У сучасному світі англійська є широковживаною мовою. Завдяки тому, що нею володіють більш ніж мільярд людей по всій планеті, вона вважається мовою бізнесу, юриспруденції та науки.
В останні роки журналісти та дослідники по всьому світу виражають занепокоєння з приводу монолінгвізму сучасної інтелігенції. У цьому матеріалі не тільки заглибимося в історію мови світової науки, а й розглянемо питання панування англійської у цій галузі разом з експертами Grade Education Centre.
Можливо ви здивуєтесь, але звання головної мови наукового товариства англійська отримала не так давно.
Як і мода, панівна мова у цій галузі постійно змінюється. Усе починалося з давньогрецької, продовжилося латинською, вона змінилась на французьку, німецьку, і, нарешті, англійську.
Якщо коротко, то в історії західної науки було два лінгвістичні періоди: поліглотичний і моноглотичний. Останній є сучасним та розвинувся тільки у 20 столітті.
Проте відправившись у подорож між 15 та 19 століттями, ми побачимо, що наука є полілінгвістичною. Такою ситуація є навіть попри те, що мовою навчання у періоди Високого Середньовіччя та Відродження була латинська. Вона була зʼєднувальною мовою між науковцями, але при цьому вчені могли використовувати prima lingua або будь-яку іншу мову для конкретної ситуації або аудиторії.
Не треба бути науковцем, для того аби знати, що наразі латинська мова не використовується для написання наукових робіт. Проте загальна система використання основної та інших мов у науці не змінилася — змінилася лише головна мова. Чому?
На початку двадцятого століття англійська, французька та німецька мови приблизно рівно ділили кількість наукових матеріалів, що публікувалися.
Проте через складну геополітичну ситуацію у світі та велику кількість війн протягом 20 століття, з політичних причин англійська стала витісняти колег. До початку 80-х років вона мала вже понад 80% у природничих наукових роботах. Зараз цей показник — 99%.
Чи є це правильним? З одного боку, через одну панівну мову, винахід або праця вченого можуть бути не помічені тільки через те, що він виклав їх не тією мовою, якою потрібно. Так мало не сталося із винахідником таблиці Менделєєва. Науковець опублікував усім нам відому таблицю не панівною на той час серед хіміків німецькою мовою, і мало не позбувся визнання за такий важливий винахід.
З іншого боку, монолінгвізм науки є зручнішим, адже усі вчені світу тим або іншим чином повʼязані. Світове наукове товариство є загальним поняттям, і спілкуватись однією мовою — означає розуміти всі опубліковані матеріали та мати можливість співпрацювати з колегою з будь-якого куточка світу. Чи створили б науковці з США, Канади, Японії, Бразилії та Євросоюзу Міжнародну космічну станцію, якби кожен з них спілкувався б рідною мовою? Відповідь очевидна.
Як нами вже було зазначено, на початку 20 століття мовами науки були німецька, французька та англійська. Отже, для того, щоб бути частиною світової науки, варто було вивчити всі три мови. На жаль, це займає дуже багато часу. У такому випадку науковці, які могли б покращити світ своїм винаходом, але не знають всі три мови, мали б обмежений доступ до патентування свого матеріалу.
Погодьтеся, простішим способом є вивчити одну іноземну мову, яку розуміють всі науковці та ділові люди світу загалом. Отже, у сучасному світі англійська — мова розвитку, можливостей та успіху.