Ведмеді не сплять, зайченята народжуються раніше: чим небезпечна для тварин зміна клімату
2024-й став найтеплішим в історії метеорологічних спостережень, а температура на початку 2025-го побила попередні рекорди. Зміна клімату сильно вплинула і звичний ритм життя тварин.
"Через теплу зиму в горах Буковини ведмеді відмовилися від зимової сплячки. Вони блукають угіддями у пошуках їжі та часто відвідують підживлювальні майданчики для парнокопитних, де є кукурудза. (А ще знаходять час, щоб навіть сніговика зліпити. – Ред.).
На Поліссі під загрозою опинилися зайченята. Зазвичай вони народжуються у березні, але через теплу погоду та січневу відлигу цей процес може зрушити на лютий. Якщо раптом обрушаться сильні заморозки, молодняк може загинути, оскільки зайці не роблять надійних укриттів для своїх дитинчат.
Через зміну клімату на південь мігрували шакали, які скорочують популяцію довговухих та фазанів.
На Слобожанщині дикі качки залишилися зимувати на місцевих водоймах і тепер потребують підживлення», - написав генеральний директор ДП "Ліси України" Юрій Блоховець у своєму Facebook.
Про подібні зміни в поведінці тварин повідомляють і інші лісники. Втім, провідний мисливствознавець філії «Подільський лісовий офіс» Руслан Рудий заспокоює, що ведмедям навіть узимку вистачить природних кормів (або тих, що лісники насипали парнокопитним). І що нападів можна не побоюватися (ми, звичайно, в цьому сильно сумніваємось. - Ред.).
«У лісі ведмедям вистачає природних кормів, тож наближатися до населених пунктів вони не будуть. Вони блукають своїми звичними маршрутами і не становлять загрози для людей. Більше того, за найменшої підозри на небезпеку одразу тікають», - каже Рудий.
Докладніше про те, як зміниться життя тварин з кліматичними змінами і що їх може чекати в майбутньому, Коротко про розповів еколог Іван Русєв.
"Ми не можемо передбачити, яким буде літо"
- Іване, 2024 рік став найспекотнішим в історії спостережень. Страждають не тільки рослини, а й тварини: вони неначе заплуталися у порах року. Ось ті ж зайці, як кажуть лісники, почали розмножуватись на місяць раніше. А якщо грянуть морози і вони замерзнуть? Вовки залишаться без їжі та підуть у села знищувати худобу? А там і на людей нападатимуть...
- Тепла зима - це добре для зайців: справді, вони можуть почати розмножуватися раніше. Це добре і для мишеподібних гризунів. Їх дуже багато, і це чудовий корм для всіх хижих звірів, у тому числі шакалів та лисиць.
Не варто сильно переживати, що хижаки, якщо немає їжі, побіжать до людей. У природі все збалансовано. Якщо багато хижаків, то для них достатньо їжі. Та частина популяції, яка не зможе собі знайти їжу, - гине. Це нормальні природні процеси.
Іван Русєв вважає, що природа сама може врегулювати чисельність тварин. Фото: ФБ Івана Гусєва
– У фейсбуці Юрій Блоховець більше пише про західну частину України. А як із кліматичними змінами на півдні? Напевно, нестерпно жарко влітку?
- Ми знаходимося на березі Чорного моря між Дунаєм та Дністром, і у нас у нацпарку "Тузловські лимани" основний фактор – це вода. Якщо в наших 13 лиманах є вода, то життя в них вирує. Навіть якщо вода в морі перегріватиметься на якісь тисячні частки, це не страшно.
Що стосується степових зон, то влітку трави справді вигорають, виникає небезпечна пожежна ситуація.
Загалом небезпека від зміни клімату є. Зараз теплий період, а значить, напровесні можуть активізуватися кліщі. На півдні України їх близько 20 видів, вони можуть бути носіями різних збудників, небезпечних для людини. Наприклад, у нас формуються умови субтропіків, у яких живе єгипетський комар, – він теж небезпечний і може переносити хвороби.
Взагалі щодо змін клімату є дві теорії – потепління та похолодання. Мені ближча думка, що зараз йде розбалансування клімату – ми не можемо передбачити, яким буде літо. Раніше могли сказати, чого чекати влітку, а тепер - ні. Можуть бути як сильні зливи, так і посуха.
Залежно від того, як клімат змінюватиметься, ми маємо розробляти різні адаптаційні програми, які дозволять нам комфортно жити.
- А як бути з вовками, ведмедями, лисицями (які ще й сказ розносять) та іншими хижаками? Лісники та мисливці кажуть, що їх розплодилося багато.
- Хижаків у нас дуже мало, їх знищували і знищуватимуть, якщо ми не змінимо суспільство. У нашому нацпарку є маленьке вовченя - шакал. Він прийшов до нас у 90-х роках. Тоді місцеві мисливці та браконьєри розвели паніку, мовляв, вони знищуватимуть наших птахів, тварин і нас через сказ та інші хвороби.
Сьогодні ми бачимо, що природа оновилася: до війни був сильний тиск від мисливців та браконьєрів. Нині природа стає такою, якою їй дозволяють бути природні умови. Вона вирівнюється, а декому здається, що хижаків стало багато.
Наша практика каже, якщо є хижаки – велике поголів'я лисиць, шакалів, вовків, то буде і здорове поголів'я та достатня кількість птахів, зайців, борсуків. Під час війни їх побільшало, бо заборонено полювання. Але в природі не буває багато хижаків: за умов природи все збалансовано. Їх може бути багато там, де є багато сміття, залишків органіки – туди йде хижак.
- Але ж є випадки, коли ті ж лисиці розносять сказ…
- Що стосується сказу, то це справді дуже небезпечна інфекція. Але сьогодні спекулюють на цій темі, говорячи, що хижаків стало багато. Якщо в природі з'явиться багато хижаків і мишеподібних гризунів, там обов'язково з'явиться якась хвороба, яка їх вражатиме, не загрожуючи людині.
Крім того, якби сказ був серед тварин, ми побачили б ознаки цього. Скільки я їжджу півднем України, я не бачив великої кількості шакалів, лисиць чи інших хижаків. Чомусь мисливці кажуть, що їх багато, потрібно довести їхню чисельність до 0,5 голів на 1000 га. Звідки взялася ця цифра, я навіть не можу сказати, але такої кількості їм треба домагатися, якби було масове захворювання серед тварин, і ми б це бачили насамперед у національному парку. Бачили б дохлих їжаків або інших тварин, які були б схильні до зараження. Тому це насамперед спекуляція.
Щоб дізнатися, чи є сказ у якійсь місцині, потрібно викликати справжніх фахівців, проводити лабораторні дослідження, а не стверджувати без доказів. Це спекуляція.
- Наскільки погано те, що зайці почали народжуватись раніше? Чи правда, що вони можуть замерзнути?
- Для зайців не страшний мороз. Якщо буде достатньо їжі, вони виживуть. У таку погоду, як зараз, їжі дуже багато. Слабкі вмиратимуть, залишаться генетично здорові. Тут багато зайців, але мисливців завжди більше.
Є в екології така закономірність: чітка залежність рисей від зайців-біляків. Коли росте чисельність хижаків, поступово зменшується кількість їхніх жертв. Після цього падає чисельність хижаків - їх атакують паразити. А потім чисельність зайців знову зростає. Але це працює в такій екосистемі, де не розвинене полювання. А у нас – 75% мисливських угідь. Ми скоро втрачатимемо такі види, які більше ніколи не оновляться. За таких умов згодом у нас може нічого не лишитися.
Через потепління змінився навіть гон у диких тварин - вже ніхто не чекає весни. Фото: ФБ Юрій Болоховець
“Не все залежить від змін клімату. Багато - від людей”
- А що буде з кормами для тварин? Чи вистачатиме їх?
- Справді, така проблема може бути під час посухи. На півдні України традиційно розвинене вівчарство. Наразі через те, що розорили всі унікальні природні ділянки, особливо смуги біля річок, озер та лиманів, немає реальних пасовищ. Потрібно залишати достатньо природних ділянок, щоби там був природний корм, рослини багатьох видів. Одні види можуть постраждати від спеки, інші виживуть – і худобі цього вистачить.
Сьогодні політика така - розорати нові поля, щоби більше продати зерна, а важливо залишати якнайбільше природних ділянок. Більше того, Україна підписала угоду з ЄС про те, що зможе до 2025 року на усій площі України створити 15% природоохоронних територій. Але сьогодні ми маємо лише 6,5%, де взяти ще 7,5%?
Фермери не віддаватимуть землі: через війну багато аграрних полів залишилося на сході, тому фермери хочуть розорювати нові. Виникає конфлікт між можливістю природи та жадібністю людей. Якщо ми не збережемо природні території, то не матимемо ні сіна, ні пасовищ, ні економічного доходу в майбутньому.
- Тобто щодо цього більше питань до фермерів, аніж до глобального потепління?
- На жаль, Міністерство довкілля та Мінагрополітики не роблять необхідного. Наприклад, на півдні зникло майже 200 річок, там немає води, прибережно-захисних смуг. Якщо ми нічого не робимо, то, звичайно, клімат буде змінюватися, і зрештою ми втратимо все. Але не все залежить від змін клімату, багато - від людей та їх рішень. Ми повинні робити все правильно, щоб клімат не змінювався так кардинально.
- А якщо не вистачатиме корму для травоїдних, чи можна їх якось підгодовувати?
- Потрібно адаптувати сільське господарство та тваринництво до тих умов, що формуються. Потрібні спеціальні програми, щоб тварини могли максимально пристосуватися до нових реалій.
Наприклад, на півдні України були сотні тисяч овець – тепер майже немає, вони вироджуються. На ринку ви не зможете знайти нормальну бринзу. Регіони, призначені для того, щоб вівці паслися, такої спеки не витримують. Якщо недостатньо трави, потрібно орієнтуватися на нові технології.
У лісовій та лісостеповій зоні завжди буде трава і їжа для тварин, а тут (на півдні України, на Одещині. - Ред.) ми вже наближаємося до субтропіків. Натомість тут можна буде вирощувати рослини, які привозять до нас із далеких країн.
- А щодо диких травоїдних?
- У дикій природі треба, щоб вона сама себе підтримувала та робила свій генетичний вибір.
У природі йде жорстока боротьба між видами та особинами, і найбільш стійкі виживають. А ті, хто мають, як кажуть генетики, дрейфуючі гени, або просто слабші за інших, помиратимуть. Тому я не прихильник того, щоб тварин підгодовувати. Навіть лебедів: це стане тягарем для популяції загалом, залишаючи генетичний вантаж.
Мине 30-50-100 років, і ми можемо позбутися багатьох видів дикої природи. Звірі стануть подібними до собак або котів, і це не гармонійне життя. Дика природа має жити за своїми законами, а люди нехай годують свійських тварин.
Можливо, парнокопитні і змогли б якось знайти корм під снігом, але лісники не покладаються на милість природи, а підгодовують тварин. Особливо у зонах бойових дій. Фото: ФБ ДП
Замість висновку
- Як ви вважаєте, що на нас чекає у зв'язку з кліматичними змінами у майбутньому?
- За статистикою, ми маємо максимальні амплітуди спеки та інших показників, так буде й надалі. Але я пам'ятаю, як мої бабусі та дідусі казали, що 1953-54 рр. ХХ століття були такими холодними, що озера промерзали до дна. Моря замерзали на десятки кілометрів - і люди пішки ходили до Румунії та Болгарії морем. А потім були такі спекотні літа, що все висихало від відсутності дощів. Хоча таких показників, як сьогодні, ми не досягали.
Так, ми дійсно забруднюємо планету СО2, і нам необхідно зменшувати навантаження на атмосферу. Вчені вже довели, що вуглекислий газ впливає на зміни клімату.
У природі все йде циклами. Зараз 11-річний цикл на максимумі, який дає потужні хвилі на морі та спеку. Є цикли 22-річні, 44-річні та майже 100-річні. Тому все циклічно, і я думаю, що більш-менш ми втримаємось.
На Тузловських лиманах побільшало зимуючих тут диких гусей - уже не треба летіти до спекотних країн. Фото: ФБ НВП «Тузловські лимани»
