4 вересня в прокат вийшов фільм тревел-блогера Антона Птушкіна про Антарктиду. Стрічка вже б'є рекорди прокату, як для документального кіно, і вже навіть побила попередній рекорд того ж Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна» 2024 року.
Хтось у захваті від відео – ще б пак, такі картинки багатьом судилося бачити тільки в інтернеті, а тут така краса і на великому екрані. Одні вважають кіно надто поверхневим – нічого нового про крижаний континент не дізналися ті, хто хоч трохи цікавився темою, інші - під враженням від відеоряду, який, треба признатися, дійсно мало кого залишає байдужим. Особливо яскраві картинки з пінгвінами подобаються дітям, що пояснює велику кількість глядачів зі своїми чадами в залах.
- Є й більш глибокі фільми про Антарктиду, наприклад, торішнє відео United24 «Воїни науки», яке чомусь вирішили не випускати в широкий прокат, - зазначає Коротко про один із глядачів. - Цей фільм знімав Геннадій Куркін з «Юнайтед24». У відео показана робота вчених на станції, а потім - їхні будні на війні. Автор спеціально їздив на фронт, щоб показати глядачеві і цю сторону життя вчених, які за покликом серця відправляються на війну. У фільмі ж Птушкіна дуже мало науки, мало людей і зовсім немає війни, хоч насправді від неї нікуди не подітись навіть у Антарктиді.
А що думають про фільм співробітники Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ)? Про це ми запитали директора центру Євгена Дикого.
- Антон Птушкін провів дуже корисну роботу – він зумів створити продукт для максимально широкого загалу, чого ми, вчені, на жаль, зробити не здатні, – зазначає Коротко про Євген Дикий. – Дуже добре, що тема Антарктиди популяризується, і велика кількість людей, нарешті, отримала інформаційний продукт, який дозволяє їм більше дізнатися про те, чим ми займаємося, та водночас отримати позитивні емоції. Він випустив таке кіно, яке вміє добре робити і яке принесло йому популярність. Це саме те, що приваблює мільйони глядачів.
Дозвіл на відвідування станції «Академік Вернадський» та приїзд на океанографічному криголамі «Ноосфера» блогеру надав НАНЦ – після звернення від компанії Птушкіна за підтримки Міністерства культури.
До речі, згадане судно, яке вдалося придбати перед повномасштабною війною, стало одним із героїв фільму, і знято воно красиво та з великою любов’ю. За словами Євгена Дикого, це найкращий у світі корабель такого типу на момент побудови, але і зараз, три десятиліття потому, «Ноосфера» тримає високу планку і входить у першу-другу десятку кращих науково-дослідних кораблів у світі. Це криголам, який з легкістю може прорубати чотириметровий пласт льоду.
- Щороку судно проходить дуже серйозне технічне обслуговування, оскільки йому 30 років, - пояснює Євген Дикий. – Якщо навіть крутому автомобілю - а наше судно в «корабельному світі» можна порівняти із «Ламборджині» або «Ролс-Ройсом» - 30 років, то щоб він добре їздив, потрібно приділяти йому увагу і регулярно заїжджати на СТО. Так само і з кораблем, тільки замість СТО – док.
На борт «Ноосфера» може взяти майже пів сотні людей. Цього разу з Антоном Птушкіним на крижаний материк плили ще 13 полярників – учасників ювілейної 30-ї української антарктичної експедиції.
Всі дорожні витрати тревел-блогер оплачував сам. Державний бюджет на таких гостей не витрачають.
- Фінансування медіа, які бажають знімати що-небудь в Антарктиді, повинні знаходити собі самі, - продовжує Євген Дикий. - Ми не маємо права витрачати на це державні кошти. А от логістику забезпечимо.
Особливих заборон під час перебування на острові журналісту не ставили, але гуляти з камерою вільно також не дозволили - тільки із супроводом когось із полярників, адже Антарктида і досі не найбезпечніше місце на планеті, і там варто бути обережним та дотримуватись правил техніки безпеки.
Антон Птушкін – не перший і, напевно, не останній журналіст, який відкриває глядачеві таємниці далекої крижаної землі. Чи стала його робота найкращою в цьому жанрі? Думки розділились – комусь бракує глибини, хтось, навпаки, у захваті від легкості викладу та краси зйомок. Але, безперечно, фільм став однією з найгучніших подій, що приверне увагу до Антарктиди та роботи наших вчених на станції «Академік Вернадський».
- Допускати журналістів на станцію можна і потрібно, єдине – щоб там не було натовпу, - вважає Євген Дикий. – Зйомки на станції були і минулого року, і раніше. Країна повинна знати, що від її імені робиться в Антарктиді. Там немає нічого секретного, і ми зацікавлені, щоб нашу роботу показували. Звичайно, пустити туди знімальну групу з десяти осіб ми не можемо, оптимально, як було у випадку з Птушкіним, це одна-дві людини в один час, потім хтось наступний.
Євген Дикий зазначає: ця відеоробота тревел-блогера принесла користь, і не лише просвітницьку, але і цілком матеріальну. Адже наразі кількість учасників попередніх антарктичних експедицій, які зі зброєю у руках боронять країну, більш ніж вдвічі перевищує кількість тих, хто в цей самий момент зимує на «Вернадському». Колектив НАНЦ постійно зайнятий не лише забезпеченням роботи станції та криголама, але водночас намагається забезпечувати потреби «бойових пінгвінів», як полярники жартома називають своїх колег – фронтовиків. І саме на показах фільму «Антарктида» вдалося зібрати більше донатів для «бойових пінгвінів», ніж за весь попередній час.
41-річний тревел-блогер Антон Птушкін зняв фільм про 30-ту українську антарктичну експедицію. Фото: Прес-служба B&H Film Distribution