Заплатять всі. Нове 10%-ве мито повністю заблокувало експорт сої та ріпаку
У розпал сезону в Україні припинився експорт ріпаку та сої. Це наслідок ухвалення, підписання і набрання чинності законопроектом №13157, який запровадив 10% мита на цю продукцію до 2030 року.Через неузгодженість норм закону та вимог Державної митної служби, яка скасувала всі підготовлені декларації експортерам, вивезення сої та ріпаку за вже підписаними контрактами, із десятками суден, що очікують на відвантаження у портах - буквально “заморозилось”. Виявилось, що Державна митна служба не може верифікувати та розрізнити виробників, які звільнені від мит, та трейдерів, на яких ці мита покладені. 10 вересня на зустрічі Міністра економіки, довкілля та сільського господарства з представниками аграрного бізнесу стало зрозумілим, що в уряду немає жодних реальних механізмів виходу з кризової ситуації. Натомість агровиробникам було запропонувано сплачувати мито на рівні з трейдерами.
Благими намірами
Розмови про необхідність запровадити в Україні 10% мито на експорт ріпаку і сої розпочалися наприкінці весни з подачі компаній-переробників, які заявляли про необхідність завантажити наявні потужності вітчизняним продуктом. В Мінагрополітики, яке тоді ще не було інтегровано із Мінекономіки, ідею підтримали: мовляв, це дасть змогу підтримати вітчизняних аграріїв і стимулювати глибшу переробку олійних культур всередині країни замість вивезення сировини. За оцінками авторів однієї з версій відповідного законопроекту, перерозподіл сировини на користь внутрішньої переробки щороку додаватиме Україні до $240 млн. експортної виручки. “Ланцюжком” мали б збільшитися податкові надходження, зберегтися і примножитися робочі місця.
В якості історії успіху наводили історію запровадження обмежень на експорт соняшникового насіння, в результаті чого близько 95% сировини переробляється в Україні. Аби упередити критику щодо тиску на малі і середні фермерські господарства, орієнтовані на експорт, у законопроекті заклали виняток: виробники зможуть продавати власну продукцію за кордон без мит, тобто їх сплачуватимуть лише трейдери, які скуповують ріпак у виробників. Передбачено також, що кошти від нового мита акумулюватимуться у Державному фонді підтримки сільгоспвиробників, проте Кабмін подасть відповідний законопроект про його створення не раніше, ніж через три місяці. Правки фактично проштовхнули з другої спроби, перший законопроект в Раді провалився. Однак переробникам конче необхідно було ухвалити зміни до законодавства перед початком сезону активного експорту.
Хаос на митниці
Перші ж дні запровадження мит продемонстрували хибність очікувань і підтвердили напрямок, в якому зазвичай застилають дорогу благі наміри. За повідомленнями брокерської компанії Spike Brokers, експорт ріпаку і сої фактично зупинився. Причина - в неузгодженості вимог нового закону, який почав діяти одразу після підписання, та позиції Державної митної служби.
Справа в тому, що ще із серпня більшість експортерів - в очікування нових правил - намагалися мінімізувати ризики, і скуповували ріпак напряму у фермерів, та подавали від їхнього імені експортні документи. Однак на початку вересня, після набуття законом чинності, митники скасували всі попередні митні декларації, включно з тими, які мали забезпечити звільнення від сплати мита для аграріїв. На складах і до митного оформлення були подані “змішані” “фермерські” і “трейдерські” партії, механізму відрізнити одне від іншого за фактом походження немає. Тому виробників власновирощеної продукції зобов’язали оплачувати 10% мито. Далеко не всі готові були це зробити. В результаті на ринку спричинився хаос. Судна, які мали відправляти українську продукцію, змушені простоювати в портах, наносячи трейдерам чималі збитки. Елеватори перевантажені непроданим ріпаком та соєю.
Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) 9 вересня публічно закликав державу негайно врегулювати митні процедури, аби уникнути повної зупинки експорту сої та ріпаку. «Через відсутність документального підтвердження походження продукції експорт практично заблоковано: судна залишаються у портах, відвантаження затримуються», – заявили в УКАБ, додавши, що партії неможливо оформити навіть зі сплатою мита, бо в одному вагоні чи трюмі змішані зерно від фермерів і від трейдерів. Бізнес-спільнота вже фіксує зриви контрактів, ризики демереджу та зростання логістичних витрат, констатує асоціація.
Всеукраїнська аграрна рада надіслала листа Прем’єр-міністру з вимогою терміново втрутитися і розблокувати експорт. Аграрії просять уряд доручити Мінфіну та митниці невідкладно розробити і впровадити зміни до нормативних актів, щоб запровадити чіткий і прозорий порядок підтвердження походження продукції, звільненої від мита. Експерти підкреслюють: оперативне врегулювання критично важливе для збереження стабільності агроекспорту і валютних надходжень до бюджету. Асоціації також звернулися до самих агровиробників – тимчасово призупинити відвантаження ріпаку й сої, доки уряд не вирішить проблему. Фермерів просять не ризикувати і не накопичувати штрафи за невиконання контрактів, аби не погіршувати свою ситуацію. Фактично галузь опинилась у стані очікування: мінімум місяць експортери прогнозують “паузу” на ринку, допоки не будуть внесені зміни до законодавства та не запрацюють обіцяні механізми підтвердження походження.
В той же час внутрішні переробники, заради інтересів яких власне і запроваджувалися обмеження, не оминули можливості скористатися з ситуації безальтернативного збуту для виробників і почали знижувати закупівельні ціни. Протягом кількох днів вартість тонни ріпаку з ПДВ впала з $600 до $585. Експортні котирування теж зменшились приблизно на $15–20 за тонну, до рівня $520–530. Ціни на ріпакову олію втратили до $30/т FOB у портах ЄС. Тобто українські фермери за лічені дні втратили близько 5% виручки на кожній тонні ріпаку через регуляторні новації. І це ще не враховуючи прямих збитків від зірваних контрактів та простою транспорту. За оцінками учасників ринку, така ситуація може зберігатися щонайменше місяць.
Прогнози справдились
Чи можна було передбачити такий розвиток подій? Не просто можна - аграрні та загальнобізнесові асоціації, що представляють інтереси, в тому числі, виробників та експортерів сої, ріпаку та інших зернових - на весь голос заявляли про цілу низку негативних наслідків такого кроку у разі, якщо мита буде запроваджено без додаткових консультацій з учасниками ринку.
У виробників уже є гіркий досвід “соєвих правок” 2017 року, коли скасування ПДВ-відшкодування для експортерів сої змусило малих виробників продавати зерно дешево на внутрішньому ринку, а протягом двох років посівні площі сої скоротилися на 21%. Тільки в 2020 шкідливу норму скасували, що дозволило поступово відновити баланс на ринку.
Втім, “осад залишився”, як і патерн поведінки учасників ринку. Під час обговорення нових “соєвих правок”-2025 експерти прямо говорили, що запровадження мита спричинить не просто падіння доходів агропідприємств, скорочення інвестицій у виробництво та неможливість оновлювати техніку чи купувати достатньо добрив. Додаткове навантаження (необхідність продавати дешевше, щоб трейдер міг закласти мито в ціну) може зробити вирощування сої та ріпаку взагалі нерентабельними і як наслідок - призвести до суттєвого скорочення посівних площ олійних культур взагалі. І тоді задача “підтримати переробку” обернеться проти самих ініціаторів, адже може так статися, що на ринку буде дефіцит продукції для переробки, і потужності доведеться завантажувати уже за рахунок імпорту, за далеко не найнижчими цінами.
Ще одне застереження проти запровадження мит в такому вигляді - це фактично відсутність реальних пільг для малих фермерів. Більшість дрібних господарств фізично не здатні самотужки експортувати продукцію: вони не оформлюватимуть митні декларації, не мають прямих контрактів і логістики на експорт, а сільгоспкооперативи через податкові бар’єри практично не розвинені. Тож тисячі фермерів все одно будуть змушені продавати врожай трейдерам або переробникам за заниженою ціною. Це застереження повністю спрацювало у перші ж дні дії мита: відсутність “інструкцій” для Митниці призвело до того, що пільга для виробників де-факто виявилась мертвонародженою.
Крім того, абсолютно несправедливо виглядає і “перекачування” доходів виробників у кишені переробників, які матимуть змогу отримувати більшу маржу на своїй продукції за рахунок штучного зниження закупівельних цін. По суті, експортне мито де-факто стане прихованою дотацією олійній промисловості. Згідно з аналізом, мито на ріпак дозволить поповнити державний бюджет на 6,2 млрд грн. Водночас аграрії можуть втратити доходи в межах 7,6–7,7 млрд грн, що призведе до чистих збитків для економіки в розмірі 80–170 млн грн. Переробні підприємства у такому разі отримають вигоду у 1,3 млрд грн. Перший тиждень дії мит показав, наскільки точним виявився і цей прогноз.
Утім, збитки, які трейдери несуть від простою суден в портах - це копійки порівняно з перспективами втрати експортних ринків. Уже за кілька тижнів нестачу поставок від нестабільного експортера швидко закриють великі гравці – Австралія, Канада, Німеччина, Франція (по ріпаку), США, Бразилія (по сої). Повернутися на ці ринки потім буде вкрай важко. Таким чином, замість декларованого зростання валютних надходжень є ризик отримати їх суттєве падіння. До того ж, попереджають фахівці, зменшення офіційного експорту підживить тіньові схеми – ринок все одно шукатиме шлях обійти заборони, але вже поза контролем держави. Досвід показує: коли є штучні бар’єри, агропродукція починає “випаровуватись” через сірі канали, і бюджет втрачає і податки, і валютну виручку.
Якщо в ситуацію не втрутитися, у середньо- і довгостроковій перспективі негативні наслідки можуть бути для всього ринку. Через зниження рентабельності вирощування сої та ріпаку може поступово впасти і капіталізація сільгоспземель. Під олійними останні роки стабільно було близько 25-30% посівів, і вже спостерігалось їх зменшення через погоду та інші фактори. Додатковий тиск у вигляді мит може ще зменшити посіви. Найоптимістичніше – аграрії замінять їх іншими зерновими чи олійними з кращою маржинальністю; гірше – частина площ узагалі залишиться незасіяною.
На практиці це означає падіння вартості землі, зменшення орендної плати пайовикам і банкрутство сотень фермерських господарств. Далі по ланцюжку - зменшення доходів сільських громад, зменшення податкових надходжень, скорочення програм розвитку інфраструктури, соціальних проектів. Відтік робочої сили з села може прискоритися до небезпечного рівня. Системна криза в агросекторі може вдарити по банківській сфері. Масове погіршення фінансових показників агрокомпаній (через втрату експортної виручки, падіння цін і землі) призведе до проблем з обслуговуванням кредитів і зростання неплатежів. Аграрії були одними з найнадійніших позичальників; якщо вони втратять цю репутацію, банки посилять кредитну політику для всіх, що загрожує стагнацією кредитування, банкрутствами банків і неконтрольованими інфляційними процесами.
Зовсім не ті наслідки, яких очікували автори законопроекту.
Цікаво також буде спостерігати, як на новації і ситуацію з експортом реагуватиме Європейський Союз, адже запровадження додаткових торгових барʼєрів для експорту - це пряме порушення Угоди про асоціацію з ЄС, яка прямо забороняє запроваджувати нові експортні податки, і репутаційні втрати. Звісно, уряд намагається подати мито як “тимчасове” (запроваджено на 5 років, із подальшим поступовим зниженням протягом іще 5 років). Проте де-факто немає жодних гарантій, що ці норми не будуть змінені. Як і немає гарантій, що Верховна рада не запровадить інших обмежень посеред фінансового року. Такі кроки - непередбачувані зміни в податкове законодавство посеред сезону, змушує дуже сильно нервувати інвесторів в усіх галузях, не лише в агросекторі через непередбачуваність державної політики.
Виникає і ще один дисонанс: коли сусідні країни ЄС обмежували імпорт українського зерна, Київ різко протестував, називаючи це недружнім кроком. Тепер же Україна сама вводить обмеження експорту – що виглядає непослідовно і провокує звинувачення в протекціонізмі. Такі дії можуть ускладнити подальші переговори про європейську інтеграцію та отримання міжнародної підтримки.
Що запропонував уряд
10 вересня відбулась зустріч чиновників Мінекономіки, Мінфіну, ДПС та Держмитниці з представниками аграрної галузі, на якій бізнес розраховував отримати від держави чітку відповідь – як діяти далі. Втім, попри екстроординарність ситуації, що склалась в аграрному секторі через колапс експорту, лише Міністерство економіки, довкілля і сільського господарства було представлено належним чином – на рівні міністра Олексія Соболева та одного із заступників міністра Тараса Висоцького. Інші відомства представляли чиновники рівня начальників та заступників начальників департаментів, що засвідчило або нерозуміння серйозності, або нехтування проблемою з боку відповідних органів. Зрештою, їх участь в нараді звелась до сакраментальних: «на жаль, ми не можемо», «на жаль, ми не готові взяти на себе вирішення даного питання».
В той час як представники агробізнесу чітко окреслили втрати та загрози, що несе теперішня ситуація аграріям і державі – від збитків за демереджем, небезпеки від обстрілів для вантажів та працівників в портах до колапсу на залізницях в західних регіонах, представники державних органів намагались перекласти відповідальність з власної на іншу державну структуру. Не витримав навіть Міністр О.Соболев, який дорікнув присутнім чиновникам, що жодна з представлених на зустрічі структур, які брали участь в роботі Комітету Верховної Ради над законопроєктом про експортне мито для ріпаку і сої, не підняла тоді питання щодо процедури його реалізації.
Представники великих компаній та аграрних асоціацій під час зустрічі рекомендували різні механізми виходу з кризи та термінового розблокування експорту. Зокрема, пропонувалось випустити роз’яснення Мінфіну або Уряду і дозволити Держмитниці використовувати податкові накладні експортерів як документ, що ідентифікує виробника сільгосппродукції і підтверджує його експортну пільгу. В подальшому ДПС могла б здійснити перевірку і встановити відповідність кількості експортованої продукції реальним показникам діяльності підприємства, а, в разі виявлення порушень, донарахувати мито недобросовісним експортерам.
Однак представники державних органів відмовились підтримати будь-яке рішення, що, за їхніми словами, знаходиться за рамками чинного законодавства, що регулює митні та податкові питання. Тож, єдиний варіант виходу з кризи, який був озвучений представником Мінекономіки – внесення поправок до Закону. Тарас Висоцький також дав пораду аграріям: «Єдиний шлях експорту для агровиробників – зі сплатою експортного мита». При цьому самі урядовці визнають, що дана порада суперечить закону, згідно якого виробники сільгосппродукції звільняються від експортного мита.
На питання від бізнесу, які гарантії повернення державою сплаченого мита є у виробника, адже такий механізм також не передбачений законодавчо, пан Висоцький порадив «довіряти політичному, на словах, зобов’язанню» держави. Втім довіра – категорія не юридична, особливо враховуючи, що влітку під час прийняття закону про експортні мита Уряд і Верховна рада так само просили аграріїв довіритись їхньому державницькому «хисту» і обіцяли, що жоден сільськогосподарський виробник не зазнає збитків від дії закону. Наразі інакше як облудою такі обіцянки не назвеш – адже виглядає на те, що лобістський закон на користь переробників і конкретних приватних інтересів на наших очах перетворився на додатковий податок на сільськогосподарського виробника.
Остаточна позиція Уряду з ситуації експортної кризи була озвучена заступником Міністра економіки, довкілля та сільського господарства 11 вересня. На черговій зустрічі з аграріями Тарас Висоцький пообіцяв, що уряд розпочне роботу над текстом змін до діючого Закону за двома напрямками: впровадження процедури оформлення митних декларацій для виробників та критеріїв, за якими будуть визначати тих аграрії, хто зможе розраховувати на повернення сплаченого експортного мита. Одночасно, за найбільш оптимістичним прогнозом, який озвучив пан Висоцький, розробка Урядом тексту правок та процедура їх внесення і голосування у Верховній Раді триватиме до листопада - тобто «турборежим» для аграріїв ніхто «вмикати» не збирається.
Які наслідки
Вже сьогодні від зупинки експортних операцій з ріпаком і соєю держава не дорахується валютних поступлень в країну. Якщо ж кризу не вирішити оперативно, наслідки будуть структурними і незворотними для всієї агросфери. Україна ризикує втратити імідж надійного постачальника на світових ринках зерна та олійних, який вибудовувався десятиліттями. Без розблокування експорту Україна ризикує втратити не просто окремі контракти, а частку світового ринку ріпаку та сої. Це підриває фундамент аграрного експорту, що сьогодні є одним із стовпів економіки нарівні з міжнародною фінансовою допомогою.
Штучно створена ситуація з експортом сої та ріпаку потребує термінового вирішення. Єдиний на сьогодні спосіб швидко та ефективно подолати цю кризу – це спільні дії Кабміну та Верховної Ради щодо призупинення дії Закону про «соєві правки» до моменту напрацювання механізму погодження митних декларації, що розблокує експорт.
