки, коли чоловік відправляв дружину на проєкт, щоб вона схудла, а коли вона схудла і на неї почали звертати увагу інші чоловіки, йому це не подобалося. Йому хотілося, щоб вона знову була такою, як колись. І навпаки – дружини не були готові до того, як змінилися їхні чоловіки.
Марина Боржемська була тренеркою чотири сезони «Зважених та щасливих». Фото: надано Мариною Боржемською
«Оземпік» дуже небезпечний для здорових людей
- Для багатьох нині чарівною пігулкою для схуднення стали препарати на кшталт «Оземпіка». Поясни, чому це зло? Бо усім же хочеться швидко стати стрункими.
- Все, що дається швидко, імпульсивно, інтенсивно, дуже швидко втрачає свій результат, коли ти перестаєш це використовувати. Ми повинні зрозуміти, що, окрім правильного підходу до свого способу життя, нічого відбуватися не буде. Спочатку це може допомогти, але може дуже сильно вплинути на самопочуття і здоров'я.
«Оземпік» - це шкідливий препарат для здорових людей. Він призначається лише тим людям, які хворіють на цукровий діабет. В таких випадках лікар поступово допомагає людині обрати свою дозу цього препарату, оскільки інсулін вже не може впоратися з хворобою і знизити рівень цукру.
Цей препарат став сенсацією у боротьби із зайвою вагою, але люди забули його першочергове значення, для чого його виготовляли. А виготовляли його саме для людей, які хворіють на цукровий діабет. І це стало дуже небезпечним для здорових людей, у яких є певні проблеми з вагою. Людина виглядає виснаженою, приймаючи цей препарат. До того ж, не всі люди можуть до нього одразу звикнути, він дуже шкідливо впливає на кишково-шлунковий тракт, у багатьох викликає панкреатит, сильну нудоту, дуже багато є розладів серцево-судинної системи.
У багатьох людей взагалі може викликати гіпоглікемію - це різке зниження цукру в крові. Це може вплинути на щитоподібну залозу, привести до ниркової недостатності. Цей препарат, знову ж таки, призводить до депресій і тривожних розладів.
Я бачу по людях, які приймають цей препарат, як гасне колір шкіри, він стає більш сірим, як шкіра втрачає пружність через недостатню кількість води, поживних речовин саме з харчування, адже знижується апетит.
Якщо ми говоримо про красиву будову тіла, то про це можна забути на цьому препараті. Всі чомусь дивляться на зірок, які приймають цей препарат, але я не розумію, хто їм дозволив його приймати. Тобто чи проходили ці люди консультацію з лікарем-дієтологом, зі своїм сімейним лікарем, які здавали аналізи, аби перевірити себе.
Коли думають - «яка вона (чи він) худа і красива», зрозумійте, ви бачите картинку. Якби ви, як професіонал, поглянули моїми очима - це просто страшно. До того ж потім людина не зможе нормально повернутися до здорового харчування без допомоги лікарів, дієтологів і ще й психотерапевта.
- Ти кажеш, що бачиш по людині, якщо вона приймає цей препарат. Серед наших зірок є такі?
- Є багато зірок, які приймають цей препарат. І мені шкода, бо вони є прикладом для інших. Якщо вони почали його приймати в цілях оздоровлення, саме в боротьбі з цукровим діабетом, якщо це призначив саме лікар - це одна справа. Але якщо вони вдалися до таких мір лише тому, щоб не працювати над собою, не налагоджувати режим харчування, не виділяти час на тренування, - це інша справа. Звісно, завжди легше щось проковтнути і побігти далі, ніж виділити час на приготування корисної їжі і активності.
- Але щоб запекти овочі й м’ясо, наприклад, багато часу не треба. Ти завжди про це нагадуєш.
- Так, і це не коштує дуже багато. М’ясо, наприклад, коштує дешевше, ніж палка копченої ковбаси чи фастфуд. Але людині простіше десь щось швидко перекусити, аніж поставити м’ясо в духовку, зробити заготовки.
Зараз навіть в магазинах є дуже багато готової і корисної їжі - просто відварена каша, запечена або відварена курятина.
Я не кажу про те, що не можна вживати солодкого. Просто треба робити це з розумом, не їсти постійно, а інколи дозволяти собі смаколик, який обожнюєш.
Це нібито і просто, і водночас складно, бо це самоконтроль, самодисципліна. Я намагаюся завжди доводити людям, що це не складно. Всі ці продукти ви кожного дня купуєте в свій холодильник, а як ви їх готуєте - це вже зовсім інша історія. І - з чим ви це все використовуєте. З майонезом чи олією? Їсте більше смажену їжу чи запікаєте? Наприклад, можна не пів пачки масла кинути в кашу, а кілька шматочків. І твої смакові рецептори запрацюють інакше.
Фітнес-тренерка вкотре нагадує: працює лише правильний підхід до свого способу життя. Фото: надано Мариною Боржемською
Уважно слухаю чоловіків, що вони говорять про свої минулі стосунки
- Що буде фішкою цього сезону «Зважених…»? Яких людей ви шукаєте, наприклад?
- У нас ще йде кастинг. Звісно, ми будемо обирати людей з різними історіями, щоб глядачі змогли побачити і відчути себе в цих історіях.
Думаю, це будуть різного темпераменту, характеру люди, щоб кожен зміг знайти свого героя, за якого буде вболівати, в якому, можливо, побачить себе і який стане для нього великим прикладом. Зйомки мають розпочатися вже у травні.
- Як підеш у зйомки, знову часу на побачення в тебе не буде!
- Коли учасники будуть проходити конкурси без мене і десь зайняті без мене, тоді, мабуть, буду знаходити час, щоб кудись піти (сміється). Хоча в мене цей час завжди завантажений моїми програмами і моїми клієнтами.
Я не можу сказати, що сильно зациклена на цій темі. Я відкрита до знайомств, чесно. Якщо хтось боїться зі мною познайомитись, то я не така страшна тьотя (сміється).
- Не думаєш, що це зворотна сторона публічності? Може, люди думають, що ти така неприступна зірка.
- Справді, є чоловіки, для яких це є проблемою, вони не хочуть надмірної уваги, їм некомфортно. У мене була подібна ситуація. Один чоловік запросив на каву, і поки ми з ним сиділи в кафе, зі мною віталися, просили сфотографуватися. А він не дивиться телебачення, його немає в соціальних мережах. І коли людина дізнається прізвище, починає моніторити інформацію, бачить певний тиск з боку соціуму, що ті підійшли, ті підійшли… Не всі до цього готові. І він сказав: «Мені дуже шкода, ти мені дуже сильно подобаєшся, але для мене це великий тиск, ми не зможемо навіть спокійно відпочити».
Можливо, в нього були зовсім інші інтереси. Можливо, є певні секрети, які він мені не зміг розкрити. Може, це просто не моя людина.
Мені важливо, щоб мені було цікаво з людиною спілкуватися, проводити час разом, щоб він так само хотів рухатися вперед, не зупинятися на місці. Щоб йому були цікаві мої діти. Мені 45, і я впевнена, що зустріну чоловіка, в якого теж будуть діти. І для мене, наприклад, його діти будуть як мої, я не буду розділяти: це твої, а це – мої.
Я завжди уважно слухаю при зустрічі чоловіків, що вони говорять про свої минулі стосунки. Якщо вони дуже багато цьому приділяють уваги в спілкуванні, звинувачують свою колишню дружину – це вже для мене певний тригер. Значить, людина ще не пропрацювала ці стосунки. Адже якщо щось не складається в стосунках, то завжди винні обидва партнери, бо не змогли домовитися про щось в певний момент, не змогли проговорити проблему, яка назріла.
Дуже часто звертаю увагу на те, які стосунки з батьками. Для мене це теж дуже важлива тема. Вважаю, людина, яка має здорові стосунки зі своєю родиною, так само буде будувати і свої майбутні стосунки. Якщо чоловік звик когось постійно звинувачувати, це означає, що він не готовий бачити свої недоліки, не готовий шукати шляхи, щоб змінити своє ставлення до життя і до людей. Так само і жінки. Просто я зараз про себе говорю.
Марина зізнається: у стосунках для неї важливо, щоб було цікаво з людиною спілкуватися. Фото: надано Мариною Боржемською
Всі питання і внутрішні коливання ми з дітьми проговорюємо
- Олівії - 12, Роберту у травні буде 16. Роберт наступного року вступатиме? Які у них захоплення?
- Роберт закінчує 9-й клас, бо пішов у школу в 7 років. І так само Олівка в 7 років пішла до школи. Я не відправляла їх зарано.
Роберт хоче продовжувати навчатися 10-11-й клас, хоче отримати повну шкільну освіту. Вивчає англійську, йому подобається. Додатково вчить німецьку. Останнім часом більш поглиблено вчить математику. Для вступу в деякі університети необхідно цей предмет знати.
Якщо говорити про майбутню професію, він вже більш-менш визначився в напрямку - йому подобається все, що пов'язано з правом. І отут вже буде думати, куди рухатися далі, бо йому подобається міжнародне право, він обожнює як історію України, так і всесвітню історію, географію.
Почав займатися MMA, це змішані єдиноборства, щоб навчитися відчувати і володіти своїм тілом. Навіть ніколи не могла подумати, що він мене попросить про це. А зараз каже, що йому цікаво. Ми знайшли хорошого тренера, який з ним працює індивідуально. Хоча Роберт взагалі дуже стриманий, ніколи сильно не проявляє свої емоції, а тут каже: «Цей спорт знімає певний стрес і напругу. Мам, я відчув, що внутрішньо став більш спокійнішим». Але каже, що навряд чи буде цим користуватися у житті.
Олівочка продовжує займатися хіп-хопом, виступає, вона це обожнює. І взяла від брата, що теж хоче ходити на MMA, тому теж ходить займатися. Тренер з MMA сказав, що вона просто природжений боєць. Це в нас в крові. Мама колись займалася дзюдо, тато боксом. От вам і дівчинка (сміється).
Їй подобається малювати, робити різні поробки, вона любить щось створювати своїми руками. Вся наша квартира в її поробках. У школі завжди хочуть забрати її витвори мистецтва на виставку, але вона їх не віддає. Каже: «Я це роблю не на показ, а для мами, мені важливо це принести їй. Тому, будь ласка, вибачайте, але це я нікому не віддам» (сміється).
- Які діти класні ростуть.
- Так. Хоча підлітковий період не буває простим. Але ми чуємо одне одного. І впевнена в тому, що будемо й надалі чути одне одного. Всі нагальні питання і внутрішні коливання, які відбуваються всередині дітей, ми проговорюємо. Не скажу, що все проходить гладко. Інколи емоційно буває важко. Але просто беру паузу і витримую її. Завжди намагаюся Олівку обійняти, пояснити, що теж була в її віці, такою ж, як і вона, теж робила певні помилки, і ділюся з нею цією інформацією.
З Робертом так само. Просто в нього було менше таких проявів. Олівка все-таки більш емоційна, ніж Роберт. З нею потрібен час, витримати пазу, і тоді в нас відбувається діалог.
Навіть психологи завжди радять: спілкуйтеся одне з одним. Це стосується абсолютно всіх: чоловіка і жінки, молодої пари, відносин з дітьми, з братами, сестрами, батьками, людьми, які навколо тебе. Це працює. І працює тоді, коли ти говориш спокійно, тоді тебе краще чують. А коли кричиш, ніхто тебе не може сприймати адекватно.
- Яка сьогодні твоя найбільша мрія?
- Мрію про перемогу. Мені хочеться спокою, мабуть, якоїсь впевненості у завтрашньому дні. Хочеться відчувати опору під ногами.
Мені дуже хочеться переїхати у власне житло. Ми знімаємо зараз, і мені комфортно, я не сильно на цьому зациклююся, але все одно хочеться свій затишний куточок.
Хочеться подорожувати. Але нині це не так просто, тому що потрібно багато допомагати. Я дуже багато допомагаю своїм друзям, які воюють.
Дуже хочеться, щоб були здорові діти, батьки, бо ще хочу відчувати себе дитиною. Поки живі наші батьки, ми ще діти.
Дуже хочеться більше зустрічатися зі своєю родиною, бо ми всі трохи розкидані по світу. Хочеться банальних звичайних речей, як і всім: жити в мирі, в спокої, мати можливість планувати. Всього іншого ми можемо досягти.
Якісь приємні для себе речі я дозволяю собі робити. Мені завжди хочеться іншим людям більше віддавати. Коли віддаю, відчуваю, що мені приходить набагато більше. Я щаслива, наприклад, коли мені пишуть: «Дякую, що завдяки вам я скинула вагу і змогла завагітніти»…
Хочу бачити, як зростають мої діти, як обирають свої майбутні професії, як в майбутньому вони створюватимуть свої власні родини.
Просто хочу, щоб у нас не відняли наше майбутнє в нашій країні - оце найголовніше бажання.
З дітьми – Робертом та Олівією. Фото: надано Мариною Боржемською
