Різдво завжди було особливим часом для ворожіння, коли відкривалися таємниці майбутнього та можна було дізнатися свою долю. Українські різдвяні ворожіння поділялися на особисті та групові. Перші проводили на самоті, часто пов’язані зі снами. Вони вважалися каналом для отримання особливих знаків. Групові ж ритуали відзначалися жвавістю і веселощами, додаючи елемент змагання.
За словами завідувачки відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею Світлани Романенко, особливо поширеними були ворожіння серед незаміжніх дівчат, які намагалися дізнатися про майбутнього нареченого та своє подружнє життя.
- Для того, щоб ворожіння було успішним, треба було дотримуватись кількох правил: людина повинна була бути без натільного хрестика, тобто не мати захисту Бога, без паска – бо він символізує захист Сонця, і гадати не благословляючись, - розповіла Романенко.
Крім того, ворожіння важливо було проводити у цілковитій тиші, адже будь-який шум міг "злякати" духів або послабити зв'язок із потойбіччям. Для “очищення простору” під час ворожіння використовували дзеркало. Також з кімнати виводили всіх домашніх тварин - аби їхня енергія не заважала контактувати зі світом духів.
Під час ритуалу учасники обряду повинні сидіти спокійно, без схрещених рук і ніг, адже це могло заблокувати астральні канали та перервати контакт із потойбічними силами.
В Україні ворожіння традиційно проводять ввечері 6 грудня - напередодні Різдва. У цей день молоді дівчата гадали на своє майбутнє, любов, заміжжя або достаток. Вважається, що в цей час двері між світом живих і потойбічним відкриті, тому ворожіння можуть дати правдиву відповідь.
Для ворожіння використовували різноманітні предмети: воду, віск, обручки, зерно та навіть взуття. Всі ритуали супроводжувалися певними замовляннями або короткими молитвами, адже важливо було не лише знати майбутнє, а й отримати позитивне послання.
Окрім Різдва, традиційно ворожать також на Андрія (13 грудня) і під час зимових свят, які тривали до Водохреща (19 січня). Найбільш популярними датами для ворожіння залишаються Святвечір і передріздвяні вечори.
Розтоплений віск капали у воду, спостерігаючи за формами, які він утворює. Віск міг показати обриси майбутнього чоловіка або символи, що вказували на події майбутнього року.
Дівчата кидали черевик через плече в напрямку дверей. Якщо носок черевика був повернутий до виходу, це вважалося добрим знаком, що скоро вийдуть заміж і покинуть рідну домівку.
Вважалося, що зірки на небі можуть підказати долю. Дівчата виходили на двір і загадували бажання, спостерігаючи за небом. Якщо зірка падала, це символізувало виконання бажання.
Невеличка кількість зерна кидалася на стіл, а потім рахувалася: парна кількість символізувала швидке одруження, а непарна — ще рік у батьківській оселі.
Обручку підвішували на нитці та опускали у воду, потім заглядали всередину кільця, сподіваючись побачити в ньому образ свого майбутнього чоловіка або дружини.