Заради України. На аукціоні виставлять історію кохання - смарагд за 70 тисяч доларів
На початку грудня на аукціоні на Sotheby's Magnificent Jewels у Нью-Йорку буде виставлений унікальний лот – це смарагд вагою 6,25 карата з історією понад 400 років, за який планують виручити від 50 тисяч до 70 тисяч доларів.
Власниця каменю – відома в Америці письменниця та телеведуча Мітці Пердью - збирається передати всі кошти на допомогу Україні. Вона на власні очі побачила, які страшні шрами залишила на нашій землі війна.
Про своє знайомство з Мітці, її поїздку та справжні причини розставання з перстнем «КП в Україні» розповів начальник поліції Київської області Андрій Нєбитов.
Не приховувала сліз
В Україну Мітці приїхала на початку жовтня. У складі американської делегації вона не була випадковою людиною.
- З Мітці я познайомився через людину, яку ми обидва знаємо і яка відрекомендувала цю жінку як дуже співчуваючу. Перший раз поговорили з нею через скайп, я коротко розповів про все і запропонував: якщо хочете знати і розуміти, що відбувається, вам краще приїхати. Мене дуже вразило, як вона - дуже авторитетна в Америці людина, член відомого Лондонського ліберального клубу - легко погодилася. Сказала: так, я приїду, я хочу побачити все сама.
Андрій Нєбитов каже, що ще більше був вражений, коли побачив Мітці.
- Їй 82-й рік. У такому віці ми звикли думати про бабусю, а переді мною стояла струнка, у чудовій фізичній формі жінка з допитливим поглядом та ясним розумом. Тоді подумалося, що прозахідний спосіб життя справді значно більше підходить нам, ніж просхідний.
Поїздка Київщиною розпочалася зі зруйнованого Романівського мосту, який називають «дорогою життя». Через нього вивозили людей з-під обстрілів та завозили продукти, пальне тим, хто не хотів евакуюватися.
- Ми також подивилися Ірпінський відділ поліції, який повністю розбитий, спустилися до тиру, де ховалися від обстрілу цивільні особи та звідки їх вивозили. Завітали до мікрорайону на в'їзді з Бучі до Ірпіня, де житлові будинки бомбили з літаків. Побували в церкві Андрія Первозванного в Бучі, де була братська могила понад сотні людей. Я показав фотографії ексгумації тіл, розповів, скільки було вбитих у Київській області. Сказати, що Мітці була вражена, - це не сказати нічого. Часом вона не приховувала сліз.
Мітці оглядає місця воєнних злочинів на Київщині. Фото: прес-служби поліції Київської області
Поліцейські дільниці руйнують першими
Американка побувала у зруйнованих відділеннях поліції у Макарові та Бородянці.
- Мабуть, Мітці консультувалася з авторитетним силовиком в Америці – вона сама почала мені говорити, що агресор першими руйнує лікарні, навчальні заклади та поліцейські дільниці. Тому що зруйнувати поліцію – це посіяти хаос та відкрити дорогу злочинності.
В Америці Мітці має свій благодійний фонд, з якого вона надає допомогу жертвам торгівлі людьми.
– Вона чудово розуміла, і ми це теж обговорювали, що в Україні війна може спровокувати сплеск цього виду злочинності.
Гостя висловила бажання збирати кошти, щоб відремонтувати та обладнати одну із зруйнованих будівель під шелтер для жінок, які стали жертвами торгівлі людьми або страждають від домашнього насильства. Також вона обіцяла допомогти нашим поліцейським із автотранспортом, бо побачила, скільки машин пошкоджено. Зацікавилася відродження тренінгового поліцейського центру в Катюжанці, який також було зруйновано.
Для Мітці Перд'ю важливо не лише запам'ятати, а й записати. Фото: прес-служба поліції Київської області.
Немає нічого дорожчого за допомогу
Статки сім'ї Пердью оцінюють близько в 26 мільярдів доларів. Мітці могла спокійно виписати чек і не прощатися з обручкою, яка для неї не стільки ювелірна цінність, як пам'ять про покійного чоловіка. Але вона спеціально пішла на жертву, щоб її оцінили.
- Вона говорила, що хоче щось вигадати, щоб привернути увагу до допомоги Україні, - робить висновок Андрій Нєбитов. - Але про обручку тоді не йшлося, мабуть, ця думка зародилася в неї після повернення в Америку. Наш спільний знайомий зателефонував мені і сказав, що Мітці вирішила продати камінь, який так дорого коштує через свою унікальну історію.
Своїм вчинком Мітці дає знак, сигнал усім філантропам, усім багатим людям, що нічого не може бути ціннішим і дорожчим, ніж допомога людям, які постраждали від війни.
Американські газети вже облетіла звістка, що легендарний смарагд, який кілька століть провів у морських глибинах, готується розпочинати своє нове життя.
400 років: місія нездійсненна
Наприкінці серпня 1622 року в порту Гавани на Кубі кипіла робота. 28 суден завантажувалися зброєю, боєприпасами, золотом та коштовностями. Втягнута в Тридцятилітню війну Іспанія гостро потребувала коштів, і молодий король Філіп IV дуже розраховував на багатства своїх колоній у Вест-Індії, як тоді називали острови в Карибському морі.
Галеон «Нуестра-Сеньйора-де-Аточа», названий на честь однієї з каплиць у Мадриді, вигідно вирізнявся серед інших кораблів. Нещодавно збудований у Гавані, він вважався плавучою фортецею. Команда налічувала 133 особи, на борту знаходилося 20 бронзових гармат, великі запаси пороху та ядер.
Хроніки розповідають, що всі вільні від людей та зброї місця на "Аточі" були забиті скарбами моря. У трюмах було 20 тисяч песо, виручених від папських індульгенцій, гроші від продажу невільників, понад 1000 золотих злитків та дисків, 255 тисяч срібних монет, розсип колумбійських смарагдів, які дуже цінувалися в Європі.
Разом із цими скарбами до Іспанії зібралися плисти королівські посланці та багаті торговці зі своїми скарбами.
З порту караван кораблів вийшов 4 вересня, а 5-го здійнявся сильний вітер. Перевантажені галеони, що втратили управління, віднесло на коралові рифи в районі Флориди.
З 28 кораблів 8 повністю затонули, зокрема "Нуестра-Сеньйора-де-Аточа". Врятуватися змогли лише троє моряків і двоє рабів, всього ж загинули 550 людей.
Король Іспанії був у нестямі від гніву, тому що розмір втрачених багатств лише за орієнтовними розрахунками становив 2 мільйони песо. Він розпорядився за всяку ціну дістати скарби, що потонули, але місія виявилася нездійсненною.
На галеоні «Нуестра-Сеньйора-де-Аточа», що затонув у XVII столітті, було скарбів на 20 млн песо. Зображення YEORGOS LAMPATHAKIS/NGS
Наш час: перстень для коханої
На рахунку американця Мела Фішера вже було кілька вдалих полювань за скарбами. Але вміст кают і трюмів «Нуестра-Сеньйора-де-Аточа» страшенно хвилював уяву. До літа 1971 року його фірма «Трежерс Селворз Інкорпорейтед» обстежила 120 000 квадратних миль у зоні катастрофи, але нічого не вдалося знайти.
Перший успіх прийшов через чотири роки, коли за допомогою оригінальних водометів син Фішера витягнув багато 8-реалових монет, золоті зливки та пару гармат.
І все ж таки знадобилося ще 10 років, щоб встановити точне місце загибелі корабля і отримати основні цінності - це 70 фунтів колумбійських смарагдів, 180 000 срібних монет, 24 тонни болівійського срібла, 125 золотих злитків та колекцію венесуельських перлів. Проте вважається, що цінності ще на 500 мільйонів доларів все ще лежать на дні.
А історія смарагду, який буде виставлений на аукціон 7 грудня, це історія кохання. Магнат Франклін Парсонс Пердью, який помер у 2005 році, - засновник і генеральний директор Perdue Farms - був одним із спонсорів експедиції Фішера і отримав свою частину скарбів вартістю понад мільярд доларів.
Більшість грошей від продажу цінностей він пожертвував Смітсонівському інституту та Технічному громадському коледжу в Делавері. Залишив собі лише один колумбійський смарагд, з якого зробив обручку. У 1988 році він подарував її Мітці, яка погодилася стати його дружиною.
Гроші від продажу персня Мітці-вдова збирається направити, зокрема, на будівництво того самого шелтера для жінок, які стали жертвами рабства та насильства.
«Я думаю, що він (покійний чоловік) повністю підтримав би ідею про те, що цей перстень має шанс врятувати сотні і сотні людей від долі, яка гірше смерті», - передає слова Мітці The Washington Post.
