Російський агент Микола Лагун
Цьогоріч виповнюється уже 10 років з моменту, коли Національний банк вивів з ринку збанкрутілий “Дельта банк” підприємця Миколи Лагуна. Як зʼясують згодом слідчі і аудитори, екс-банкір десятиліттями викачував з фінустанови кошти на оффшорні рахункию. Аби згодом перекласти всю відповідальність за крах банку на плечі платників податків та Фонд гарантування вкладів. У судах перебувають десятки кримінальних і господарських справ про зловживання у “Дельта банку”. А сам Лагун уже понад рік намагається списати з себе борги в рамках процедури банкрутства. Як з усім цим фінансовим гармидером повʼязане найближче оточення Володимира Путіна? І чи могло банкрутство “Дельти” координуватися з Кремля?
За роки, що минули від початку фінансової карʼєри Миколи Лагуна, про його біографію написано тисячі статей. За часів, коли він був “на коні”, журналісти оповідали про неймовірний фінансовий геній, інтуїцію та підприємницький хист. Утім, щойно човен “Дельта банку” почало штормити, пелена впала і в медіа почали зʼявлятися критичні матеріали про небачених масштабів шахрайство.
Проте зазвичай, у цих біографічних довідках і розвідках бракує кількох важливих деталей – а саме тісного звʼязку Миколи Лагуна з Росією, її спецслужбами, її фінансовими схемами та хижацьким підходом до бізнесу на “провінційних” територіях.
Загальновідомо, що у 1988-1991 роках він навчався у Київському вищому загальновійськовому командному двічі Червонопрапорному училищі на факультеті розвідки. Та мало хто знає, що одночасно з ним на цьому ж факультеті навчалися, приміром, нинішні російські воєнначальники, які внесені до списків воєнних злочинців. Наприклад, учасник захоплення Криму, командир 45-ї окремої бригади спецпризначення Вадим Паньков, активний учасник подій на Донбасі 2014 року, полковник спецназу ГРУ ГШ ВСРФ, герой Росії Валерій Скороходов та інші.
Навряд чи у когось будуть сумніви, що факультет розвідки, навіть уже напередодні розпаду Радянського союзу, все одно був тісно повʼязаний із Москвою, а більшість його випускників мали великі шанси бути завербованими на користь Росії. Також навряд чи варто заперечувати, що соціальні контакти, які формуються і розширюються у таких специфічних навчальних закладах, неможливо так просто розірвати. Тож подальшу співпрацю Миколи Лагуна із високопоставленими, наближеними до Кремля, росіянами слід розглядати саме під таким кутом.
Заробити на революції
Коли в 2005 році влада в Україні змінилась, для банківського ринку відкрилися неабиякі перспективи. Спраглі до доступних банківських послуг українці були готові брати кредити, відкривати рахунки, заробляти на депозитах. Цим скористалися місцеві підприємці, які “розкачували” мережі своїх банків і продавали їх за величезні гроші іноземцям. Цим прагнули скористатися і росіяни. Напряму російські банки заходили переважно у корпоративний сектор. Політично Кремль цікавило отримання контролю над активами українських підприємств. А що більше закредитований ключовий бізнес, в тому числі, і державні компанії, в російських фінустановах – то легше потім політично керувати країною.
Ніша роздрібного кредитування лишалась незакритою. В 2005 році колишній топ-менеджер проданого італійцям “Укрсоцбанку” Микола Лагун знаходить собі в Росії партнера – фонд приватних інвестицій Icon Private Equity підприємця Кіріла Дмітрієва, уродженця України, зацікавленого захопити ринок на 50 мільйонів потенційних споживачів. Так зʼявляється “Дельта Банк” – спочатку в Росії, а потім, за аналогією, в Україні. Назву взяли з компанії Delta Private Equity, в якій Дмітрієв працював до цього.
Попри те, що формально єдиним власником структури був Лагун, згодом стане відомо, що Icon Private Equity фактично володіла ⅔ фінустанови. Саме таке співвідношення озвучував згодом, у 2013 році, керівник українського офісу Icon Private Equity Максим Нефьодов. Та про російського власника ринок знав набагато раніше. Ще в 2008 році фонд оголошував про процедуру Buy-Out – купівлю контрольного пакету акцій в “Дельті”, Лагун публічно продав Дмітрієву 49% акцій. В 2011 році фонд публічно виступив проти угоди про продаж 30% статутного капіталу банку на користь Cargill.
Утім, це могла бути лише частина публічної гри. Дмітрієв та Icon Private Equity подали на Лагуна до Лондонського арбітражу. І фактично відстояли незаконність угоди з Cargill. В результаті процесу Лагун – після арештів майна в Україні – нібито мусив підписати мирову угоду і виплатити Icon компенсацію. Натомість, справжньою метою процесу могла бути підготовка до подальшого інтенсивного “викачування” коштів з фінустанови, яке почалось з нібито переказу відшкодування на користь росіян.
Тут варто зазначити, що з 2011 року Кіріл Дмітрієв уже не просто приватний інвестор з російським паспортом. Він очолює найбільший державний інвестфонд Росії – Російський фонд прямих інвестицій. Також він член ради директорів компаній «Сколково», «Транснефть», «Ростелеком», РЖД і Газпромбанку, член наглядової ради алмазодобувної компанії «Алроса». Його дружина Наталія Попова є близькою подругою дочки Владіміра Путіна – Катерини Тихонової, а з її колишнім чоловіком Кірілом Шамаловим Дмітрієв обговорює особисті і бізнесові справи. РФПІ інвестує в проекти “Сібура”, до керівництва якого входить Шамалов.
Цікаво, що в українському реєстрі і досі позначена як діюча благодійна організація “Фонд соціальних ініціатив Кирила Дмитрієва”. В системі YouControl він позначений чомусь як громадянин України, хоча і є згадка про російські санкції. А офіс БО розташований там же, де колись сиділа Icon Private Equity – прямо біля Софії Київської на Рильському провулку.
Оффшорні потоки
Згідно із даними, які через 12 років, у 2023 році оприлюднить Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, саме у 2011 Лагун та колишній топ-менеджмент “Дельта Банку” починає активне виведення грошей вкладників шляхом кредитування пов’язаних компаній в Україні та перерахування ними отриманих коштів за кордон за фіктивними контрактами. В результаті в 2015 це призведе до банкрутства фінустанови. Тільки за одним позовом Фонду гарантування збитки від зловживань Лагуна і його оточення складають понад 23 млрд грн.
Операції, які реалізовував “Дельта банк”, на фінансовому жаргоні мають назву “back-to-back” – “спина-до-спини”. Вперше схему розробили в Росії і активно використовували для відмивання брудних грошей у сумнівних банках в межах європейської юрисдикції. Суть схеми полягає в тому, що український банк (“Дельта”) кладе кошти на коррахунок у європейській фінустанові (наприклад, Meinl Bank, Bank Winter, Bank Frick & Co). Ці кошти використовувалися як застава за кредитами, які ці банки видавали повʼязаним з “Дельтою” – Лагуном і Дмітрієвим – оффшорами.
Далі, коли оффшор гроші не повертав (він і не збирався), банк списував заставлену суму в рахунок погашення боргу. Таким чином, в Україні грошей немає, бо вони були заставою у європейському банку. В цьому банку їх списали. А насправді сума вже перекочувала на далекі острови.
Наприклад, згідно з даними ФГВФО, у жовтні 2012 р. під заставу грошей на коррахунку “Дельти” на Британських Віргінських островах була зареєстрована фірма Silisten Trading Limited. Вона отримала від Meinl Bank $87,3 млн. кредиту. У грудні 2012 р. Bank Winter видав $50 млн Jamico Finance Limited, теж з БВО. Ще $115,5 млн були виведені з коррахунку «Дельти» в банку Bank Frick & Co. Одним з кінцевих адресатів цих грошових потоків була кіпрська Kalouma Holding Limited. Частина цих шахрайств досі розслідується правоохоронними органами не лише в Україні, але й в Австрії, Люксембурзі та Ліхтенштейні. Коли в 2014 Лагун отримував рефінансування Нацбанку в умовах фінансової турбулентності, то так само вивів майже половину суми з 10 млрд грн за кордон через оффшорні схеми.
Отже, створений за кошти росіян банк у результаті перетворився на велику машину з викачування коштів з економіки країни. І очевидно, що вигода мала б розподілятися між акціонерами пропорційно їхнім часткам в бізнесі. Тобто щонайменше порівну, а найімовірніше – росіянам мало б дістатися набагато більше. Спроби ФГВ та Нацбанку отримати судові рішення в справах про виведення цих коштів наразі ефективно блокуються адвокатами Лагуна та рішеннями українських судів.
Містечко-фантом
“Дельта банк” був хоч і найбільшим, проте не єдиним проектом Лагуна і Дмітрієва. Ще однією спільною інвестицією стало скандальне котеджне містечко “Олімпік-Парк” на Житомиській трасі за 20 км від Києва. На ділянці в 290 га мали побудувати понад 1 тис. котеджів площею від 150 до 350 кв м. Проект розпочали в 2007 році – напередодні піку цін на нерухомість, під час буму кредитування. Партнером Лагуна був офіційно записаний батько Дмітрієва. Компанії обох сторін – ТОВ “Девелопеська компанія “Європа” Лагуна та ТОВ “Траверз-Буд” Дмітрієвих зареєстрували в одному офісі.
Тільки від продажу земельних ділянок, за попередніми оцінками, партнери виручили щонайменше $23 млн. Проте через фінансову кризу і недосконале планування проект зупинили в 2009 році, а кошти інвесторів розчинилися. Порушено кримінальну справу, а на майно накладено арешти. Тоді Дмітрієв навіть особисто зустрічався з інвесторами і обіцяв добудувати обʼєкт за умови, якщо Лагун також долучиться.
Коли Дмітрієва призначили головою Російського фонду прямих інвестицій, сторони знайшли “підставного” власника на частку росіянина. Ним несподівано став скандальний депутат від Партії регіонів Владислав Лукʼянов, який публічно заявив, що готовий інвестувати в розвиток містечка. Очевидно, що це було зроблено про людське око.
Громадянин чи підданий?
Крім очевидних ділових звʼязків з оточенням Путіна, є ще один фактор, який вказує на тісне переплетіння інтересів Миколи Лагуна з країною-агресором. Не секрет, що екс-банкір продовжує володіти низкою активів в Криму. Це, зокрема, готельний, будівельний бізнес, обʼєкти туристичної інфраструктури, а також агрокомпанії. Наприклад, ТОВ «Севастопольский» є одним із найбільших підприємств АПК в Криму (в обробітку компанії перебуває: 520 000 кв м теплиць та виробничих площ, 500 гектарів поливних земель та більше 1500 гектарів землі). Цікавий не стільки сам факт володіння, скільки відсутність будь-якого зазіхання на ласі шматки бізнесу з боку самопроголошеної влади на півострові.
Згідно указу, підписаного Путіним ще в березні 2020, більшість районів анексованого Криму і Севастополя увійшли в перелік територій, земельні ділянки на яких не можуть перебувати у власності у «іноземців» і «закордонних юридичних осіб». З жовтня 2022 відсутність громадянства РФ у власників бізнесу є підставою для експропріації їхнього майна окупаційною владою. Коли у 2022-2023 «госсовет Крима» формував список активів, які належать переважно українським громадянам і підлягають “націоналізації” окупаційною владою, під експропріацію потрапили майно Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Сергія Тарути, Нестора Шуфрича. Але не Миколи Лагуна.
Тож постає питання: а чи немає у Миколи Лагуна російського паспорта?
Попри давнє проживання у Відні, адвокати Лагуна беруть участь у численних судових спорах на території окупованого півострова впродовж 2021 - 2022 років. А це означає, що Лагун, по-перше, сам визнає російські закони, по-друге, якимось чином допущений до судових процесів за цими законами. Що фактично неможливо без наявності російського громадянства.
Відтак українські спецслужби могли поставити питання перед Радою національної безпеки про запровадження економічних санкцій проти Лагуна. І конфіскації всіх його активів на користь держави. Першим претендентом на них, звісно, має бути Фонд гарантування вкладів. Тим більше, що іще з 28 лютого 2022 під санкції потрапили і РФПІ та Дмітрієв як його генеральний виконавчий директор. Це суттєво полегшить судову тяганину, яка триває вже десять років. А також не дасть Лагуну обвести державу навколо пальця на майже $1 млрд через процедуру фіктивного банкрутства, яку він раз-по-раз проштовхує в нестабільних українських судах.
