• Головна
• Економіка

Нещодавно солодощі були синонімом щастя або, як мінімум, свята, але сьогодні ЗОЖ і ПХ перейшли на них у рішучий наступ. Цукор – це «біла смерть», їсти солодке немодно та несучасно. Як кондитерські вироби примудряються всидіти на двох стільцях, стаючи «модними» і залишаючись при цьому солодкими? Чому європейці їдять солодощів удвічі більше за нас? Що заважає виробникам дати споживачам ті самі «смаки з дитинства»? Про це та багато інше «КП в Україні» поговорила з президентом асоціації «Укркондпром» Олександром Балдинюком.

Про правильне харчування та цукор

- Олександре, останнім часом у ЗМІ з'явилося чимало страшилок про шкоду цукру для здоров'я та навіть життя. Що ви можете відповісти сучасним шанувальникам правильного харчування та «солодкого несолодкого»?

- Це питання для мене складне, оскільки я не дієтолог. Але як обиватель і ласун, можу сказати, що все добре в міру. Так, цукор треба обмежувати, але обмежувати і не їсти зовсім – це все ж таки різні речі.

- Чи є смаки, які українці люблять найбільше? Чи навпаки, які у нас не прижилися?

- Сьогодні асортимент кондитерських виробів дуже великий, уподобання споживачів різні, тому однозначно відповісти на це питання важко. Але є смаки, які зберігають свою актуальність багато років і представлені у кожного виробника кондитерської продукції. Це шоколадний, ванільний, трюфельний, горіховий, топлене молоко, вишня, полуниця, молочна карамель,

Останнім часом з'являються нові смаки: солона карамель, перець чилі, імбир, м'ята. До кондитерських виробів також додають арахісову пасту, чіпси з кокосу та цитрусових, сушені ягоди, екзотичні фрукти. Але деякі з нових уподобань українські споживачі приймають не одразу. Наприклад, кілька років тому на нашому ринку з'явився шоколад із додаванням чаю «Матча». Тоді українці не поспішали купувати новинку, тож виробники призупинили його виробництво та реалізацію. Але сьогодні через тренди здорового харчування цей смак став актуальним.

Сьогодні також у тренді продукти з додаванням «корисних інгредієнтів»: амаранту, керобу, насіння чіа, кунжуту, кориці. Є навіть шоколад із додаванням гречки, бородинського хліба та солоду! Крім того, на українському ринку почали з'являтися традиційні японські солодощі: заморожений десерт «Моті», хоча з більш звичними для нас смаками.

- Але якщо до не дуже якісного шоколаду додати корицю та гречку, навряд чи він від цього стане корисним продуктом…

- Сьогодні стільки говорять про ЗОЖ та ПХ, що здорове харчування стало дуже популярним. Споживачі хочуть бути модними, їсти якісну здорову їжу, але з іншого боку далеко не всі готові відмовитися від солодощів. Тому якась частина споживачів придбає ілюзію здорового продукту, наприклад якесь «healthy-печиво», і буде дуже задоволеною, навіть незважаючи на те, що і білки-жири-вуглеводи, і склад будуть повністю ідентичні складу звичайного печива, в чому можна переконатись, почитавши інформацію на упаковці.

– Які кондитерські вироби сьогодні найпопулярніші серед українських споживачів?

- Трійка призерів – це борошняні вироби (печиво, бісквіти, рулети), цукрові вироби (карамель, зефір, халва), шоколад та шоколадні вироби.

- А як багато солодкого ми їмо? Чи можна сказати, що українці – ласуни, наприклад порівняно з європейцями?

– За 8 місяців цього року українці з'їли понад 360 тис. тонн кондитерки (виробництво – 474 тис. тонн, експорт – 175,5 тис. тонн, імпорт – 62,5 тис. тонн). Враховуючи те, що, за даними Держстату, в Україні зараз проживає 41,3 млн осіб, виходить, що на одного жителя країни припало близько 8,7 кг за 8 місяців. Тобто 13-14 кг на рік.

Але, по-перше, багато експертів говорять, що сьогодні в країні живе набагато менше людей, і оскільки перепис так і не провели, точних цифр немає.

По-друге, ці дані не враховують споживання тортів, тістечок та іншої продукції, що швидко псується.

По-третє, дані не враховують обсяги тіньового ринку, який, за нашими оцінками, може становити близько 100 тис. тонн, і ця неврахована продукція продається через ринки.

По-четверте, є ще кондитерські із власними пекарнями, які самі виготовляють різні кондитерські вироби. Навряд чи вони потрапляють у статистику.

І, нарешті, по-п'яте, українці досить часто готують кондитерські вироби вдома, особливо до свят. Наприклад, моя дружина на Новий рік робить торт Наполеон, це вже наша сімейна традиція. Все це також не входить до статистики.

Якщо зважити на всі ці поправки, то, можливо, ми вийдемо на показник у 20-25 кг на людину на рік. Але навіть ці цифри будуть у півтора-два рази нижчими за європейські. Наприклад, кожен мешканець Німеччини в середньому споживає 43 кг кондитерських виробів на рік.

- Як же так? Начебто ЗОЖ йде до нас з більш розвинених країн, а виходить, що вони підсаджені на солодощі ще більше за нас!

- Думаю, що усталений стереотип про те, що в Європі все правильніше, краще і здоровіше, не зовсім вірний. До того ж, європейці багатші і можуть собі дозволити більше солодощів, ніж українці.

Про склад

- Ви і ваші діти часто їсте солодощі? Чому віддаєте перевагу?

- Дітей намагаємось трохи обмежувати, як і будь-які батьки. Але зараз це складно. Якщо дитина має кишенькові гроші, вона завжди може після школи зайти в магазин і купити все, що хоче.

Щодо переваг, то ми частіше їмо українські солодощі. Але я наголошую: зараз я говорю не як експерт і голова асоціації. Я просто люблю солодке, і це моє ставлення до споживача. Можу побалувати себе шоколадкою та не бачу в цьому нічого поганого.

До речі, зараз згадав випадок. Колись у дочки до школи була апатія. У нас зими малосонячні, це впливає певною мірою на настрої людей, хоча проблема, безумовно, набагато ширша. Дочка стала частіше хворіти на застуди. І терапевт дала рекомендацію, яка їй дуже сподобалася: їсти трохи чорного шоколаду. Декілька шматочків хорошого шоколаду справді можуть змінити ситуацію на краще, коли поганий настрій, коли мало сонячних днів, коли навчальне навантаження надто високе.

- Тут ключова думка – «хорошого шоколаду». Звичайно, ми всі знаємо: щоб відрізнити хороший продукт від поганого, треба вивчати інформацію на етикетці. Але часто вона не читна: написана мікрошрифтом, і нерідко для печива використано стільки інгредієнтів, що більше я бачила тільки у складі ковбаси!

- Питання маркування в Україні повністю регламентоване: є Закон «Про інформацію для споживачів про харчові продукти», він повністю відповідає європейським нормам Регламенту 1169/2011/ЄС – від змісту до розміру шрифтів на етикетці.

Я завжди закликаю споживачів уважно знайомитись зі списком інгредієнтів. Важливо розуміти, що всі інгредієнти вказані в порядку зменшення – тобто найбільше у продукті того інгредієнта, який вказаний першим. Тільки ті інгредієнти, яких у продукті менше 2% маси, можна вказувати в кінці списку в довільному порядку.

Також закон містить обов'язкову норму щодо інгредієнтів, назву яких зображують на маркуванні або пишуть у назві самого продукту. У такому разі виробник повинен виносити відсоток вмісту такого інгредієнта у складі. Наприклад, якщо торт називається малиновим, виробник повинен написати відсоток вмісту малини.

- Останнім часом магазинні торти та тістечка стали настільки солодкими, що навіть трохи гірчать. Можливо, це пов'язано з тим, що в кондитерській продукції почали використовувати сахзами? Як часто, до речі, їх використовують і наскільки це вигідно?

- Це питання порушується вже не вперше. І, говорячи загалом, можу відзначити, що підсолоджувачі використовуються в кондитерських виробах вкрай рідко.

Почнемо з того, що це не вигідно економічно. У масі кондитерського виробу цукор займає в середньому 40-45%: у печиві – 20-35%, рулетах – до 45%, а, наприклад, у карамелі – від 80% цукру та більше. Тобто, говорячи умовно, у кілограмі рулету – близько 450 г цукру, льодяників – ще більше. Так, цю кількість можна замінити на маленьку таблетку, але чим тоді виробник даватиме масу продукту? Оскільки більшість інших інгредієнтів кондитерського виробу дорожчі за цукор, використання замінника, який важить кілька грамів, втрачає сенс.

Також варто додати, що сахзами – це специфічна сировина, до того ж зовсім недешева. Відповідно до Закону України «Про інформацію для споживачів про харчові продукти», цукрозамінники повинні обов'язково вказуватись на маркуванні, а деякі з них – із застережливими написами. Усі цукрозамінники, які використовуються в кондитерських виробах, повинні відповідати вимогам чинного в Україні Регламенту ЄС 1333, в якому прописано їх максимальну кількість додавання. Якщо кількість відповідає нормам, кондитерські вироби не гірчать.

І, нарешті, не всі замінники цукру можуть використовуватися в будь-яких видах кондитерських виробів - деякі з них не витримують високі температури. Загалом сьогодні є безліч точок зору щодо шкідливості цукрозамінників, і це також є додатковим фактором невикористання їх у кондитерських виробах.

Про смаки з дитинства

- Сьогодні багато з тих, хто пам'ятають «смаки з дитинства», дуже за ними сумують. Чому виробники не можуть їх відновити? Не вважають за потрібне чи це технологічно неможливо?

- Тема смаків із 70-80 років не нова і час від часу піднімається в пресі. Але правда в тому, що за останні 40-50 років виробництво кондитерських виробів не погіршилося, а покращало. Просто на той час не було такого розмаїття, у низці регіонів був дефіцит, певні продукти споживачі їли лише на свята – не дивно, що вони здавалися особливо смачними, і ці відчуття запам'яталися надовго. Тож найчастіше смак того чи іншого продукту з минулого – це просто ностальгія людей старшого покоління, котрі хочуть повернути враження зі своєї молодості.

Ще одна причина "не тих смаків" - це зміна наших смакових рецепторів. Сьогодні ми вже настільки звикли до ароматизаторів та підсилювачів смаків, що продукти без них здаються споживачам несмачними.

Крім того, в СРСР були нормативні акти, у тому числі рецептури, які були обов'язковими для всіх кондитерських підприємств, і ці збірники містили дані про взаємозамінність сировини. Наприклад, якщо те саме какао-масло не приходило вчасно, його можна було замінити іншим видом жиру – еквівалентом какао-масла. Сьогодні це неможливо.

Говорячи про якість, візьмемо для прикладу популярні в ті роки шоколадки «Оленка» та «Чайка», які продаються й сьогодні. Насправді, це найпростіший ординарний шоколад, який відповідає найменшим стандартам якості. Тобто якщо додати какао-продуктів трохи менше – це вже не шоколад. У СРСР хороший шоколад був, як і багато продуктів, у дефіциті, а преміальний шоколад з високим вмістом какао-продуктів або цілісним лісовим горіхом треба було не купити, а «дістати по блату». Зараз преміальні сорти шоколаду в Україні стоять на полицях будь-якого супермаркету поруч із шоколадом недорогих ординарних сегментів, і ціна їх не набагато вища за шоколадний «ширвжиток».

– Проте споживачі люблять і «Оленку», і «Чайку», і цукерки «Ромашка». До речі, їхня рецептура збереглася?

- Так, і в цьому є пряма заслуга нашої асоціації. Кілька років тому ми прийняли, а Антимонопольний комітет України затвердив Правила професійної етики щодо конкуренції на ринку кондитерської, харчоконцентратної продукції та кави України – так звані правила етики. Ці правила за українським законодавством можуть розглядатись як правила чесної конкуренції на ринку.

Згідно з цими правилами, якщо виробник хоче випускати традиційні радянські цукерки (зі старою назвою та традиційною обгорткою), він повинен дотримуватися оригінальної радянської рецептури. За нашим законодавством ці правила етики є обов'язковими для всіх учасників ринку, навіть якщо якийсь виробник і проти. Але дотримуються їх не всі. Наприклад, ми нещодавно виявили, що один із харківських виробників замість шоколадної глазурі у цукерках «Червоний мак» використовує кондитерську глазур. Ми вже надіслали листа на завод, і якщо вони не повернуть оригінальну рецептуру, писатимемо скаргу до АМКУ.

Про експорт

- Наскільки українська кондитерка є конкурентною за кордоном? Де наші солодощі люблять найбільше?

- Ми є галуззю-експортером: більше третини кондитерської продукції, виготовленої в країні, вирушає за кордон. Українські солодощі постачаються більш ніж у 100 країн світу: третина експорту йде до країн СНД, понад 40% – до країн ЄС, близько 20% – до країн Азії.

Минулого року найбільше наших кондитерських виробів купили Румунія (10% всього експорту), Білорусь (10%), Польща (8%), Казахстан (7%), Молдова (6%), Азербайджан (5%), Грузія (5) %), Німеччина (4%).

Цього року експорт до Білорусі припинився через застосування білорусами механізму ліцензування української продукції. Причому це сталося у відповідь на непродумані та необґрунтовані рішення української міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, яка з порушенням двосторонніх договорів запровадила санкції щодо білоруських товарів. В результаті жодна українська компанія не отримала ліцензії на імпорт української кондитерки до Білорусі.

- А що з торгівлею з Європою? Ви відчули покращення після підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

- Так, після підписання угоди обсяги торгівлі кондитеркою з ЄС зросли з 20 тис. тонн до 100 тис. тонн на рік і продовжують зростати. Але доступ українських солодощів до європейського ринку сьогодні є дещо обмеженим не митними бар'єрами, а особливостями роботи з європейськими торговельними мережами. Основна частина продукції в ЄС реалізується саме через мережі супермаркетів, а потрапити на їхні полиці досить складно. Асортимент на полицях обмежений, часто представлений кількома всесвітньо відомими брендами, і переглядається рідко - в середньому раз на два роки.

Ще одна проблема – своєрідна «торговельна війна» з боку Польщі. Поляки обмежують кількість дозволів на в'їзд та транзит наших вантажних автомобілів своєю територією. В результаті ми банально не можемо проїхати територію Польщі, щоб доставити солодощі до інших країн ЄС. Лише цього місяця було зірвано значні обсяги експорту саме через такі дії польської сторони.

Але галузь активно виборює завоювання зовнішніх ринків. Причому ми орієнтуємося не на низький, а на середній та високий преміальний цінові сегменти. Наша якість дозволяє це. За 5 років ми підняли середню вартість тонни з $1600 у 2016 році до $2130 у 2020 році.

Про ціни та проблеми

– Якщо подивитися на прилавки, то за останній рік ціни злетіли на все. І кондитерські вироби теж не відстають.

– Українська кондитерка за останній рік подорожчала на 25-30%, і основна причина – значне подорожчання сировини та матеріалів. Жири злетіли майже в 2,6 рази, зерно коштує дорожче, ніж борошно вищого гатунку, упаковка рвонула в ціні вдвічі.

Окрема тема – це ціни на цукор. Проблема не тільки в тому, що вони виросли в 2,5 рази протягом кількох місяців. Цукор в Україні з вересня 2020 року і до сьогодні - найдорожчий у світі. Протягом усього маркетингового року він тримався на рівні, що перевищує світові ціни на 40-75%. Ми і зараз купуємо цукор за найвищими цінами у світі. При цьому імпортувати цукор білий не можна, оскільки мито дуже високе (50%), а левова частка цукру в Україні контролюється лише 4-5 компаніями.

Оскільки цукор є одним із основних інгредієнтів у кондитерській продукції, його ціна становить значну частину собівартості. І якщо наші конкуренти у Польщі, Білорусі, Туреччині купують цукор значно дешевше, Україні складно конкурувати з ними.

Цього року до високої вартості цукру додався новий виклик для виробників – захмарні ціни на газ, який уже подорожчав у 7 разів та збільшив частку енергоносіїв у собівартості продукції з 4 до 12%. Основна проблема в тому, що подорожчання газу призведе до зростання вартості та інших складових собівартості. Зокрема, цукровики вже повідомили, що частка газу в собівартості цукру зросла з 30 до 80%, що призведе до його подорожчання. При цьому деякі цукрові заводи взагалі не змогли розпочати роботу цього сезону через таку вартість енергоносіїв.

Крім того, висока вартість газу вплине на ціну інших інгредієнтів та упаковки для кондитерських виробів, що додасть ще кілька відсотків до подорожчання продукції.

- Останні два роки через пандемію виявилися вбивчими для багатьох виробництв. Чи можна говорити, що кондитерська промисловість переносить пандемію більш-менш нормально?

- Минулого року ми виготовили 760 тисяч тонн кондитерських виробів, і цього року обсяги виробництва перебувають приблизно на торішніх рівнях. Проте, останні два роки галузь переживає не найкращим чином, багато компаній працюють із нульовою, а деякі навіть із негативною рентабельністю. Все це призводить до того, що з початку року кондитерський імпорт до України зріс на 30%. Я не пам'ятаю такої динаміки зростання імпорту.

І проблема, на жаль, не лише у пандемії.

Якщо говорити об'єктивно та відверто, то сьогодні нашу державу в особі державних чиновників не цікавлять переробники. Схоже, що вони все роблять для того, щоб Україна закріпилася у статусі аграрно-сировинного придатку, зокрема за рахунок переробної промисловості. Інтереси харчовиків ніхто не враховує.

Але незважаючи на труднощі, відсутність належної підтримки з боку держави, ми боремося, розвиваємося, рухаємося вперед. Дорогу здолає той, хто йде.