Замість собаки – павук та ящірки: як мешканка Вінниці доглядає вихованців-екзотів
18-річна Валерія Суханова з Вінниці вже три роки доглядає екзотичних тварин, які живуть у її будинку. Одних звірів вона купувала на виставках, а інших їй дарували друзі. За словами Валерії, з екзотами набагато простіше, ніж із собаками та котами: вони не вимагають вигулу, часто годувати їх не потрібно.
У колекції вінничанки є павуки, змії, ящірки, варан, аксолотлі та інша екзотика. У всіх є імена та особисте «житло» у спеціальних контейнерах. Про те, навіщо дівчині такі незвичайні вихованці і як утримувати їх під час війни, вона розповіла Коротко про.
"Першого павука мені подарували на 16-річчя"
Валерія Суханова тримає вдома 25 екзотичних тварин. Фото: Особистий архів Валерії Суханової
- Валеріє, хто у вас живе?
- Зі мною живуть 25 тварин: два гекони, дві ящірки, один варан, жабка, чотири змії, шість павуків, хамелеони, мадагаскарські таргани, два аксолотлі, пуголовки. Нещодавно з'явилися два павуки та один геккон.
- З якою метою ви купували павуків, ящірок, змій?
- У мене немає особливої мети, як і немає її у людей, які заводять вдома собак та котів. Просто вони мені подобаються – і візуально гарно, і цікаво спостерігати за ними.
Наприклад, цікаво дивитися, як полюють павуки, як вони плетуть павутиння. Бачиш, як працюють їхні інстинкти, а ще вони танцюють. Є такий феномен, коли павук дістає здобич, починає крутитися та перебирати лапками – це називається танцем.
- Як до вашого захоплення ставляться батьки, знайомі, сусіди?
- Батькові подобається моє захоплення, мама ставиться з розумінням. Сусіди також нічого не мають проти. Немає такого, щоб у мене під вікнами стояли зі смолоскипами та вимагали покинути приміщення. Навпаки, нещодавно зустріла сусідку, вона сказала, що бачила репортаж зі мною, їй сподобалося. Каже: тварини класні! Якихось конфліктів чи страхів, що хтось кудись вилізе, немає. Ну і в принципі, за межі кімнати мої тварини не виходили.
- Чи можуть такі екзотичні тварини звикнути до свого господаря?
- Абсолютно всі звірі звикають до рук. Варани можуть навіть відгукуватися своє ім'я.
Тільки одна тваринка досить агресивна, я сама не дуже хочу її на руки брати.
- Ваше захоплення пов'язане із майбутньою професією чи це просто хобі?
- 100% хобі. Я не монетизувала своє захоплення та і не планую. Кілька разів нас запрошували на дитячі свята, але ми швидко від них відмовилися. Для тварин це досить сильний стрес, вони потім гірше їли.
- Дуже багато людей бояться павуків, гадів. Як вийшло, що ви їх зовсім не боїтеся, а навіть любите?
- Колись ми з іншими господарями екзотичних тварин обговорювали, чому нам подобаються саме такі вихованці – і всі дійшли висновку, що ця любов зародилася з дитинства.
Наприклад, батько часто брав мене на рибалку чи в ліс, там показував тварин і казав: це вужок, це жабка. Іноді привозив їх додому, щоб я просто подивилася на них. Він пояснював: якщо ти їм нічого поганого не зробиш, то вони нічого поганого тобі не зроблять у відповідь.
У дитинстві я часто ходила на різні виставки, багато дізнавалася про таких тварин, але ще не знала, де їх купити і як їх доглядати. А коли мені виповнилося 16 років, хлопець подарував мені першого павука: знав, що я досить прикольно до цього ставлюсь.
Першого павука кілька років тому Валерію подарував її хлопець. Фото: Особистий архів Валерії Суханової
– Як ви відреагували на нього?
- Було незвично: з маленькими павучками стикалася неодноразово, вони у нас водяться. Інша річ, коли павук розміром із твою долоню. Спочатку трохи страшно, але потім звикаєш до того, як вони рухаються, на що реагують – і поступово береш його на руку. А далі справа звички.
- Ви не боїтеся, що павуки чи змії можуть вас вкусити?
- Ті ж павуки сприймають людину не як суб'єкт, а як... дерево. Вони реагують на вібрації. Якщо ж павука почати чіпати руками, звичайно, вони будуть реагувати. А якщо просто запустити його на руку - він поповзе по руці, йому буде байдуже, що ви людина.
- А як ви доглядаєте своїх тварин, чи багато вони вимагають уваги, чи треба їх часто годувати?
- Якщо тварині менше року, то годувати її потрібно частіше. Наприклад, ящірок – через день, павуків, як і змій, – десь раз на тиждень. Дорослі змії можуть їсти раз на 2-3 тижні, маленькі - раз на півтора тижні. Часто годувати їх не можна: тварини можуть отримати ожиріння.
Теоретично, якщо хочеться, щоб хтось швидко виріс, можна годувати через кожні 2 дні, але це погано для здоров'я тварин.
Траплялися випадки, коли люди брали у моїх знайомих змій, а потім ці змії помирали від ожиріння.
До речі, після цього таких людей швидко заносять до «чорного списку», зазначають, що ця людина недбало ставиться до тварин. Відповідно ті, хто тварин розводять, на це реагують. Кажуть: «Я знаю, що ти так повівся зі змією ось тієї жінки, тому я тобі нічого не продам». Заводчики дуже відповідально ставляться до того, кому вони продають тварин, - тут осічок немає.
- А як справа з лікуванням?
- Те саме і з лікуванням екзотичних тварин. У нас мало хороших фахівців, а особливо хороших лікарів-екзотологів. Ми пішли до одного у Вінниці, людина виявилася абсолютно некомпетентною. На жаль, через нього наша ящірка померла. Ми написали про це великий пост, передали його знайомим – тепер цей лікар у «чорному списку». А отже, ті, хто знає ситуацію, лікуватися до нього не підуть.
- Чи правильно я розумію, що звичайний ветеринар навряд чи візьметься за лікування таких тварин?
- Так, часто люди спеціально навчаються, щоб лікувати таких тварин. У Києві, в Одесі, на Галичині є добрі екзотологи. Тому, якщо тварина захворіла, треба їхати туди. Також є люди, які консультують онлайн.
Змій, каже дівчина, часто годувати не можна – може статися ожиріння. Фото: Особистий архів Валерії Суханової
"Одна змія - лапочка, любить на руках сидіти, а друга може почати шипіти і кидатися"
– Ваші тварини не розмножуються?
– Я нікого не розмножую. Це досить складний процес, потрібно розраховувати геном, щоб вийшла потрібна тварина. Я їх заводжу, щоб просто милуватися. Я не маю мети їх розводити, щоб потім продавати.
В Україні багато хто займається павуками, ящірками... Дехто з них привезений із Європи. Наприклад, у Харкові є дівчина, яка часто їздить за екзотикою, привозить цих тварин до України, щоб розмножити та продати.
Жаби у Валерії у фавритах. Фото: Особистий архів Валерії Суханової
- А які тварини вам особливо подобаються?
- Напевно, амфібії – жаби, аксолотлі, тритони. Наприклад, ті ж жаби дуже харизматичні, за ними особливо цікаво спостерігати.
- Напевно, у кожної тварини свій характер?
- Так, хтось спокійніший, хтось менше, хтось любить на ручках сидіти, хтось - ні. Причому це залежить навіть не від виду, а від конкретних особин. Наприклад, у мене є дві однакові на вигляд змії, але одна змія - лапочка, любить на руках сидіти, не тікає, а друга може почати шипіти і кидатися.
- Ви кажете, що у таких екзотичних тварин теж може бути стрес, а на тривоги чи прильоти вони якось реагують?
– Мої тварини на них не звертають уваги. У них не настільки розвинений інтелект, немає почуття страху, як у котів та собак. При цьому я знаю людей з Харкова, Бучі та прифронтових міст, у яких загинуло багато класних колекцій через прильоти та блекаути.
- Чому екзотичні тварини можуть загинути через блекаути?
- Наприклад, якщо це змії, їм потрібен підігрів, щоб вони могли переварити їжу та нормально функціонувати. Раніше в мене була змія, але через недогрівання вона застудилася і померла.
У Вінниці є магазин, який займається акваріумістикою та різними екзотичними тваринами. Під час блекаутів вони втратили риб на десятки тисяч гривень, і тільки тому, що не було нормального обігріву.
- Які у вас плани на найближче майбутнє та чи пов'язані вони з екзотичними тваринами?
– Хочу поповнити свою колекцію новими видами – кілька змій, кілька павуків, так, по дрібниці. Також я домовилася із заводчицею, яка розводить криланів – це великі кажани. Планую одного придбати, він також житиме зі мною.
Крім того, у мене незабаром відкривається тату-студія у центрі міста, я хочу перевезти своїх тварин туди. У них буде свій куточок, працюватимемо разом.
-v1714990760.jpg)
