Колеги про Дизеля із Green Grey: На його музиці виховувалися українські меломани
Артисти поділилися спогадами про Андрія Яценка (Дизель) із гурту Green Grey, який раптово помер у 55 років. Green Grey був одним із перших рок-гуртів незалежної України. Після повномасштабного вторгнення Дизель вступив до лав ЗСУ. Гурт переклав з російської старі хіти та днями мав поїхати у свій перший українськомовний тур.
- Коли Дизель вперше прийшов до студії "Територія А", його дреди були зовсім коротенькі (шкода, що архіви невідомо де). Незмінною була лише усмішка та креативність. Він у всьому був креативним - від зовнішнього вигляду до вертикального концерту під час ковіду. У нас завжди головною темою дискусій була мова (рада, що останні роки ми стали однодумцями). А точкою дотику завжди була музика. Андрію! 55 - це так мало… Світла пам’ять. Тепер в українського небесного хору буде крутий гітарний супровід. Бережіть одне одного.
- Все це дуже боляче…Знаєш, ти завжди, завжди вітався з такою повагою зі мною, хоч я і не розумів чому, але саме це залишилось у памʼяті. А ще я вважав і вважаю Тебе найкращим гітаристом України!!!! І ти про це знав. Але якщо забув, нагадую. Летиииииии. Сиджу і плачу, згадуючи все! Але ти завжди, завжди був дуже привітним.
- Андрій Яценко, він же Diezel — справді культовий музикант. На його музиці виховувалися українські меломани. Він також проводив багато джемів, обʼєднуючи навколо себе рок-музикантів. А в 2022-му, ставши на захист України, він продав майже все цінне для своєї памʼяті, в тому числі майнові права на пісню «Емігрант», аби провести збір для свого батальйону. 55? Занадто рано пішов з життя. У нього була безліч планів. Складно повірити… Дуже шкода. Хай спочиває з миром.
- Дизель пішов в інший світ… Один із яскравих символів того, як усе починалося тоді, в 90-ті…Спочивай із миром.
- Я в 10-11-му класі, кінець 90-х, Палац спорту з однокласниками, ми потрапили на концерт «Грін Грей»…Боже, як ми скакали, як волали «Подожжем под дождем, подожжем и пойдем…». Скільки щастя, енергії - я досі пам’ятаю. Дякую, Андрію, за юність, пронизану піснями "Грін Грей", за те, що завжди був земний і неземний водночас. Най там вже все заспокоїться. R.I.P. Diesel.
- Колись у зародку 2000-х ми із Дизелем йшли коридором харківської редакції "Теленедели". Green Grey були на піку, чесали тур Україною. Ми щойно відпрацювали інтерв'ю, і я проводжав музикантів. Раптом Дизель зупинився і прошепотів мені на вухо: "Слухай, там одна з ваших дівчаток мені квіти подарувала, а я їх забув... Розумію, що це не по рок-н-рольному - квіти збирати, але дівчинка їх подарувала мені, розумієш?" І повернувся за букетиком з трьох щирих червоних троянд. І хоча потім ми неодноразово перетиналися і по роботі, і по життю, я запам'ятав його саме таким...Попри всі нюанси Green Grey були символом прогресивної музики з України, і саме завдяки Дизелю стали символом прогресу в українізації своєї музики. Дизель пішов... "под дождем, под дождем..." Андрій Яценко, R.I.P. Впевнений, ти і там знайдеш правильний риф.
