Що не варто купувати під час війни: поради економістів
За кілька місяців війни українці отримали масу нових знань, які стосуються того, чим потрібно запастися на випадок різних «воєнних катаклізмів». Але в умовах, коли грошей у більшості залишилося мало, як ніколи, не менш актуальним є питання, що не потрібно купувати під час війни.
Новий погляд на старі речі
Війна принесла в наше життя абсолютно нові споживчі звички і перевернула всі наші уявлення, що вкоренилися, з ніг на голову. Наприклад, автомобіль в умовах війни найчастіше є не просто засобом пересування, а засобом порятунку життя. Саме завдяки власним авто сотні тисяч українців змогли виїхати із зони бойових дій, вивезти родичів та сусідів, врятуватися від окупації.
З іншого боку, ми багато разів писали про те, як важливо для українців мати власне житло. На відміну від європейців, які можуть все життя жити у орендованих будинках та квартирах, для нас наявність "своїх" квадратних метрів стала своєрідним "пунктиком". Люди могли роками і навіть десятиліттями собі в усьому відмовляти, щоб зібрати грошей на власну однокімнатну квартиру.
Під час війни ця багаторічна здійснена мрія стала для багатьох непотрібним тягарем і щоденним джерелом стресу. У одних - житло пошкоджене або знищене ворожими ударами, в інших - залишилося на окупованій території, треті - щодня з жахом очікують, що будинок може бути зруйнований під час бомбардування.
У той же час люди, які до війни жили в орендованому житлі, почуваються набагато спокійніше.
- У Горлівці мій будинок зруйнований, і всі ці роки я дуже переживала, що в мене немає свого куточка і я ніяк не можу заробити на іпотеку, почувала себе якоюсь нікчемною, - каже Тетяна, яка переїхала до Києва у 2014 році. – А у березні, коли всі колеги та знайомі розривалися між бажанням вивезти дітей та небажанням залишати нажите майно, я раптом зрозуміла, що відсутність квартири дала мені свободу. Наші з донькою речі помістилися у дві невеликі валізи, з якими ми могли розпочати нове життя у будь-якій точці світу.
Головне – мобільність
Аналітик компанії Esperio Олександр Болтян погоджується: під час війни важливі компактність, мобільність та готовність до різних обставин. Тому до несвоєчасних витрат можна віднести витрати на розваги, новий одяг, автомобілі, інтер'єрні аксесуари. Також не актуальними будуть ремонт будинку чи квартири, купівля побутових товарів, оплата послуг наперед. Справа в тому, пояснює експерт, що під час війни оплата наперед не є гарантією того, що ви отримаєте те, за що сплатили.
- Якщо ми говоримо про готовність економити, то похід у кафе, ресторан чи харчування у фастфуді можна назвати непродуманим кроком, - каже Болтян. – Набагато дешевше приготувати їжу вдома та взяти її із собою. Консультації різних спеціалістів без гострої потреби, курси підвищення кваліфікації тощо також можна віднести до невчасних витрат. Подальше профнавчання важливе, але зараз у першу чергу треба думати про доцільність та своєчасність. Загалом дуже складно говорити про економію, коли багато людей і так живуть максимально економно. Якщо підсумувати, то вірним буде обмеження будь-яких витрат, окрім витрат на їжу, транспорт, оплату комуналки та витрат на здобуття професії, яка зможе дати роботу в реаліях майбутньої України – будівельника, перукаря, психолога тощо.
Втім, тут все дуже індивідуально і залежить від конкретних обставин. Наприклад, з одного боку, витрати на розваги – це справді те, від чого можна відмовитися насамперед. З іншого - зараз багато моїх друзів говорять про те, що походи в кіно або в філармонію, в яку вони зроду не ходили, допомагають відволіктися і зберегти психічну стабільність.
Або візьмемо для прикладу придбання домашньої тварини. Купувати породистого собаку сьогодні в більшості випадків буде зайвим рішенням: це загрожує не тільки додатковими витратами, а й додатковими проблемами – від щеплень та пошуку корму під час евакуації. При цьому взяти в притулку покинуту тварину – це зовсім інша історія. На думку Болтяна, це якраз ті витрати «для душі», які можуть бути оздоровчими.
Запасати, а не скуповувати все поспіль
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що, по-перше, потрібно постаратися не піддаватися паніці та не змітати з продуктових полиць все поспіль, роблячи у себе вдома склад борошна та цукру. Звичайно, продовжує експерт, треба враховувати той факт, що війна – це завжди і зростання цін, і дефіцит окремих товарів, але розпоряджатися своїми грошима потрібно дбайливо і розумно.
Економіст Олександр Гаврутенко додає: справа не стільки в ризику, що згодом продуктові запаси зіпсуються, як у тому, що така поведінка лише посилить проблему.
– Перебої у постачаннях тих чи інших товарів викликають ажіотажний попит, внаслідок якого люди купують багато зайвого «про запас», – каже Гаврутенко. – Але якщо хтось купив багато зайвого, то комусь не вистачило. Тому важливо бути відповідальними, не піддаватися паніці та не вносити свій згубний внесок у порушення балансів та позбавлення інших найнеобхіднішого.
Про те, як правильно робити продуктові запаси та що купувати, ми докладно писали тут.
До безглуздих покупок економісти відносять покупку дорогих гаджетів: війна – це точно не час для «останньої моделі» чого б там не було.
Що стосується купівлі нерухомості у воєнний час, то це вкрай ризикове вкладення грошей, яке, однак, може стати і дуже вигідним.
– У багатьох містах України – у тому ж Харкові – можна зараз купити квартиру дуже дешево, – каже Охріменко. – Це величезний ризик, адже за час війни квартиру можуть серйозно зруйнувати чи знищити. Але якщо пощастить, можна й дуже добре заробити, адже коли війна закінчиться, квартири у Харкові зростуть у ціні у рази.
Табу на товари, виготовлені агресором
Олександр Гаврутенко дає однозначну пораду: у жодному разі не купувати товари, вироблені країною-агресором чи підприємствами, власниками яких є громадяни держави-терориста. Раніше ми писали про те, що багато українців пішли ще далі і відмовляються від брендів, які залишилися працювати в РФ, а також від товарів країн, які або не допомагають Україні, або без особливого ентузіазму.
- Нагадаю про проблему із розкраданням продукції, призначеної для потреб армії (обмундирування, оснащення, продукти харчування, особистої гігієни), а також із частиною гуманітарної допомоги, яка не доходить до тих, для кого вона призначена, а потрапляє на ринок на продаж, - каже Олександр Гаврутенко. - Будь-яка купівля таких товарів – це фінансування та стимулювання мародерства, співучасть у злочині проти держави та її обороноздатності.
Якщо говорити про економіку країни в цілому, то її структура, масштаб, якість, здоров'я цілком і повністю залежать від культури споживання та споживчих звичок громадян, які у звичайних умовах змінюються дуже важко та повільно, продовжує економіст. Війна стає гірким і болючим стимулятором, за допомогою якого люди масово приходять до раціональнішого споживання, причому часто не з власної волі, а через непереборні обставини.
– Змінюються ціннісні орієнтири, – резюмував Гаврутенко. - На зміну безмірному споживанню алкоголю, тютюнових виробів та шкідливої їжі приходить спортивний інвентар та здорове харчування. На зміну гаджетам для розваги та комп'ютерним іграм – книги та технології для розвитку. А на зміну прагненню до предметів розкоші та показного достатку – безпека, економія, зручність, реальний домашній затишок та комфорт.
