• Головна
• Суспільство

Фото: zhitomir.info

Українські «мічуринці» Тетяна та Віталій Ліневич із Житомира вирощують на невеликій присадибній ділянці райські сади. З одного дерева сім'я одержує від 2 до 6 сортів плодів. Щоб підвищити врожайність, Ліневичі використовують кожен клаптик землі. Свою присадибну ділянку подружжя називають «лабораторією для експериментів» і кажуть, що город годує сім'ю цілий рік.

Віталій розповів «КП в Україні», як він разом із дружиною організував « інтенсивний сад » і що там зростає.

Як виростити фундук на дереві

- Віталію, що росте у вашому саду?

- У нас є традиційні для наших країв яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, так і незвичайні. Бувало, і до 8 сортів із одного дерева виходило. Але що особливо подобається мені – то це фундук на дереві.

- Як вам вдалося його виростити – це ж чагарник?

- Я беру саджанець ведмежого горіха (це єдине дерево в сімействі ліщини, до неї належить і фундук. - Авт.), вирощую, а потім прищеплюю до нього саджанці фундука. Іноді – до 5-7 сортів на одному дереві. Так він краще запилюється та плодоносить.

Крім того, красиво, коли на одному дереві росте різнокольорове листя - і зелене, і червоне. Кущовий фундук мені не подобається: виглядає неакуратно, постійно пускає нову поросль і займає велику площу. Інша річ, коли він на дереві. Але за ним важливо стежити у перші рік-два, щоби конкуренти не забили.

Фахівці можуть не повірити, але за кращих часів ми могли зібрати до 40 літрів чистих горіхів. І зараз із задоволенням зриваємо або трусимо горіхи і щоранку з кавою по 10 штук з'їдаємо.

Щоб фундук не розростався чагарником, його саджанці прищеплюють до саджанця ведмежого горіха. Фото: zhitomir.info

- Які ще дерева у вас є?

- Сливи у Житомирі трохи проблемні: на Поліссі їх складно вирощувати.

Дуже добре прищеплюється алича, вона сама непогано запилюється. У нас її кілька видів - і зелена, і жовта, і синя, і велика, і ще більша - і все на одному дереві.

З цікавих дерев є азіміна, або бананове дерево. Воно зростає у Північній Америці, а його плоди виглядають як маленькі бананчики. Але там є свої особливості - це дерево не дуже добре приживається, проте я намагаюся прищепити якомога більше, а потім завдяки вітру йде запилення цих дерев. В Америці азиміну запилює якась мушка, а наша бджола не сприйнятлива до запаху цього дерева – доводиться робити все вручну. Але воно того варте: плоди у нього цікаві, солодкі.

Є у нас черешня «Регіна» – німецький сорт із великими ягодами, їй років 12-14. Щоб вона давала хороший урожай, прищепив до цього дерева близько 8 видів різних черешень.

Кизили важко прищеплюються, але я їх черенкую, вже освоїв цю технологію. Його ягоди мають цілющі властивості.

З інжиром поралися років 8-10 і, чесно кажучи, вже набридло: дуже вибаглива культура. А ось персики того стоять, якщо доглядати їх.

За словами Віталія Ліневича, у справі садівництва головна – його дружина Тетяна. Фото: zhitomir.info

«Овочеве свавілля» зі свого городу

- Ви продаєте ваші овочі та фрукти?

– Ні, вирощуємо для власного вживання. На ринку нічого не купуємо з того, що можемо виростити самі. Все їмо зі свого городу: намагаємося вести здоровий спосіб життя.

- А що готуєте з урожаю?

- У нас є фірмова страва «Овочеве беззаконня». Я беру велику сковороду, ставлю на вогонь і кладу все, що в мене росте - картоплю, баклажан, кабачок, перчик, цибулька небагато. Зібрав овочі з грядки, помив, порізав і на сковорідку. Можна додати трохи солі.

Сік ми робимо хіба томатний. А так або солимо те, що вирощуємо або заморожуємо. Взимку готуємо смузі. Наш виноград дуже класний у заморозку. Коли приймаємо гостей, дістаємо якийсь гарний напій та закуску. Найкраща закуска – не лимончик, а виноград із морозильника.

Ну і ласощі для дітей та онуків – цукати з вишні, черешні, кабачка, гарбуза, яблука, груші.

- Корисна страва виходить.

- Звісно! Свого часу я забрав тестя із села. Щойно з'являвся врожай, він виходив з дому, брав свою милицю і йшов смикати ягоди – ожину, малинку, полуничку, жимолість, виноград, якого в нас багато. Іноді щось нове виросте - і раптом зникає. Хто з'їв? Дід з'їв! Думаю, ягоди та фрукти зі свого городу продовжували йому якісний термін життя: він тихо пішов у 83 роки.

Незвичайні ягоди гомі. Фото: zhitomir.info

- Розкажіть про вашу ділянку.

- Жимолість уже дозріла. Вона дає довгі сині ягідки. Вже тиждень із задоволенням їх їмо прямо з куща. Жимолість можна вживати із цукром, сметаною, а можна зробити джем. Я п'ю смузі, а онуки із задоволенням їдять ягоди.

Скоро піде суниця та полуниця. А ще у нас є кущі гуми (росте традиційно у Східній Азії. – Авт.) – червоні довгасті ягоди, корисні, як обліпиха. Ось тільки обліпиху нікого не примусиш їсти - треба думати, що з неї приготувати. А гумі - це солодка ягідка, причому практично без кісточки: кісточка - як ниточка, її можна ковтати.

– Як ви організували ваш «інтенсивний сад»?

- Я беру дубовий сухостій, нарізаю дошки метр на три приблизно – і отримую 18 грядок. Все, що можна виростити, там є і огірочки, і помідори, і баклажани, і морква.

- А що ви використовуєте як добрива?

– На добриво йдуть усі відходи нашого садівництва: у нас є подрібнювач, і це екологічно. Компостні купи розміщуємо в дубовому сухості. Збираємо всю органіку - гілочки, листя (крім помідорного та виноградного: вони переносять інфекції), недоїдену їжу. Ми сміття майже не вивозимо, хіба що скло та пластик.

Віталій каже, що вдавалося виростити до 8 сортів на одному дереві. Фото: zhitomir.info

Інформації про сад вистачить на кілька дисертацій

- Як давно ви захопилися садівництвом?

- Я почав цим займатись слідом за дружиною, коли вже вийшов на пенсію, років 12 тому. У нашій сімейній справі я лише помічник, а дружина головна. Вона дуже прискіплива – щодня записує, яка погода була, що вона садила, як обробляла, що обрізала тощо. У нас накопичилося багато інформації! Коли я спілкувався з аграрниками з нашого університету, вони сказали, що її вистачить на кілька дисертацій.

- Чи багато часу у вас йде на садівництво?

- Ми постійно або в саду, або консультуємо когось телефоном, оцінюємо ділянки, рекомендуємо, що посадити в залежності від матеріального становища та переваг людини. Адже саджанці дорогі, інструмент потрібен хороший, та й технології змінюються.

- Консультуєте телефоном? У вас є учні?

- Буває, до нас приходять жителі Житомира, приїжджають люди із Києва та Вінниці. Ми працюємо вдома у саду, допомагаємо рідним, близьким, сусідам.

Овочі Ліневичі не купують. Та й навіщо? Фото: zhitomir.info

- Ви вчилися на аграрника?

- Ні, я закінчував громадянський виш, працював на виробництві. Дружина теж не аграрник, проте ми відвідували Клуб органічного землеробства у нашому місті. Там збираються фанати та дачники, здебільшого люди пенсійного віку.

Крім того, дружина 3 місяці їздила до ботанічного саду імені Гришка у Києві, де проходили семінари. Вона там була найдопитливішим учнем! А ще маємо багато літератури, обміну між собою і є реальна практика. Та й це просто цікаво. Сад – найкращий психолог, тим більше під час війни.

- Війна не завадила вашим планам?

- Війна завадила всьому. Після 24 лютого наш психологічний стан був не дуже добрим. Ми люди похилого віку - мені 64 роки, дружині - 58. Через війну багато хто евакуювався, а сад і город потребують постійного догляду. Як худобу потрібно годувати та напувати, так і рослини потрібно поливати, лікувати, чистити. Наразі виноградні лози за добу виростають на 15-20 см – їх потрібно обрізати. А якщо люди виїхали за кордон, що буде з їхнім садом?

Ми вирішили не залишати свій сад: це наша лабораторія, де ми постійно експериментуємо.