22 листопада
Завантажити ще

Подбайте про воду і документи та забудьте про цікавість: поради жителів Донецька на випадок воєнних дій

Подбайте про воду і документи та забудьте про цікавість: поради жителів Донецька на випадок воєнних дій
Фото: REUTERS/Анна Кудрявцева

Тема вторгнення та майбутньої війни вже не перший тиждень мусується у ЗМІ. Прості українці, наслухавшись різних заяв політиків з цього приводу, не розуміють, що їм робити. Продовжувати жити своїм життям чи хапати тривожну валізку?

Ми сподіваємося, що все сказане нижче нам не доведеться застосовувати на практиці. Давайте поки що вважати, що ми просто згадуємо події 8-річної давності.

Ті, хто вже бачив війну у своєму місті, переселенці та українці, які залишилися в Донецьку, поділилися досвідом, як виживали мирні жителі, зіткнувшись із бойовими діями.

Головне – холодна голова… і документи

Війна не починається за розкладом. Афіш та погодинного графіка не буде. Вона просто почнеться о четвертій годині ранку, або пізно увечері, або в середині дня. Ви не одразу дізнаєтеся про це, – каже колишній донеччанин, а нині – мешканець Ірпеня Владислав Кочубей.

- Коли у Донецьку 26 травня 2014 року тривав обстріл аеропорту, за три кілометри від нього, ближче до центру міста, люди спокійно ходили вулицями, а дехто навіть намагався прорватися до аеропорту, розмахуючи путівкою до Туреччини. На запитання, чи не чує людина нічого дивного, звуки бою, наприклад, горе-відпочивальник відказував, що йому все одно - за путівку заплачені гроші... Це що я бачив на власні очі. Тож моя головна порада буде такою: не розраховуйте на адекватну реакцію оточуючих, не намагайтеся через них зрозуміти, що відбувається (якщо вже почало щось відбуватися). Вони знають не більше за вас, зате із задоволенням приєднаються до паніки, яка незабаром почнеться. Ваше завдання – зберегти тверезий розрахунок та холодну голову. Це важко, але можливо.

Ця порада стане в нагоді і в мирний час, але якщо ми говоримо тільки про підготовку до можливого воєнного сценарію, то за своїм досвідом ексдонеччанин радить наступне.

- Найпростіше, що ви зможете зробити наразі, – це зібрати в сумку всі документи. Усі – це не лише паспорти, але й медкарти, дипломи, свідоцтва, грамоти. Фотографуєте всі документи. Скан-копії зберігаєте десь на Гугл-диску, оригінали кладете у пластикову папку з гарною застібкою. Документи мають бути від вас на відстані простягнутої руки: уявіть, що вам треба терміново евакуюватись. Тож забіг у квартиру – простягнув руку – схопив документи – вибіг із квартири.

Не намагайтеся з'ясовувати, що відбувається у оточуючих. Вони знають не більше за вас, зате із задоволенням приєднаються до паніки

- Якщо у вас є можливість поїхати на своїй машині у безпечне місце – краще їдьте зараз. Інакше тижні життя у тривожному очікуванні та у стресі – і ви гарантовано отримаєте проблеми з серцем, нервами та головою. Не робіть зайвих проблем близьким, вони возитимуться з вами і в душі плакатимуть від безсилля та страху.

- У машині завжди має бути повна каністра бензину та купюра в 100 доларів. Вона часто може «відкрити» проїзд через блокпост. Будь-який.

- Вода у пляшках та шоколад – те, чим можна задобрити військових на блокпостах. Якщо в машині є діти - на антену або будь-яке видне місце ви вивішуєте білу хустинку, прапорець, будь-яку білу ганчірку. Це знак мирних жителів із дітьми, яких солдати мають безперешкодно пропускати через блокпости, – додає наш співрозмовник.

Забудьте про підвали та залишайтеся людьми

Для багатьох поїхати кудись буде неможливо. Причин цьому сотні: починаючи від небажання кидати нажите та закінчуючи хворими нетранспортабельними близькими. Тому, залишаючись жити у місті, де (можливо) почнуться військові дії, донеччани радять знову ж таки головне – не панікувати.

- На перший план виходить власна безпека – ваша та ваших близьких. Тому ви сідаєте та обговорюєте всі ваші плани дій, «якщо раптом що почнеться». Так, дуже важливо проговорити, наприклад, що робити, якщо ви на вулиці і починається обстріл, пояснити правила дітям. Але з дітьми поводьтеся максимально спокійно, пояснюйте все без зайвого надриву. Це дозволить вашим дітям отримати не найглибшу травму війни і потім позбавитися неї за допомогою психологів. Якщо ви кричатимете і плакатимете - зробите тільки гірше. Я знаю випадки, коли на тлі такого стресу у дітей розвинулися цукровий діабет, астма, сильні неврози, – каже донеччанин Андрій Лініч.

ДО РЕЧІ

Про що потрібно пам'ятати

- Всі ваші телефони, гаджети, ноутбуки завжди мають бути заряджені. Візьміть за звичку не виходити із дому із зарядом батареї менше 80%. Плюс у будинку завжди мають бути пауербанки, звичайно, заряджені. Електромережі можуть бути перебиті або просто якась аварія – невідомо, коли її усунуть. А телефони мають працювати, поки є така можливість.

- Якщо ви зможете придбати електрогенератор - це буде дуже добре. Так, смердить і гуде, але це краще, ніж сидіти в мертвій тиші без зв'язку та шансу покликати на допомогу.

- Забудьте про підвали у будинках. Це не бомбосховища, а потенційні масові могили. Якщо від вибуху складеться будинок, підвал буде завалений уламками, і не факт, що рятувальники їх швидко розберуть. Ваш притулок у квартирі – коридори, ванни, будь-які кімнати без вікон. Під час обстрілів у Донецьку ми сиділи та спали у коридорі, куди накидали всі покривала та подушки, які були у квартирі.

Жителі Донецька: Забудьте про підвали в будинках. Це не бомбосховища, а потенційні масові гробниці

- Про купівлю необхідних продуктів - НЗ ви, напевно, вже подбали. Затаритись крупами можна, але на них довго не протягнути. Поповніть запаси м'ясних консервів, цукру, солі, сірників, серветок. Декілька пляшок горілки – це і «валюта», і дезінфектор ран, а ось знімати стрес нею не треба. Не зніме - буде лише гірше. Аптечка стандартна: знеболювальні - в першу чергу, бинти, пластирі, жарознижувальні та ін.  Не беріть зайве. Аптечка має бути завжди під рукою.

- Готівкові гроші. У вас має бути готівка. Забудьте поки що про банківські карти, у вас мають бути паперові невеликі купюри. Не факт, що банкінг справно працюватиме, а ось за готівку завжди можна щось купити.

- Беремо всі гаджети та видаляємо з них всю інформацію, яка може викликати питання у військових. Ви ж таки іноді виходитимете на вулицю, а військові патрулі мають право перевірити ваші телефони. Прибирайте фото та відео з різною символікою, державними установами, особами військових, карикатурами на війну тощо, не треба зайвий раз дратувати людей зі зброєю, ваше завдання – вижити, а демонструвати патріотизм будете потім.

- Не треба на вулиці фотографувати солдатів, військову техніку, прапори над будинками. Не треба навіть просто наводити на них камеру телефону або теліпати мобілкою біля патрулів. Просто повірте – не треба.

- Потрапили під обстріл - падайте вниз. У калюжу, у багнюку - падайте. Потім відмиєтеся, зате будете живі. Якщо вам здається, що обстріл закінчився і можна вставати, – не можна. Полежте ще секунд 30. Десятки людей у Донецьку загинули саме тому, що поспішали піднятися після обстрілу з землі й потрапили під другу чергу.

- Побачили, як стріляють, – не треба бігти на балкон знімати відео перестрілки. Ви ніколи не оціните правильно швидкість та довжину ударної хвилі. Не вб'є снарядами - може скалічити уламками вашої ж шибки. Перша жертва війни у Донецьку – молодий хлопець, який, стоячи на скляному конкорсі залізничного вокзалу, знімав на телефон повітряний бій у Донецькому аеропорту, а це приблизно 2-3 кілометри. Його посікло уламками скла, що розлетілося, і він помер миттєво.

– Вода. Запас питної води – це дуже важливо. Якщо переб'ють водогін, то за годину з магазинів зникне бутильована вода, а за день - з фонтанів та басейнів. Шестилітрові пляшки вам на допомогу - набирайте і зберігайте на балконі (для побутових потреб), питну купіть зараз і теж зробіть запас. Незручно? У Донецьку люди так вісім років уже живуть, і повірте – ці пляшки неодноразово їх рятували.

- Якщо у вас вдома газова плита – купіть маленьку електричну, і навпаки. Навряд чи перестануть функціонувати одночасно всі комунікації, щось таки і залишиться. Це коштує копійки, а користі - чимало.

- Познайомтеся нарешті з сусідами, обміняйтеся телефонами, дізнайтеся, чи є поряд з вами люди похилого віку, люди з інвалідністю, самотні літні люди. Можливо, вам доведеться їм допомогати, хоча б просто годувати. Війна дуже добре показує людську душу і хто є хто насправді. Залишайтеся людьми.