Наприкінці червня закінчується сезон збору спаржі. Цього року він продовжився через травневі холоди. Про особливості вирощування цього овоча журналістка Коротко про розпитала одного з провідних фермерів України у цьому напрямку.
Спаржа – досить екзотичний продукт для українців, хоча з кожним роком з'являється все більше її поціновувачів. Десять років тому зелені або фіолетові паростки були ще зовсім незвичними. Здебільшого овочеві потреби у людей були передбачуванішими – картопля, буряк, морквина... Ними й займався Володимир Тимків, фермер із села Конюшки, що на Прикарпатті. Вони із дружиною Майєю – вегетаріанці, тому від тваринництва заради продажу м'яса, що також є популярним заняттям серед місцевих підприємців, одразу відмовилися. Пояснюють просто: "Шкода животинку".
Якось спробувавши спаржу, вирішили – ось чим можна урізноманітнити меню! Починали з кількох кущиків, а сьогодні Володимир Тимків – найбільший постачальник спаржі на заході України. Він має амбітну мету – до наступного року обігнати небагатьох конкурентів і стати лідером поставок цієї продукції на всьому українському ринку.
« Центр вирощування спаржі » знаходиться біля Рогатина у селі Конюшки. Колись, за переказами, тут розводили коней, яких галицькі князі продавали аж до Візантії. Звідси пішла і назва. Сьогодні більшість місцевих займається сільським господарством. Серед них – родина Володимира та Майї. До речі, вирощуванням спаржі з їхньої подачі займаються вже й інші фермери – але в менших масштабах.
Чоловік зізнається: жодної профільної освіти у нього немає, тож секретам вирощування навчався сам онлайн у іноземних компаній. Як і просуванням власного продукту. Сьогодні у нього – 20 гектарів, засаджених хрусткими стеблами, які розкуповують повністю.
– Спочатку ми займалися лише овочами борщового набору, але завжди шукали щось цікавіше, – згадує у розмові з Коротко про Володимир Тимків. – І так прийшли до спаржі. Наразі про неї вже більше знають в Україні, попит є, проблем зі збутом немає.
Буряк і картоплю фермер закинув, залишивши спаржу та ягоди. У сезон замовляють, каже, тоннами. Продають як свіжі паростки, так і розсаду та насіння. Так, це недешево – за кіло свіжої зеленої спаржі треба заплатити близько 500 гривень, фіолетової – від 600. Поласувати спаржею кілька століть тому могли собі дозволити лише аристократи, за що вона й отримала «звання» імператорського чи королівського овоча.
- Є ще біла, але ми її не вирощуємо – ґрунти не підходять, - зазначає Володимир.
Зелена спаржа – це стебла, що позеленіли завдяки виробленню хлорофілу під сонцем. Має солодкуватий смак із горіховими нотками. Комусь нагадує молодий горошок чи броколі. Це найпопулярніший вид. Фіолетова набуває відтінку завдяки антоціану – рослинному барвнику. Вона більш солодка, має антиоксидантні властивості. Біла – це спаржа, яка не бачила сонця, для чого її обертають землею. Вона ніжніша, ніж зелена, але її потрібно ретельно чистити.
- Є ще дика спаржа, яку зараз вирощують переважно на островах у Середземному та Адріатичному морях, - зазначають фермери. – Її взагалі чистити не треба. Щоправда, вона поки що непопулярна в Україні.
Володимир Тимків із дружиною Майєю й надалі збираються робити ставку на спаржу. Фото: ФБ Майя Тулаїдан
До речі, латинська назва овоча «аспарагус» походить від давньогрецької і означає «молодий паросток». За переказами, за старих часів у Греції нею прикрашали ложе наречених – це нібито обіцяло народження здорових дітей.
Вирощування спаржі - також недешеве задоволення. Ціна насіння – від шести тисяч гривень за тисячу штук. Щоб засіяти гектар землі, доведеться витратити до пів мільйона гривень. А «відбиватися» гроші почнуть лише на третій рік – раніше врожаю не чекайте. Проте потім на одному місці може рости до десяти років. Збір починається, коли спаржа доростає до 20 см над землею.
Інгредієнти:
Як готувати:
Жовтки заздалегідь зварених яєць перетерти, додати розтоплене вершкове масло, лимонний сік, гірчицю, сіль, перець, перемішати. Потім додати вершки та залишити на кілька хвилин кипіти при постійному помішуванні. Спаржу почистити, відрізати кілька сантиметрів від основи, відварити в підсоленій воді близько п'яти хвилин, після чого кинути в холодну воду з льодом - це допоможе зберегти хрусткість і колір. Подавати із соусом.