22 листопада
Завантажити ще

Художник із Рівного: Після «Красуня терпіти не буде» я намалював повернення бабусі Ольги

Художник із Рівного: Після «Красуня терпіти не буде» я намалював повернення бабусі Ольги
Фото: Рівненська ОВА

Патріотичний мурал «Красуня терпіти не буде», намальований 23-річним Костянтином Кочановським, з'явився на вулиці Соборній у Рівному неподалік аптеки-музею. Це відповідь Путіну на його фразу «Подобається не подобається – терпи, моя красуня», невдовзі після якої почалося повномасштабне вторгнення Росії до України.

Малюнок, присвячений боротьбі України за свою свободу, за кілька днів став популярним. «КП в Україні» дізналася у рівненського художника, звідки він бере образи для своїх малюнків, як до них ставляться місцеві жителі та влада та над якими муралами він хотів би попрацювати найближчим часом.

«Мешканці міста допомагали мені малювати»

- Костянтине, ваша захисниця стала дуже популярною. Розкажіть, будь ласка, як вам прийшла ідея малюнка? Це реальна людина чи збірний образ?

У мирний час Костянтин Кочановський розписував храми. Фото: https://www.instagram.com/konstantin_kachanovsky/

У мирний час Костянтин Кочановський розписував храми. Фото: https://www.instagram.com/konstantin_kachanovsky/

- Обличчя дівчини рандомно взято з інтернету. Я підшукував різні картинки - окремо особу, окремо український одяг, окремо зброю. Тож можна сказати, що дівчину я знайшов у мережі. Хоча після появи мурала багато хто писав, що дізнався в моїй героїні своїх знайомих дівчат. Усі казали, що я дуже вдало влучив у образ українки.

Але взагалі моя героїня символізує нашу країну, яка готова захищати себе.

- Що кажуть місцеві про вашу роботу?

- Мешканцям нашого міста вона дуже сподобалась. Поки я малював, до мене часто підходили перехожі та намагалися чимось допомогти. Спілкувалися зі мною, фотографувалися на тлі малюнка, дякували, годували і навіть намагалися дати грошей. Люди дуже вітали те, що я роблю. Не чекав такого ажіотажу. Тому можу сказати, що мурал не лише моя робота: вона створювалася спільними зусиллями із жителями міста Рівного.

- Це винятково ваша ініціатива? Безкоштовна?

– Це моя ініціатива, за яку мені ніхто не платить. Хотів підтримати наших людей.

- А скільки часу пішло на роботу?

- Ескіз я готував близько тижня, а сам мурал намалював за два дні.

- Обстановка у місті дозволяла малювати?

– У нас відносно спокійно порівняно з іншими містами України. Хоча була атака на аеропорт, працювала ППО.

- А як місцева влада поставилася до вашого муралу? Потрібен дозвіл?

- Щодо останнього патріотичного мурала - я домовлявся з власником будівлі, на стіні якої малював, - він був не проти. А потім, як виявилось, місцева влада мене теж підтримала. Я навіть цього не знав, прочитав про це в мережі.

До того як на стіні з'явилася моя робота, там були різні вульгарні написи. Одна з них - "Слабкі керують світом". Дуже символічно, що саме на цьому місці з'явився малюнок, який має протилежний сенс: українці – не слабкі люди, вони можуть дати відсіч.

Наша відповідь Путіну - Красуня терпіти не буде. Фото: https://www.instagram.com/konstantin_kachanovsky/

Наша відповідь Путіну - Красуня терпіти не буде. Фото: https://www.instagram.com/konstantin_kachanovsky/

Серію «Сильних жінок» продовжила бабуся Ольга

- «Красуня…» ваш перший мурал?

– Вже третій. Перший став подарунком для моєї дівчини, це був фінальний етап квесту, який вигадав я сам. Потім до мене звернулася місцева поліція. Але не для того, щоби притягти до відповідальності. Вони проходили реновацію, і вони хотіли якось оновити зовнішній вигляд будівлі. Я озвався, зробив мурал на поліцейському відділенні.

– А як виглядали ці роботи?

- Перший – чорно-білий малюнок, на якому моя дівчина грає на роялі. На другій роботі зображено поліцейського. Він сидить біля автомобіля, а до нього біжить хлопчик. Другий мурал я малював з фотографії, яку мені дали співробітники поліції. Усі мої роботи знаходяться у Рівному.

- Чи є вже ідеї для наступних муралів? Я бачила у вашому Instagram бабусю з автоматом, ви назвали її Ольгою. Це символ княгині Ольги?

– Я спробував провести таку тонку паралель. На фото, з якого її малював, вона так і стояла з автоматом. Єдине, на ній був одягнений кожух, а я її зобразив у національному одязі. Плюс додав окуляри для крутості. На задньому фоні зобразив будиночок та туалет, який горить. Це – посилання на історію, в якій бабуся пригостила окупантів отруєною їжею, а потім підпалила туалет разом із ними.

- Легенда багатьом відома, а бабуся справжня?

- Образ бабусі – це реальна, але інша людина. Особисто не знайомий. Її фотографію також знайшов в інтернеті. У мережі зараз багато мотиваційних зображень, які мене надихають. Наприклад, дідусь, який сидить у бомбосховищі з дитиною. Або жінка з тероборони з автоматом на плечі, яка кудись іде разом із маленькою донечкою. Такими образами я надихаюсь.

- Ваш мурал – це символічна відповідь Путіну на його хамські слова, адресовані Україні?

- Так. Україна не терпітиме.

- А що у такому разі символізує бабуся?

- Її я намалював упродовж серії «Сильні жінки України».

Нова робота художника

Нова робота художника

«Хочу малювати більше людяних історій»

- А чим ви займалися у мирному житті?

– Я займаюся розписами у храмах, розписую інтер'єри. Це моя головна робота. Ікони у тому числі.

– І які храми ви вже розписували?

- Я працював із бригадою художників протягом 5 років. Брав участь у розписі Почаївської лаври, Корецького монастиря, займався реставрацією собору у Рівному.

– Цікаво, ви розписуєте храми – і тут дівчина зі зброєю. У вас не виникало внутрішнього дисонансу на цьому ґрунті? Це все-таки зброя...

- З одного боку, ви маєте рацію. А з іншого – на нас напали, ми захищаємо свою рідну землю. Своїм муралом я хотів підняти український дух, показати, що ми сильні. Цілі закликати когось до насильства не було.

У наступних своїх муралах я хотів би малювати якнайбільше людяних історій. Наприклад, того ж дідуся з онуком у бомбосховищі.

– У вас є свій духовник?

- Духовника немає, але є багато священиків, з якими я спілкуюся і звертаюся до них у разі потреби.

- Як вони ставляться до ваших муралів?

– Чесно кажучи, я з ними про це не говорив.

- Коли закінчиться війна, чим плануєте займатись?

- Я далеко вперед не зазираю: намагаюся жити сьогоденням. Як буде, так і буде. Єдине, що важливо зараз – підтримувати один одного в такий нелегкий час. Я, наприклад, не очікував від українців, що вони так об'єднаються перед небезпекою. Це надихає, і мені захотілося зробити свій внесок у спільну справу.

- У найближчому майбутньому ви плануєте малювати мурали?

– Є такі ідеї. Сподіваюся, дійдуть руки. Наразі я зайнятий іншими об'єктами. Багато пропозицій почало сипатися, зокрема по муралах. Думаю, це була не остання моя робота такого плану. Ще будуть.