• Головна
• Шоу-біз

Фото: Кадр з фільму

Ми дочекалися – пройшло всього 23 роки з моменту виходу «28 днів по тому» - трилера, який відродив і переосмислив зомбі-жанр, і ось продовження від тих же режисера Денні Бойла та сценариста Алекса Гарленда. Вони змогли зробити жахастик культовим, одним з найприбутковіших фільмів-жахів 2002 року, більш того, таким, яким надихались років 10 поспіль й подальші картини та серіали про зомбі та про інфікованих, – фактично, це один із самих впливових фільмів жахів ХХІ сторіччя.

Придумані авторами т. зв. «швидкі» чи «скажені» зомбі сильно відрізнялись від звичних мертвяків, які ледь пересувають ноги. А тему зараження невідомою інфекцією, що позбавляє людей мозку і робить їх нежиттю-канібалами, причому лише у Великій Британії, яка залишилась ізольованою від іншого світу, - не раз згадували британці під час ковіду.

Справедливости ради ми згадаємо, що було й продовження «28 тижнів по тому» (2007), але від інших режисера та сценариста. Вийшов сиквел вторинним, культового статусу не мав, а тому – ну і досить про нього. Давайте про новий фільм, тепер вже дійсно – постапокаліптичний.

На відміну від оригінальної картини, де головною була тема виживання та пошуку безпечного місця від кровожерливих зомбі, тепер ті, що вижили, пристосувались за стільки років до небезпечного сусідства, а отже, можна звернути увагу на вічні цінності. Автори виводять на перший план щемку сімейну драму, яка переплітається з високою філософією смерті, все це присмачено тонким британським гумором – і при всьому цьому це ще роуд-муві в його класичному розумінні. Ну і зомбі, звісно, теж будуть – ще жахливіші і ще небезпечніші.

За 28 років зомбі повністю втратили одяг, але стали більш небезпечними. Кадр з фільму

Через 28 років після того, як з біолабораторії вирвався небезпечний вірус, що перетворював людей на кровожерливих монстрів, подолати інфекцію так і не вдалось. Велика Британія залишилась із зараженими небезпечними почварами і небагатьма тими, що вижили, а от континентальну Європу вірус не зачепив. І тепер Британія в суцільній ізоляції і залишена напризволяще, втекти немає шансів – береги патрулюють європейські військові катери (ніби якийсь збочений натяк на Brexit, вам не здається?). Втім, автори вирішили підкреслити, що британці завжди жили в стані війни та небезпеки, і демонструють це вплетеними в сюжет то тут, то там кадрами з історичних фільмів та документальною хронікою – від Середньовіччя до Другої світової.

Самі інфіковані змінились – деякі так і залишились без мозку, але збіса швидкими і вічно голодними, деякі стали товстими «повзунами» – пересуваються повільно та від цього не стають менш небезпечними. А на деяких інфекція подіяла як стероїди – і вийшли страхітливі, наділені неабиякою силою та розумом монстри, вожаки «швидких» - альфи. Цікаво, що інфіковані почали об’єднуватись у своєрідні сім’ї.

Деякі з тих, хто вижив, заснував на острові неподалік Шотландії колонію, де всі ролі в громаді розподілені як за старих часів: той швець, той мисливець, той фермер і т.д. Колонію відділяє від великої землі лише тоненька смужечка. І нею можна пройти лише під час коротких годин відпливу. Інколи чоловіки перебираються на той бік – поповнити припаси, знайти щось корисне для громади та пополювати з лука на зомбаків. Це небезпечно, але дуже почесно.

12-річному Спайку ще рано ходити на такі вилазки, але його батько Джеймі твердо вирішив зробити з нього справжнього чоловіка, тож бере сина з собою. Мати Спайка – Айла (Isla – англійською, тобто острів) – страждає від невідомої хвороби, періодично навіть не впізнає рідних. І ходять чутки, що десь там, на великій землі є, можливо, божевільний, але ж справжній лікар. І Спайк рішуче налаштований його знайти.

Боротьбі з інфікованими ті, хто вижили, навчаються з дитинства. Кадр з фільму

Тут неймовірна атмосфера, яка захоплює тебе повністю: тривожна музика (шотландський інді-поп від Young Fathers), стадо оленів, які несуться з шаленою швидкістю, чорні хмари ворон, похмурі руїни, багряні заходи сонця та й вищезгадані історичні кадри посилюють відчуття тривоги й небезпеки, але коли сонце заливає соковиту зелень шотландських квітучих луків та пагорбів – цей буколістичний пейзаж відроджує почуття свободи і сподівання на те, що все буде добре. А саморобний некрополь здатний примирити зі смертю. Навіть фраза memento mori – пам’ятай про смерть – тут звучить життєствердно.

Трохи божевільний помаранчевий (йод відлякує зомбі) лікар, який перефразовує шекспірівського Гамлета, тримаючи в руках череп, закинута заправка Shell, на вивісці якої відпала перша літера, порівняння сучасної пластичної хірургії з наслідками алергічних реакцій, кафе Happy Eater, де герої ховаються від тих, хто хоче їх зжерти, – гумор тут специфічний, але спрацьовує відмінно.

Дойл і Гарленд зібрали відомих акторів – і Аарон Тейлор-Джонсон, і Джоді Кормер, і Райф Файнс, але затягує гра саме 14-річного Елфі Вільямса в ролі Спайка, який демонструє відмінний баланс між вразливістю та стійкістю. До речі, тут грає й неймовірно статурний та фактурний британський боєць змішаних єдиноборств, кікбоксер – а з недавніх пір ще й актор Чи Л’юїс-Перрі (бо ви точно будете гуглити, хто зіграв альфу).

Цей некрополь, можливо, стане важливим елементом для продовження фільму – «28 років по тому: Кістяний храм». Кадр з фільму

Найголовніше в «28 роках по тому» - що автори не скористались перевіреним матеріалом, щоб просто підзаробити грошенят. Вони створили майже нову історію – з актуальним політичним підтекстом, динамічну і глибоку.

Взагалі Бойл та Гарленд сконструювали таку собі гойдалку – ось дихання перехоплює від переляку і лише на хвильку попустить, як за секунду навалюється ще більший жах. Ось ми радіємо з героями перемозі, а потім знову не можемо дихати через втрату. То серце стискається від родинної драми, а в наступну хвилину в нас вже сльози радості. Сміх змінюється жахом, жах - сльозами втрати, віра в диво - розчаруванням, але після всього приходить надія. І ця надія – справжній геппі-енд, а не те, до чого ми звикли в голлівудських мелодрамах.

Ну і, звісно, автори залишили величезний кліфхенгер – адже треба заманити глядача на другу частину «28 років по тому: Кістяний храм». І, можливо, на третю. Назви ще нема, але чутки ходять. Не виключено, що там навіть з'явиться зірка «28 днів по тому» Кіліан Мерфі.

Країна: США, Велика Британія

Режисер: Денні Бойл («На голці», «28 днів по тому», «Пляж», «Мільйонер з нетрів»)

Автори сценарію: Алекс Гарленд («Повстання штатів», «Пляж», «28 днів по тому»), Денні Бойл

У головних ролях: Елфі Вільямс («Темні начала»), Джоді Кормер («Остання дуель», серіал «Вбиваючи Єву»), Аарон Тейлор-Джонсон («Носферату», «Швидкісний потяг»), Райф Файнс («Конклав», франшиза про Гаррі Поттера, «Список Шиндлера»)

Тривалість: 01:55