Британська школа, скандальні звільнення і закриті двері суду: що приховує Олег Проскурняк
Реформа судів - ключова умова для членства України в Євросоюзі. Корупцію слід подолати, не нарікаючи на війну - заявляють у Брюсселі. Тим часом, рівень довіри українців до судів впав до найнижчого рівня від початку повномасштабного вторгнення - фіксують соціологи. Журналісти проекту Особливий погляд вирішили з’ясувати, чому українці не довіряють Феміді.
Новий фільм-розслідування 5 каналу розповідає історію Олега Проскурняка — голови Господарського суду Чернівецької області. На тлі падіння довіри до правосуддя в Україні, журналісти вирішили перевірити, як живе один із впливових служителів Феміди на Буковині — і чому довкола нього вже кілька років не вщухають скандали.
Почалося все з того, що саме за Проскурняка у 2023 році з посади звільнили керівницю апарату суду Марію Пилип’як. Вона на той момент перебувала на 26-му тижні вагітності. Справу про її незаконне звільнення досі розглядає Верховний Суд, а сама жінка заявляє про психологічний тиск і відсутність декретної відпустки.
Обрання Олега Проскурняка головою суду теж супроводжувалося скандалами. ЗМІ писали, що він «очистив репутацію» одного зі своїх колег, за що йому, мовляв, віддячили керівною посадою. Сам суддя у своїх публічних виступах говорить про повагу до жінок, однак реальні дії змушують сумніватися у щирості таких заяв.
Журналісти намагались отримати коментар від самого Проскурняка — однак безуспішно. Він вимагав звертатися лише письмово, а врешті взагалі поклав слухавку під час розмови з кореспондентом. Суддя-спікер господарського суду, Михайло Ніколаєв, відмовився коментувати й інше чутливе питання: за які кошти діти судді навчаються у престижній британській школі, де вартість навчання сягає 40 тисяч фунтів стерлінгів на рік.
На запитання журналістів не зміг відповісти і бізнесмен Володимир Мартинюк, який у 2020 році подарував вісім земельних ділянок родичам судді. У телефонній розмові він визнав факт дарування, але пояснити причину не зміг. Ім’я Проскурняка, за його словами, йому взагалі не знайоме.
Цей фільм — спроба нагадати: реформа судової системи неможлива без персональної відповідальності її представників. У час, коли Україна прагне вступити до Євросоюзу, історії на кшталт цієї не мають права залишатися без реакції.
