22 листопада
Завантажити ще

Білоруська армія слабша за українську, але другий фронт нам не потрібен

Білоруська армія слабша за українську, але другий фронт нам не потрібен
Фото: twitter.com/MOD_BY

Чи прийде до нас ще один непроханий гість – білоруська армія, і чого чекати від непередбачуваних сусідів України? Поки експерти ламають голову над цими питаннями, ми вирішили дізнатися, що є армія Республіки Білорусь.

Якщо завтра війна

Чисельність збройних сил Республіки Білорусь (ВС РБ) - майже 65 тис. людина: близько 45 тис. військовослужбовців і 20 тис. цивільного персоналу. У запасі перебувають 290 тис. громадян із 9,4-мільйонного населення держави.

Для порівняння: у Сербії, Швеції та Сомалі живе приблизно стільки ж громадян, скільки і в Білорусі. Армія у Сербії налічує 28 тис. військовослужбовців, у Швеції – майже 30 тис., Сомалі – 12,5 тис. професійних солдатів.

Оскільки Білорусь не має виходу до моря, флоту в неї немає, є лише сухопутні війська та ВПС разом із військами сухопутної оборони та прикордонниками. Плюс сили спеціальних операцій (ССО), що підпорядковуються безпосередньо генштабу, а також спецвійська та частини тилу.

Молоді білоруси йдуть до армії за призовом на різний термін: хто не має вищої освіти, той служить 18 місяців, з «вежею» - 12, а випускники військових кафедр – півроку. З 2016 року у Білорусі є альтернативна служба: хто не може проходити «строчку» у ЗС РБ з релігійних міркувань, вирушають на громадсько-корисні роботи.

Окрім призову, військовослужбовці можуть підписати контракт або перебувати у резерві. Сьогодні більшість контрактників перебувають у військово-повітряних силах і військах протиповітряної оборони (майже третину всіх контрактів), трохи менше – у сухопутних військах і лише 12% - у силах спеціальних операцій.

На всю свою військову махину Білорусь витрачає щорічно близько півмільярда доларів (не входячи навіть до списку 50 країн, які готові викласти на армію більше. Наприклад, Румунія витрачає у 10 разів більше) – це приблизно 1% ВВП країни. І хотіла б наростити фінансування, бо під боком Білорусі Литва з мільярдом доларів на свою армію і Польща з 10 мільярдами на «якщо завтра війна». Але поки що дати більше грошей військовослужбовцям не дуже виходить, бо левова частка фінансування йде на стару та нову бойову техніку.

Міністр оборони РБ Віктор Хренін ніколи не виключав участі армії у придушенні народних заворушень, чим забезпечив собі прихильність до Лукашенка. Фото: Інформаційна агенція БелТА//commons.wikimedia.org

Міністр оборони РБ Віктор Хренін ніколи не виключав участі армії у придушенні народних заворушень, чим забезпечив собі прихильність до Лукашенка. Фото: Інформаційна агенція БелТА//commons.wikimedia.org

Намагаються дружити з усіма

У білорусів багато військової техніки, особливо танків (537 танків, 932 БМП, 33 самохідні зброї, як кажуть відкриті джерела), але всі вони з минулого століття, і за останні 30 років новіші та вдосконалення вони не стали. І поки країни Балтії збільшують суми на закупівлю сучасної бронетехніки, гаубиць, вертольотів та ПЗРК, а також нарощують чисельність своїх збройних сил на 10-20% і більше, Білорусь намагається реанімувати свій металобрухт, скромно називаючи це «плановою модернізацією численних зразків озброєння».

Але не варто вважати білорусів наївними бідняками – це головна помилка будь-кого, хто вирішить, що цю країну точно можна взяти за два тижні. Так, вони не могли закуповувати партіями «Тори», «Сонцепеки», «Півонії» та інші смертоносні «квіти». Їхній головний козир – люди.

Тим не менш, до подій останніх місяців і днів Білорусь примудрялася зберігати партнерські відносини навіть із НАТО, а з військовими відомствами Німеччини, Литви, Польщі, Італії та Туреччини обговорювали майбутню військову співпрацю. Військові фахівці з РБ засвітилися у Венесуелі, Лівії, Ємені, Нігерії, але це переважно відставні військові. Діючі кадри потрібні самій Білорусі.

Це бажання бути зручним і зовні відкритим для всіх позначається і на загальній стратегії, і стандартах армії. Щоправда, НАТО – не ідеал, Росія таки ближче, але Білорусь намагається орієнтувати свої ЗС на свій шлях. Втім, за доступними фото це все одно більше схоже на стиль РФ, а ще більше на СРСР.

Нова зброя на старих складах

Останніми роками, коли Білорусь остаточно стала країною-супутником Росії на правах найвідданішого з васалів, РФ з панського плеча почала скидати чимало братам-білорусам. Сам президент Лукашенка на навчаннях союзників цього року похвалився:

«Ми чимало техніки передислокуємо з Росії до Білорусі, зокрема й сучасної. Для нас це дуже важливо, тому що практично всю техніку, яка буде тут, ми плануємо закуповувати у вас (у Росії. – Ред.)… Це для нашої Союзної держави є критично важливою сьогодні».

Білорусь планує закупити, як повідомляють військово-політичні оглядачі, зенітно-ракетну систему С-400 та зенітно-ракетний комплекс «Панцир-С», оперативно-тактичний ракетний комплекс «Іскандер», протитанковий ракетний комплекс «Корнет», реактивну систему залпового вогню. Торнадо» та багатоцільовий винищувач Су-35. Тобто пріоритет відданий авіаційним комплексам, засобам ППО, РСЗВ та протитанковим засобам.

Тоді з бідненькою, але чистенькою армія Білорусі стає грізною та потужною. Той же «Іскандер» здатний знищувати цілі на відстані до 500 км. … Плюс наявна розконсервована бойова техніка на базах тривалого зберігання у Білорусі.

Всі разом влада РФ і РБ називають це «засобом стримування західних партнерів, що розперезалися». Військове шефство, взяте Росією над Білоруссю, показує, що дві країни поєднують свої військові потенціали. Для чого? А як же – натовські Польща та країни Балтії, і ще не натовська, але вже «зла» Україна сплять і бачать, як захопити маленьку горду Білорусь або з її підчерев'я вщипнути Росію болючіше. Президент Лукашенко мало не показав на карті, звідки готувався напад, але щось завадило…

Начальник Генерального штабу ЗС РБ Віктор Гулевич. Фото: Mil.ru//commons.wikimedia.org

Начальник Генерального штабу ЗС РБ Віктор Гулевич. Фото: Mil.ru//commons.wikimedia.org

Україна під загрозою

Натомість Україна вже має уявлення, звідки виходить загроза – наприкінці травня білоруський голова повідомив про створення у ЗС РБ Південного оперативного командування для «захисту південних рубежів Білорусі». Безумовно, йдеться про створення лінії напруги на кордоні з Україною.

Також у Республіці Білорусь розпочалися заняття з бойової готовності, які проводяться двічі на рік, і 2022-го ці заняття зосередяться на відпрацюванні прикриття саме південного напрямку. Керують цими навчаннями міністр оборони РБ Віктор Хренін та начальник Генерального штабу ЗС РБ – перший заступник міністра оборони Віктор Гулевич. Та й верховний головнокомандувач ЗС РБ – президент Олександр Лукашенко. Це ключовий момент, бо за всієї бездоганності послужного списку та «хорошого родоводу» ключових генералів армії Білорусі вирішує все в цій країні одна людина. А що він вирішить робити завтра – ніхто не знає.

Коментар експерта

Екс-заступник начальника Генштабу України Ігор Романенко:

Екс-заступник начальника Генштабу України Ігор Романенко. Фото: facebook.com/Ігор Романенко

Екс-заступник начальника Генштабу України Ігор Романенко. Фото: facebook.com/Ігор Романенко

- Білоруська армія за рівнем підготовки та оснащення набагато нижча за українську. Але вони мали час для перебудови, щоб перевести свої збройні сили до рівня небезпеки для України. Хоча, з іншого боку, білоруські військові не хочуть воювати з Україною, тож Лукашенко так і не зміг їх запровадити до нашої країни на першому етапі російського вторгнення. А якщо зараз вони таки увійдуть в Україну, то потраплять під серйозний удар ЗСУ, і це призведе до нового невдоволення серед білоруських військових.

Наразі Мінськ погрожує довести свою армію до 80 тисяч людей, її чисельність на даний момент становить не більше 25 тисяч військовослужбовців. Але Лукашенко має три бригади спецоперацій (від 600 до 1,5 тис. чол. – Ред.), які тренуються разом з росіянами. Вони мотивовані на співпрацю із Росією.

Але так чи інакше, нам другий фронт в особі Білорусі не потрібен, тому що він відволікатиме наші сили від протидії росіянам на сході та півдні.