Продюсери нового документального фільму оскароносного режисера Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки” про контрнаступ України влітку 2023 року були проти цієї назви. Про це Чернов розповів в інтерв'ю NV напередодні того, що фільм 28 серпня виходить в український прокат.
- Коли ми монтували фільм, до нас прийшов один з продюсерів і спитав, яка ж врешті буде назва. У нас було декілька варіантів, але найбільше нам подобався саме цей — “2000 метрів до Андріївки”, тож ми його і озвучили. Продюсер зауважив, що ніхто не знає, що це за Андріївка така. Але саме тому ми й вирішили так назвати фільм. І щоб люди, які його подивляться, пам’ятали імена: Гагарін, Кобзар, Фрік, Шева, ми хочемо, щоб ці бійці залишились в історії України та в історії світу. Адже ця війна і все те, через що проходять українці, впливає на весь світ, — сказав він.
Водночас на думку українського режисера такі фільми, як “2000 метрів до Андріївки” і “20 днів в Маріуполі”, не здатні зупинити війну, але можуть надати впливовим людям, від яких залежать важливі рішення, певний контекст.
- Щоб вони змогли побачити війну в Україні не як абстрактну геополітичну проблему, а як людську трагедію. Коли американський глядач дивиться “2000 метрів до Андріївки”, то бачить home invasion (вторгнення в дім. - Авт.). А вони дуже чутливі до цього. Тож вони бачать, що до нас у дім увірвався сусід-вбивця, і ми просто намагаємося захистити своїх дітей. Більше нічого. І коли вони дивляться ці кадри, то переходять від геополітичних абстракцій до абсолютно конкретної ідеї і розуміння, як воно все насправді, — каже режисер.
Українська премʼєра фільму пройшла в Києві 7 червня в рамках фестивалю Docudays UA. За сюжетом наприкінці літа 2023 року Чернов, що торік отримав премію “Оскар” за фільм “20 днів у Маріуполі”, і його колега-фотограф Олександр Бабенко доєдналися до 3-ї штурмової бригади, щоб зафільмувати контрнаступ і бої за маленьке село Андріївка під Бахмутом. У стрічці вони проходять два кілометри лісосмуги разом з військовими, розповідають їхні історії й фіксують на камеру відвагу бійців, що віддають за Україну життя. За словами Чернова, потрапити на фронт у той час було надзвичайно складно. Була лише одна можливість — якщо ти персонально знав командира підрозділу і якщо цей командир брав на себе відповідальність за твоє життя і вів тебе за собою.