25 листопада
Завантажити ще

Медсестра-"дюймовочка" шість років живе у мініатюрному будинку без світла та веде блог на Youtube

Медсестра-
Фото: особистий архів Марії Симонович

Їй 43 роки, сьогодні її зріст – 155 см (36 із яких змогли за допомогою гормональних препаратів «витягнути» лікарі). Вона працює медсестрою у місцевій лікарні, де її інакше як «Дюймовочка» не називають. Має свій дім. Швидше – будиночок: одна кімната, кухонька, передпокій, коридор, ванна та комора, все разом – 42 квадрати. А ще є домашня живність, городик і головне захоплення – канал «Захоплення Марічки» на Youtube. Взимку відео Марія Симонович знімає або на світанку, або вже у надвечірніх сутінках після зміни медсестрою у поліклініці. Щось – вдома при світлі світлодіодних ламп, які з'явилися у багатьох, коли країна регулярно почала занурюватись у темряву після атак на енергооб'єкти. Джерела світла живить від подарованого братом на день народження акумулятора. Генератор включає рідко – дорого.

Ні світла, ні газу, ні води

Знімати відео Марія любила змалку, зараз вирішила спробувати монетизувати захоплення. Фото: особистий архів Марії Симонович

Знімати відео Марія любила змалку, зараз вирішила спробувати монетизувати захоплення. Фото: особистий архів Марії Симонович

Інших способів освітлити кімнатку у своєму невеликому будиночку вона не має – шість років, з моменту новосілля, Марія живе без світла. І не тільки без нього – газу та води в будинку теж немає. Але раніше не було й самої оселі – доводилося тулитися у родичів або знімати на крихітну зарплату медсестри на пів ставки кімнату чи гуртожиток.

Її мрію, власний будинок, допомогли втілити у життя брати. Марія – із багатодітної родини, окрім неї, батьки виховали ще п'ятьох синів та двох дочок. Гроші на будматеріали відкладала сама, а за роботу родичі, звісно, ​​нічого не взяли. Допомагали й сусіди. Побудуватися на виділеній йому після служби в АТО ділянці на пустирі дозволив один із братів.

Це абсолютно новий масив зі свіжою приватною забудовою у селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області. До білоруського кордону – кілька десятків кілометрів. Марія тут стала другим новоселом – за три тижні до неї в особняк на пустирі в'їхала ще одна родина.

Гаджети заряджає у поліклініці

Телефон Марія заряджає на роботі. Якщо вдома - від акумулятора, а його теж або на роботі, або від сонця. Складнощі із зарядкою не зупинили її, коли вирішила податися у блогери. Тим більше колеги, до яких вона щодня приходила з новим відео на телефоні, давно натякали: заведи канал, там ми й подивимося.

– Я завжди любила знімати відео, потім показувала його дівчаткам у поліклініці, – згадує у розмові з Коротко про Марія Симонович.

Вже за два тижні на каналі « Захоплення Марічки » з'явилися перші відео.

Канал Марія почала вести 19 липня 2022 року. За півтора року набрала дві з половиною тисячі підписників та понад чотири тисячі годин переглядів на Youtube. Стільки переглядів на рік і хоча б тисяча підписників – це умова монетизації відео. На її гаманець гроші вже капають. Щоправда, зняти їх можна, лише коли набереться перша сотня доларів – після цього підуть щомісячні виплати, незалежно від заробленої суми. У Маші (саме так вона бажає, щоб її називали. – Авт.) поки що – 90 доларів.

Будувати будиночок загальною площею 43 кв.  метрів допомагала вся велика родина Марії. Фото: особистий архів Марії Симонович

Будувати будиночок загальною площею 43 кв. метрів допомагала вся велика родина Марії. Фото: особистий архів Марії Симонович

Собачка Тофа та свинка Фрося

У своїх відео Марія розповідає про буденне життя. Наприклад, про господарство - улюблених курочок та кроликів, які змусили її повернутися жити на пустир майже на другий день після початку війни, незважаючи на страх.

Один із головних героїв публікацій Марії – її пес Тофа. Фото: особистий архів Марії Симонович

Один із головних героїв публікацій Марії – її пес Тофа. Фото: особистий архів Марії Симонович

- Навколо ліс, хащі - і так було страшнувато весь цей час жити майже без сусідів, - згадує Маша Симонович. – Ще коли тільки переїхала, то зі мною по черзі ночували брати, сестра та тітка – щоб я не боялася. До літа вже звикла. Але коли почалася війна, втекла до колеги... Випила заспокійливе, поплакала... Згадала про кроликів, птахів... Їх хоча б випустити на волю, якщо я там не залишусь... Але коли зайшла до хати, зрозуміла – ні, залишаюся. Це мій будинок.

Є ролики про хвостату подружку - собачку Тофу, і свинку Фросю. Як і багато жінок, знімає рецепти та процес готування, ділиться своїми думками та радістю від покупок.

– Одне з найчастіших питань-звинувачень: «А чому світла немає, невже не можна сплатити борг», – зітхає Марія Симонович. - Пояснюю і я, і мої нові Youtube-друзі, що світла тут ніколи не було. Тут навіть лінії нема. В'їжджаючи сюди 2018 року, я сподівалася, що через п'ять років уже буду зі світлом. Коли з'ясувалося, що це не так, звісно, ​​плакала. Було дуже тяжко.

Лише оформлення документів тривало шість років – з 2016-го по 2022 рік. Заважало то одне, то інше, та й масив лише забудовувався – фундамент для будинку Маші залили у 2015 році, ще три роки йшло будівництво. Восени, нарешті, зібрали гроші з усіх сусідів – тут 43 житлових будинки. Сплатили поки що за установку трансформатора – потягнуло майже на 1 мільйон 200 тисяч гривень.

Марічкою називають лише підписники

Зараз на зйомки відео часу менше – із середини осені у Марії зросло навантаження на роботі. Але й зарплату збільшили – перевели на повну ставку. Незважаючи на обмежений ресурс, Маша змогла облаштувати свій побут – сплатила ті ж будматеріали для будинку, пробурила свердловину, збудувала піч для приготування та обігріву. Є пралка-напівавтомат, кухонна техніка та інше. Щоправда, користується ними Маша рідко – це споживає багато бензину.

– Навіть феном не користуюсь, – зізнається Маша Симонович. - Блендер, міксер є, але теж лише зрідка, якщо треба. Праска багато бере, але без неї ніяк. Намагаюся не витрачати більше літра бензину на день. Ось коли без генератора точно не обійтися, то це під час переробки помідорів і поливу городу влітку зі ставка.

Нема в її будинку і холодильника – довелося навчитися жити без нього.

- Влітку купую продукти на раз – вечеряю, на ранок нічого не залишаю, щоби не зіпсувалося, - ділиться Марія. – Влітку і ковбаса, доки несеш із магазину, вже змінює колір. Взимку легше із продуктами, але гірше з освітленням – рано темніє.

Підписники впізнають Марію Симонович на вулиці та в поліклініці.

– Якщо до мене звертаються «Марічка» – точно знаю, що це підписники, – пояснює блогер. - Марічкою мене ніхто ніколи не називав - або Маша, або Маруся. Чому назвала канал «Захоплення Марічки» – сама не знаю… Так того дня лягла карта.

П'ятеро дітей із восьми народилися з карликовістю

Про Марію Симонович уже не раз писали в пресі, вона з'являлася на різних шоу та передачах ще 20 і більше років тому. Привід був не радісний. Тоді їх представили країні як саму мініатюрну родину. Із восьми дітей п'ять ледве змогли дорости до позначки 120 см, а то й менше. Діагноз "гіпофізарний нанізм", або карликовість, став повною несподіванкою для батьків та родичів з обох сторін – усі вони 170-180 см на зріст і вище. Але генетика – штука складна та непередбачувана.

Роботу, незважаючи на високі для жінки навантаження, вона любить. Фото: особистий архів Марії Симонович

Роботу, незважаючи на високі для жінки навантаження, вона любить. Фото: особистий архів Марії Симонович

Маша – четверта дитина у сім'ї. Тоді, у 2000-х, журналісти довідалися про них випадково – репортерам вказали на незвичну родину мешканці іншого села. Але розголос допоміг Маші та її молодшому братові Сашку підрости – Марії на цілих 36 см, а брат подолав і цю позначку.

– Тоді на нас звернула увагу данська компанія, яка надала лікування, – згадує Марія Симонович. - У 14-річного брата зріст був 110 см. У мене було після школи 119 см. Завдяки цьому лікуванню, а також допомоги однієї жінки з Києва, яка пізніше надсилала нам ліки, нам вдалося підрости. На роботу після медучилища я вже прийшла зі зростом 155 см.

Лікування коштувало захмарних грошей на ті часи, ще й для багатодітної сім'ї із волинської глибинки. Один флакон ліків - 230-240 гривень. Пити потрібно по флакону на день або на два дні – залежно від дозування. Зарплата медсестри на той час була 213 гривень. То були 2002-2005 роки.

- Лікувати взялися тільки мене та молодшого брата - у старших зони зростання вже були закриті, і ліки з гормонами могли б тільки погіршити ситуацію, наприклад, міг би почати рости окремий орган, - зітхає Маша.

Марія після лікування зіткнулася з іншою проблемою. Зовні вона хай і невисока, але прийнятного зросту, який не вважається відхиленням, а ось всі її органи… дитячі. Маленьке серце, такі ж крихітні дитячі нирки і все інше... Кісткова система - теж дитяча. Все це не може не позначатися на якості життя.

- Навантаження у мене дорослі, - ділиться Маша. – Роботу мою за мене ніхто не зробить.

Одягалася у «Дитячому світі»

Здавалося б, дотягнувшись до 155 см  зросту, має зникнути хоча б проблема з підбором одягу та взуття. Але все вийшло навпаки. Маша - панночка невибаглива, раніше одягалася в «Дитячому світі» і горя не знала. Тепер знайти розмір – те ще завдання.

- Ось, наприклад, ступня у мене доросла до 38 розміру, але ноги - дуже худенькі, і такі вузькі черевики чи кросівки ще спробуй знайти, - нарікає Марія.

Втім - з усіма негараздами і прикрими клопотами вона справляється. Іноді здається, що сам Всесвіт допомагає їй втілювати бажання та мрії у життя. Але сама Маша впевнена – якби не батьки, брати та сестри, якби не близькі, нічого не вийшло б. А тепер вона набула ще й підтримки підписників та нових друзів-блогерів, які стали для неї родиною, хоч і віртуальною.