Дизайнерка Анастасія Іванова – про переїзд до Нью-Йорка, бізнес, моду та як знайти свій стиль
У жовтні минулого року дизайнерка Анастасія Іванова, засновниця бренду Nai Lu-na by Anastasia Ivanova, переїхала з родиною до Нью-Йорка.
«Сім років тому я покидала Нью-Йорк із відчуттям, що це правильне рішення. Тоді мій бізнес починав злітати: показ на New York Fashion Week, розширення бренду, шоурум на Fifth Avenue, багато вкладеної енергії. Але я зустріла свого майбутнього чоловіка та вирішила повернутись в Україну. І зараз, через сім років, я знову тут, у Нью-Йорку. Зовсім інша я: мама трьох дітей, жінка, яка починає все спочатку», - ділилася торік дизайнерка.
В інтерв’ю Коротко про Анастасія Іванова розповіла про новий період свого життя, чому знову вирішила повернутися у Нью-Йорк, як хоче розвивати свій бренд, про виробництво в Україні та чому для неї важливо, щоб люди шукали свій унікальний стиль.
Нью-Йорк - єдина альтернатива Києву, де ми змогли побачити свій розвиток
- Анастасіє, це еміграція? Чи шлях до американської мрії, як то кажуть?
- Колись це була американська мрія. Я тут вже жила протягом трьох років. Навчалася у виші. Намагалася розвивати в Америці бренд, робила покази. Хоча виробництво завжди було в Україні, я працювала на дві країни.
Для мене це повернення. Фактично колись мене звідси витягнув мій чоловік. Коли ми познайомилися з Павлом, постав вибір - бізнес чи сім'я, і я свідомо обрала сім'ю.
З початку повномасштабної війни я півтора року була у Франції, потім повернулася, бо тут був чоловік. Хотіла, щоб сім'я була разом. Рік жили в Україні, я народила третю дитину.
Ми нікуди не збирались їхати. Але в якийсь момент мене сильно тригернув черговий «шахед» над будинком. Троє малих дітей, у нас не було укриття, і ми подумали, що, напевно, треба їхати. Єдине місце, яке ми розглядали, це був Нью-Йорк.
Я намагалася робити бізнес в Європі. Але там мені було важко. Там люди живуть розслаблено, це не мій стиль життя. Чоловік теж Європу не сприймає. А Нью-Йорк - це єдина альтернатива Києву, де ми змогли побачити якесь своє майбутнє та розвиток. Тому вже майже дев'ять місяців, як ми переїхали.
- У Парижі ви розвивали свій бренд, мали там шоурум. Чому не повернулися до Парижу, адже там вже був пройдений певний етап?
- Франція, як виявилося, не моя країна для життя. Я не змогла там вести бізнес. Так, я відкрила шоурум, робила покази, заснувала навіть мультибрендовий проєкт EXPANSION, де продавалися речі українських дизайнерів. Але у нас із французами геть різні менталітети.
- У Парижі ви все закрили?
- Так, звичайно. Немає сенсу щось продовжувати. Я тоді вже й вагітна була. Мені було важко навіть фізично. Тому все доробила, закрила всі зобов’язання, які мала, переїхала і перехрестилась (сміється). Париж тепер для мене – не ласий шматочок цього всесвіту. Тобто круасани смачні, а в побуті там дуже важко, особливо з дітьми.
- Усі наші, хто там пожив чи живуть, кажуть, що Франція дуже бюрократична країна. Якщо порівняти з Америкою, де складніше?
- Я зараз цим не переймаюся. Тепер про систему намагаюсь не думати, не витрачати більше на це енергію. У мене є свої завдання, я займаюся розвитком своєї особистості, душі і так далі.
- Ваш бренд, як бізнес, тепер офіційно зареєстрований не лише в Україні, а й у США. Наскільки там важко вести бізнес?
- Я завжди кажу: щоб зареєструвати бізнес, багато розуму не треба. Питання в тому, що ти далі з цим робитимеш. Питання не в Америці чи Україні, а в тому, які цінності ти несеш людям, скільки людей оцінили твій якісний товар, якісну послугу. У мене зараз таке мірило успіху.
Вже майже дев’ять місяців дизайнерка з родиною живе в США. Фото: надано Анастасією Івановою
Виробництво продовжує функціонувати в Україні
- Бачила, ви робите нову колекцію. Що далі? Будуть покази? Як все вибудовуєте?
- Наше виробництво продовжує функціонувати в Україні. Це для мене дуже цінно, у нас все гарно налаштовано, найкраща якість. Ні бажання, ні думок немає шити речі деінде.
Зараз це невеликі капсульні колекції. Зробила дроп, де вся колекція - червоного кольору. Працюю над новою капсулою.
Покази не планую навіть з погляду маркетингу. І не хочу. Тепер більше роблю акцент на те, що даю людям цінні поради, як знайти свій код стилю. Нині для мене це основний маркетинговий крок. І люди це цінують, знають мене як дизайнера, купують колекції. Це набагато корисніше, ніж зробити вау-ефект якимсь показом.
Код стилю – це моє соціальне навантаження, додаткове. Хочу розкрити свідому сторону моди, і не лише у плані аналізу, трендів, що модно, що не модно, а щоб люди глибше підходили до пошуку свого унікального коду стилю.
Пишу статті, активно веду блог в інстаграмі, готую колажі, знімаю відео для YouTube. Почала знімати інтерв'ю з жінками, яких вважаю дійсно стильними, які мають свій унікальний стиль. Почну видавати з кінця серпня. Тому працюю ще й над розвитком YouTube-каналу.
- Це дає прибуток?
- Інформацію я даю в своєму блозі безкоштовно. Це блок в Instagram, на YouTube, на сайті. Це велика аналітична робота, але мені подобається. Я не бачу в цьому монетизації, хоча дуже багато часу в це вкладаю.
Та це працює як магніт: я даю людям корисну інформацію, і вони тобі довіряють. Вони знають, що я дизайнер і модний експерт, яка говорить цінні і цікаві речі, а не роздає універсальні і абсолютно непрацюючі поради. Сьогодні частиною мого маркетингу є освітня місія.
- Ви ще й працюєте як персональний стиліст?
- Як персональний стиліст, ментор стилю я можу взяти лише до п'яти клієнтів на місяць. Можу з клієнтом працювати онлайн і офлайн, якщо це в Нью-Йорку. Це 10% мого часу. Я ці послуги продаю, але це дуже незначна частина, бо в мене сім'я, бізнес, я сама в себе є.
- Класно, що ви залишили виробництво в Україні, бо це, зокрема, й робочі місця. Ви створюєте колекцію, пересилаєте сюди на виробництво, а потім вам все відправляють назад?
- Я як дизайнер працюю, по суті, онлайн. Це вже давно налагоджений процес. Взагалі я завжди була мобільна. Звісно, раніше на період розробки колекції я була присутня на виробництві. Але ось вже роблю другу колекцію повністю онлайн. Тканини обираю на виставках, я їх бачу наживо, щупаю, потім доставка йде в Україну. Моделі промальовую, відправляю малюнки, конструктори їх реалізовують, ми робимо відеопримірки. Все також повністю за моєї присутності.
А ще – хвала найкращому сервісу доставки «Нова пошта». Вони роблять доставку з Києва до Нью-Йорка за три дні. Якщо у мене, наприклад, є замовлення по Америці, то сукня з Нью-Йорка до Лос-Анджелеса буде йти теж три дні.
Спочатку думала весь товар, який ми відшили, відправляти в Нью-Йорк, щоб він тут був у наявності. Але немає сенсу, бо «Нова пошта» робить настільки швидку доставку, що вся логістика зараз іде з України напряму клієнтам в Америці. І коштує вона майже так само. Наприклад, я плачу за доставку з Нью-Йорка до Лос-Анджелеса 30 доларів, а з Києва до Лос-Анджелеса - 40 доларів.
Зараз дуже багато українок живуть в Америці, Європі. І завдяки тому, що «Нова пошта» має в будь-якій точці Європи і Америки швидку доставку, для українок ми відправляємо за наш рахунок. До речі, всі бачать ціни трошки вище, ніж українки, у нас є спеціальна підказка. Коли вони переходять на сайт з українськими цінниками, бачать ціну на 30% меншу. Плюс - безкоштовна доставка. Де б вони не були, завжди можуть на спеціальних умовах замовити собі сукню.
- З фінансової точки зору справляєтеся? Це дуже недешева країна - і податки високі, і з медициною, наприклад, там складно.
- Нас лише зараз наздоганяє ця історія. Я займаюсь суто своєю справою, і нікуди вправо чи вліво. Намагаюся розвивати свою сферу продажу суконь.
Мій чоловік, наприклад, все життя працював в Україні у сфері нерухомості. Він трішки в шоці, йому поки важко настільки ж себе реалізувати, як це було в Україні. І в Україні він заробляв більше, ніж тут.
Нью-Йорк взагалі жорстке місто, тут всі тобі хочуть розказати, що в тебе 300 разів щось не вийде. Нерухомість, оренда дорога. Навіть морально дуже важко сприйняти ці ціни. Дитячий садочок, наприклад, коштує 2800 доларів в місяць.
Але є як мінуси, так і плюси. Не хочу бідкатися. Наприклад, для українців зараз є безкоштовна страховка. Ми також її оформили, просто не користуємося. Ми ще ні разу не були у жодного лікаря і не хочемо. Дай Бог, і не попадемо.
Дві мої дитини ходять у безкоштовну школу. З 3 років у них є державна програма. А в Україні ми завжди ходили в приватні. Хтось може казати, що там безкоштовні школи погані, але я ходила на всі їхні заходи, спостерігаю. Мене влаштовує. Якось балансуємо.
- Дівчатка адаптувалися? Пригадую, як старшій, Софійці, у Франції було важко, їй бракувало друзів.
- Їм вистачило пів року, щоб адаптуватись. Так, Софійка сумувала за своїми друзями в Україні. І досі пише вихователям якісь повідомлення. Зараз вже має нових друзів. Вони нормально спілкуються англійською.
Виробництво бренду продовжує функціонувати в Україні. Фото: надано Анастасією Івановою
Моя місія - показувати людям інший бік моди
- Що в трендах і антитрендах сьогодні? Наприклад, у нас дуже багато молоді носить оверсайз вже не один рік.
- Є ж люди, які не паряться, навіть не намагаються шукати свій стиль. В трендах - свідоме бачення стилю, індивідуальний підхід.
Навіть є таке поняття як антитренд на «справжність». Тобто мода іде з нами в буденність. Бренд Miu Miu, наприклад, зробив кампейн з облупленим манікюром. Ти можеш бути не ідеальним, це нормально. Мода - це не якісь декорації, це про те, що потрібно бути справжнім щодня.
Сезон осінь-зима 2025/26 зосереджений на персональності та осмисленому виборі. Серед ключових трендів - «сучасна академія» або bold business, де офісна класика поєднується з багатошаровістю та сміливими міксами.
Slice of Life Style відображає реальне життя і комфорт без демонстративності.
Змістовний мінімалізм - із акцентом на деталі та текстури.
Шоколадно-коричневий total look у відтінках Mocha Mousse. Колір Mocha Mousse Pantone в 2025 році назвали топовим. І він дійсно топовий. Ми ходили в Saks Fifth Avenue подивитися, що ж з трендів вже з'являється на полицях. Дуже багато шоколадних і коричневих відтінків. Цей колір, до речі, багатьом пасує.
А також - закоханість у глибокі й приглушені сині тони.
Антитренди - хаотичний «хороший-поганий смак» із надміром об’ємів та прозорих тканин і повсякденний athleisure поза спортом (athleisure – стиль, який поєднує спортивний та повсякденний одяг. – Авт.). Головний принцип - обирати ті візуальні коди, які підкреслюють індивідуальність і працюють на ваш власний стиль.
- Я завжди згадую вашу фразу, що штани шкідливі для жіночності. Доньки теж не носять штани чи лосини?
- Вони носять те, у що мама одягне (сміється). Особливо в ранньому віці. Взагалі у дівчаток бантики, рюшики, все рожеве - це ж у крові. А потім мама починає їх одягати в джинсики. Все йде від мами.
Старші, Софія і Марія, самі обирають собі одяг в магазині. Анна у нас взагалі принцеса, в неї все має бути рожевеньке. Тому носять сукні або спіднички. Легінси можуть бути під спідничку. А штани, джинси вони не носять.
- Не кажуть, що хочу бути, як моя подружка, в джинсах і кросівках?
- Буває, чую від Софії: «Не хочу сандалі носити, хочу кросівки, бо всі так ходять». Звісно, в них є стадний інстинкт, але я кажу: «Хто платить, той приймає і остаточне рішення». Джинси вона поки й не хотіла. Що буде далі, не знаю. Розумію, що й мені треба тримати певний баланс, не змушувати, давати свободу вибору. Подивимось. Поки вони на маму орієнтуються більше, ніж на інших.
- У вас був допис, що бувають такі дні, коли зовсім нічого не хочеться робити. В такі миті ви берете свій блокнот бажань і починаєте писати мрії і відчуття. Що з останнього туди записали?
- Головне для мене - йти за своїм призначенням. Ми ніколи не знаємо, що і як буде, але в тебе має бути своя велика місія. Просто не всі задають собі ці питання. Ключове - для чого ти тут, що маєш робити в цьому світі, щоб людство йшло все-таки конструктивним, позитивним шляхом. Мені щодня хочеться робити щось таке, що буде розвивати і мене, і світ.
Моя місія - робити красивий одяг, показувати людям інший бік моди. У мене ще пів життя попереду. Побачимо, наскільки мені вдасться реалізувати такий масштаб.
З доньками – Софією, Марією та Анною. Фото: надано Анастасією Івановою
