Секрети української мотанки: лялька-вуду чи символ сім'ї та кохання
Лялька-мотанка – сакральний оберіг, який все частіше можна зустріти в українських будинках. Його сьогодні запросто можна купити у будь-якій сувенірній лавці або зробити самому. Причому навіть шукати матеріали не доведеться, як і закінчувати курси майстрів – все під рукою, а про те, як швидко змотати ляльку, повно інформації в інтернеті. Не так це складно, хоча є і свої секрети.
Мотанка заворожує та зачаровує одних і лякає інших. У чому секрети ляльки, як вона може «лікувати» і чому багато хто її бояться – у матеріалі Коротко про.
Ляльок для дітей мотали із хусток
Ще років сто тому такими ляльками гралися українські діти. Найбільш популярними мотанки були у центральній частині України, на півночі та на сході. Географія їхньої впізнаваності поширюється до Північного Кавказу.
Призначення мотанок у центральних областях було ігровим: бабусі чи мами змотували іграшку з тканини, найчастіше – хустки. Також могли використовувати будь-яку непотрібну тканину – старі сорочки чи простирадла. Коли дитина награється – лялька розмотувалась, і матеріал знову використовувався за призначенням.
Тетяна Макарчук із Житомирської області створює ляльки-мотанки понад десять років. Фото: ФБ Тетяна Макарчук
– У нас їх називали не лялька, а кукла, – розповідає Коротко про майстриня з Житомирської області Тетяна Макарчук. - Пам'ятаю, коли маленькою приїжджала до бабусі, вона казала: "Зараз зроблю тобі куклу". Звичайно, очікування у мене були іншими, ніж у моєї мами, бабусі чи прабабусі – тоді ж іграшок у магазинах не було. Бабуся брала білу косинку, складала її валиком, на неї намотувала кольорову косинку, перемотувала стрічкою чи мотузкою. Детальніше про це я дізналася, коли вирішила написати книгу про історію нашої сім'ї і почала розпитувати родичів про традиції, які дотримувалися, обряди і, звичайно, іграшки.
Коли кольорові тканини були недоступні, для виготовлення мотанок їх спеціально підфарбовували натуральними барвниками.
Ще до Другої світової війни в Україні робили такі ляльки для дітей. Фото: особистий архів Тетяна Макарчук
Соска та іграшка-антистрес
Такі ляльки, бувало, клали і в колиску дітям - як іграшку або соску. Тоді в ляльку замотували хліб.
За українськими традиціями, вважалося, що мотанки також здатні оздоровити, заспокоїти. Цьому є практичне пояснення: часто у тканину замотувалися лікувальні трави. Свого роду давня аромотерапія.
– Також вони символізували продовження роду, – зазначають дослідники. – Іноді їх із цією метою дарували молодятам на весіллях. У деяких областях ще кілька десятиліть тому мотанку садили на капот першої машини у весільному кортежі.
До речі, мотанок чоловічої статі немає. Максимум, напарника для ляльки заміняли паличкою.
Наразі 35-річна Тетяна Макарчук сама проводить майстер-класи з виготовлення ляльок-мотанок. Вони мають попит серед жінок і дітей – свого роду арттерапія. Та й взагалі ручна робота заспокоює і відволікає від сірих буднів, розвиває дрібну моторику.
Зробити таку ляльку нескладно – головне, трохи вправності та шматок тканини. Фото: особистий архів Тетяна Макарчук
Без очей та імені, інакше вселяться злі духи
Чому деякі побоюються ляльок-мотанок? У когось вони асоціюються з ляльками-вуду. Такі ляльки використовували у чаклунських ритуалах вихідці з Африки. Мета одна - завдати шкоди кривднику. Але для цього, згідно з їхніми віруваннями, необхідно було закріпити на ляльці якусь річ недоброзичливця або його волосся, нігті.
Також деякі народні повір'я стверджують, що нібито у тканинні ляльки можуть вселятися духи померлих. Десь їх вважали провідниками на той світ і закопували разом із померлим. Такі поховання знайдено, наприклад, за словами дослідників, на Північному Кавказі. Інші народи поміщали всередину ляльки попіл – ще в ті часи, кажуть, коли померлих спалювали. Така лялька вважалася посередником між світом мертвих та живих. Але через століття лялька втратила магічне призначення і вже з минулого століття на території України використовувалася лише як іграшка, аж до Другої світової війни.
Українці для чаклунства та магії мотанки, за словами дослідників, не використовували. Але такі ляльки завжди робили без очей, які вважаються дзеркалом душі.
- Вважалося, якщо лялька з очима, в неї нібито може щось чи хтось вселитись, тоді вже служити на користь вона не зможе, - згадує розповіді старожилів Тетяна. – Тому їх робили чи взагалі без обличчя, чи замість нього ще намотували стрічкою хрест – символ сонця. Сонце – це завжди світло та тепло, щось хороше.
У центральній частині України частіше використовували мотанки як іграшки, але вони мали й обрядове значення. Наприклад, ляльок, змотаних із колосків та прикрашених стрічками, залишали на полі – щоб наступного року був добрий урожай.
Мотанкам не дають імена і не "малюють" обличчя - про всяк випадок, щоб нечиста сила не вселилася. Фото: Особистий архів Тетяна Макарчук
Розмоталася – треба спалити
Якщо у попередньому столітті наші бабусі використовували тканину з розмотаної ляльки і надалі, то раніше, кажуть, це було заборонено: матеріал обов'язково слід спалити.
– Такі ляльки не передавали, звичайно, з покоління в покоління – це не міцна іграшка, вузлики з часом розмотувалися, – кажуть майстрині. - Як би не затягнув, вічно вони не триматимуться. Перев'язувати їх і знову робити ляльку не можна. Начебто лялька вже все, що могла, у цьому будинку зробила, віддала свою енергетику. Чому треба спалити? Вважалося, що вогонь очищає: лялька щось хороше віддала, погане забрала... І це погане не треба розносити по хаті.
Але є й свої заборони під час виготовлення ляльок-мотанок. Один із них – тикати в неї голкою не можна. За традицією, таку іграшку виключно мотають із тканини, звідки й назва, нічого не пришиваючи та не приколюючи. До речі, давати ім'я такій ляльці теж було заборонено. За старими віруваннями, так до неї теж можна прив'язати злих духів або потурбувати померлих.
