В останній день SLAVIA подала заявку на участь у нацвідборі на «Євробачення-2026». Співачка зізнається, що написати пісню для конкурсу її надихнули чоловік та син.
В інтерв’ю Коротко про Ярослава Хома розповіла, про що її пісня, чому хоче потрапити на «Євробачення», як проводить дні з сином Левом, якому 8 листопада виповнилось 5 місяців, чи може лишити його на чоловіка та про мрії мати ще й донечку.
- Ярославо, ви писали, що подали заявку. Мова саме про нацвідбір на «Євробачення»?
- Так. Подала в останній день. Я не сподівалась, що це вийде, бо з малесенькою дитиною нереально щось писати, творити, працювати. Але якось прийшло натхнення і буквально за один вечір написала пісню. І цього року також подалася.
- Пісня повністю українською?
- Так, українською.
- Про що вона?
- Взагалі на пісню мене надихнули два головних на даний момент чоловіки в моєму житті - коханий і мій синочок. Це пісня про сім'ю. У мене є пісня про рід – «Сила роду». А ця пісня - про сім'ю, про те, як ми зустрілися і з чоловіком, і з синочком. Вона лірична, глибока, про любов, про кохання.
- Нацвідбір для багатьох стає розчаруванням, бо хтось не потрапив до шортлиста, хтось потім не переміг у фіналі. Як ви до цього ставитеся? Якщо, наприклад, не пройдете?
- По-перше, треба вміти гідно програвати. По-друге, я вже багато разів не проходила на нацвідбір. Навіть мої пісні-мільйонники «Сила роду» чи «Я тобі не мамка» на нацвідбір не брали.
Тим не менш, вони суперпопулярні, мільйони переглядів, тому це нічого не означає. Якщо чесно, я взагалі не дуже вірю, що може пройти якась звичайна людина. Думаю, що кум, брат, сват підтягують своїх. Мені так здається.
- Але ви потім цю пісню випустите?
- Звичайно. Я собі свою справу роблю. Просто нацвідбір - це моя мрія. Можливо, якби не ця подія, я би ще довго відтягувала написання пісні. А це був гарний стимул.
Все одно якась віра, надія завжди є. Треба рухатись до своєї мрії. Тому роблю свою справу і не переживаю, пройду чи не пройду. У будь-якому разі це ні на що не вплине. Я, звичайно, була би рада пройти, але, як я вже сказала, я вмію програвати.
- Мені завжди у вас це подобалося – ніколи не здаватися.
- У мене є улюблена справа, яка драйвить, якою я живу. Мені не потрібно комусь щось доказувати, пахати, як коняка, випускати певну кількість пісень на рік для кількості, бо я - не про те. Я - про почуття, відчуття. Пишу про те, що відчуваю, коли в моєму житті є якісь важливі події, які мене надихають. І дуже щаслива, що маю можливість творити те, що хочу. Мені ніхто не вказує як, у мене немає продюсера.
Тим паче зараз можу насолоджуватися часом з дитиною, бачити, як росте мій син. Звісно, спочатку дуже важко було сприйняти те, що тепер я собі не належу (сміється). Стиль життя повністю змінився. Але це мій найкращий час. Я зараз залипаю в синочкові, а не в соцмережах. І дуже тому тішусь.
- Яка ви мама? Знаєте, є такі, які з легкістю до всього ставляться, а є дуже прискіпливі до всього, вони завжди за щось переживають.
- Ой, малий постійно хоче бути на ручках. Він звик, що його постійно носять. То татусь, то мамуся, то бабуся, коли приїжджає. Останній місяць він цікавиться іграшками, то його вже можна залишати якийсь час на килимку. Але він такий круть-верть!
- Запестили Левчика.
- Для бабусі він теж первісток. Ви би бачили, як це мило – бабуся і внук. Я ніколи не бачила свою маму такою. Вона найемоційніше зі всіх дідусів і бабусь реагує на малого. Засвітило сонечко – вже біжить з ним гуляти, встає вночі, щоб допомогти мені його переодягати, помити, погодувати. І дуже-дуже голосно і емоційно з ним розмовляє (сміється). Найулюбленіша фраза синочка: «Левчик, Левчик, посмійся бабусі!» І коли він посміхається своєю беззубою посмішкою, бабуся тане.
- Тобто няню вам брати не треба, мама допомагає?
- За весь період вона приїжджала двічі на два тижні. І це була розкіш. А так я все сама. Я не маю права просити маму допомагати. Хоча, звичайно, вона й сама дуже хоче. Але в неї є робота, вона голова ОСББ, вона дуже зайнята, бо багато всього робить для свого будинку. І я не смію маму відривати від цієї роботи, бо розумію, що вона живе цією справою.
Але, звісно, класно, коли ти зранку прокидаєшся, а мама вже варить каву, і кава пахне на всю хату, щось тобі готує смачненьке. Важко потім її відпускати.
- Ми з вами знайшли час зідзвонитися о 22.30, бо ви увесь час із сином. Ви казали, що пізно лягаєте спати. Сил вистачає?
- Сили у мене якраз з'являються вночі, десь після 10-ї вечора я починаю оживати. Але вранці дуже важко встати. Розумію, що вже не вигрібаю. В обід раніше ніколи не спала, а зараз, коли присипаю малого, відключаюся сама. Проте це теж рідко буває. Завжди є якісь домашні справи. Потім злюсь на себе, що не відпочиваю. І так - по колу.
Дійсно, я так себе виснажую. Справді хочу змінювати свої графіки сну і кожен раз себе ловлю на думці, що не вдається. Можливо, тому, що я народилася вночі, і саме в цей час у мене якась бадьорість, активність з'являється.
- Ви з Андрієм казали, що дуже хочете ще й дівчинку. Живучи в такому ритмі, ще не передумали?
- Хочемо! Правда, треба, щоб Лев трохи підріс. Кажуть, що двоє дітей легше, ніж одна дитина. Не знаю, але дуже хочеться ще дівчинку.
- Лева спокійно можете лишити з Андрієм удвох? Справиться?
- Думаю, справиться, якщо захоче. Але оскільки ми на грудному вигодовуванні, завжди маю бути поруч. Лишала їх один раз удвох на годинку, коли ходила на йогу. Все окей.
Але коли вирішила нарешті прийняти ванну, то татусь кілька разів приносив – ми і їли у ванній, і купалися. Загалом Андрій нормально справляється. Підгузки міняє, бавиться. Суміш приготувати вміє. Правда, я не завжди дозволяю, бо тато вміє щось на кухні порозсипати (сміється). Ліпше я сама.
Співачка каже, що може за потреби спокійно залишити сина на чоловіка Андрій Павлюка. Фото: : instagram.com/slavia_official/
- Ви на початку розмови сказали, що зробили Левові закордонний паспорт. Хочете подорожувати?
- Плануємо, хоча коли це станеться – не знаємо. Хай буде на всяк випадок. У мене є запрошення на концерти за кордон.
Чомусь ми вирішили, що треба робити Левові паспорт якнайшвидше. Йому, здається, й місяця не було. Нас не попереджали, що зробити маленькій дитині фотографію – це ще той квест. З першого разу нам це не вдалося. Бо він, як я казала, такий шило-мотовило, дуже активний. Зрештою, як його мамуся і татусь. Ледве зловили його, щоб зробити знімок.
Але тішуся, бо дитина активна, діти такі й мають бути - кручені, верчені, активні. Він взагалі міцний горішок. Пригадую, як ми прийшли до педіатра в перший місяць на огляд, і нам сказали, що він підріс на сантиметр і втратив 100 грамів від ваги, що була при народженні. Сказали, що я повинна догодовувати сумішшю. Це нормально, але в якийсь момент я запереживала.
Перший місяць він взагалі не злазив з рук, завжди хотів їсти. А потім я зрозуміла, що йому не вистачає мого молочка. Я дуже різко схудла, бо не мала часу поїсти. В мене живіт зник на п'ятий день. Вже потім усвідомила, що так не піде, що я просто втрачаю сили. Навчилася готувати однією рукою, бо інакшого виходу не було, адже чоловік на роботі.
Зараз налагодила харчування. Тому у нас вже щічки, підборіддя таке солодке, подвійне. Міцний горішок.
- Ще не хрестили Левчика?
- Поки ні. Нехай підростає. В нас поки на це не вистачає часу.
- У Андрія є син від попереднього шлюбу. Він вже знайомий з братиком?
- Ми живемо в різних містах. Влітку він був за кордоном, лише нещодавно повернувся. Але Андрій показував Лева по відео, вони спілкувалися по відеозв'язку.
- Коли ми з вами говорили минулого разу, ви казали, що Андрій хотів назвати сина Атласом, а ви – Левом. Довго сперечалися з приводу імені?
- Навіть не те, що сперечалася... Андрій ще не відмовився, до речі, від цього імені. Він хоче дочку назвати Атлас.
Коли ми радилися щодо імені, дідусі і бабусі робили дуже великі очі на ім'я Атлас. Тому Андрій бачив незрозумілу реакцію. До речі, мені хтось написав: ще доньку назвіть «контурна карта».
- У нас же багато радників в соцмережах.
- Та я це сприймаю як жарти, веселюсь, коли читаю коменти. Я дуже спокійна в цьому плані. Лев, між іншим, вже дуже цікавиться музикою. У нас вдома фоном завжди звучить найрізноманітніша музика - від класики до народних пісень. І коли йому подобається якась пісня, він уважно прислуховується. Тепер він мій перший слухач і критик. Коли писала пісню на «Євробачення», зробила кілька варіантів мелодії і співала йому. На одному з варіантів він навіть відвернувся від груді і заслухався. Мені ця мелодія теж найбільше подобалась. Саме її я і обрала. Фактично Левчик обрав музику на мою пісню для «Євробачення».