У Карпатах з'явилися верблюди: одногорбі, розумні і взагалі не плюються
Полюбляють увагу людей і соковиту хвою. А ще швидко адаптувалися у Карпатах, де для верблюдів - наче рай. Та й як інакше, це ж не спекотна Сахара - природний ареал одногорбих. Про те, звідкіля приїхали верблюди до Карпат, скільки коштує один дорослий дромедар і чому власник порівнює усю родину Верблюдових з домашніми котами - читайте у матеріалі Коротко про.
"Той, що біжить"
Уявіть: з прохолодного туману, що стелиться Карпатами, тихою ходою виринає «корабель пустелі». Міраж? Реальність біопарку «Синевир» (Закарпаття), на території якого дійсно живуть верблюди. А саме шість одногорбих африканських дромедарів (5 самок і самець).
- Тварини почуваються добре, прихильні до людей, чекають, щоб їх погладили, - розповів Коротко про власник біопарку «Синевир» Юрій Тюх. - У Карпатах для них комфортно. Взагалі верблюд – це така цікава тварина, яка швидко адаптується до будь-яких умов.
Дромедари давно є символом пустелі Сахари. Їхні каравани часто зображені на світлинах тамтешніх краєвидів. А ще дромадер прикрашає державний герб Республіки Еритрея. Але стадо диких одногорбих неможливо побачити десь посеред пустелі. У природі ці тварини вже більше 2000 років не зустрічаються. Усі сучасні дромедари одомашнені. Їх використовують як в’ючних тварин у пустелях, а також для молока, м’яса, вовни.
Назва «дромедар» походить із грецької мови і означає «той, що біжить». Вони дійсно хороші бігуни, можуть розвивати швидкість 35 км/год. А прогулянковим кроком за добу здатні пройти до 70 км. Висота тварини може досягати 2 метрів, довгі ноги та шия, вага – пів тонни. Мають феноменальний нюх, хороший зір, добре плавають.
Своїх верблюдів Юрій Тюх привіз не з пустелі, а з Європи. Якої саме країни – не уточняє. Також не хоче називати вартість одногорбого, лише каже: дорого.
У біопарку «Синевир» верблюди можуть вільно гуляти на території більш ніж 5 гектарів, тут їх не навантажують роботою, зате регулярно годують. Фото: ФБ Юрій Тюх
Та все ж кореспондентка Коротко про дізналася, що дорослого дромедара можна придбати за 500-700 тисяч грн і вище.
Карпати одногорбим сподобалися. У біопарку «Синевир» можуть вільно гуляти на території більш ніж 5 гектарів, тут їх не навантажують роботою, зате регулярно годують. Дромедари дуже невибагливі в харчуванні. Їдять усе, що потрапляє на очі: колючки, суху траву, чагарники. Їхня шлункова система пристосована до грубого, малопоживного корму. Щоправда, після того як спробували на смак запашне карпатське сіно, на якісь чагарники і дивитися не хочуть.
А ще одногорбі полюбляють увагу людей. Навіть самі підходять, аби їх погладили.
- Вони спокійні, розумні і взагалі не плюються, - усміхається Юрій Тюх. – Знаю, що кажу, бо маю в біопарку усю родину Верблюдових: 10 лам, 7 альпак, тепер і верблюди. Мені особисто родина Верблюдових подобається. У цих тварин характер - наче в домашньої тварини. От уявіть собі: таке велике, як кінь, а має звички, темперамент домашнього кота. Лащиться, хоче, щоб людина його погладила, любить обійми.
Лами полюбляють обнімашки. Фото: ФБ Юрій Тюх
Першими були олені
Юрій Тюх розповідає про тварин, наче про власних дітей. Каже, що улюбленців ні серед оленів, ні серед альпак чи верблюдів немає. Але в найближчому майбутньому планує докупити лам, альпак, і, звісно, ще одногорбих.
- Коли розмитнював верблюдів, мені на митниці сказали, що за історію незалежної України це вперше, тобто до цього часу ні один верблюд не пересік кордон, - каже Юрій. – В Україні ви не знайдете одногорбого. Щодо лам і альпак, то вони хоч і є, але їх мало. Узагалі Верблюдові - рідкісні тварини, їх купити, розводити дуже важко. І дорого.
- Купити дорого, але й утримувати в належних умовах не дешево. То ж одразу напрошується питання: невже утримувати біопарк фінансово вигідно? – запитуємо.
- Це ніколи не було вигідно, хоча я сподіваюся на краще, - усміхається Юрій Тюх. – Скажу відверто. Я маю інше джерело заробітку. Давно займаюся будівництвом дерев’яних будинків як в Україні, так і в Європі. А біопарк - це для душі. Хтось купує дорогі машини, хтось фанатіє від екзотичних країн, хтось вкладає кошти у крипту, а я – у біопарк «Синевир».
Біопарк «Синевир» відкрився у січні 2022 році на території одноіменного Національного природного парку як ще один туристичний об'єкт. Частину території обгородили сіткою 3 метри у висоту, аби ніхто з мешканців не втік. Туди завезли благородних оленів із господарств Угорщини, Австрії, Англії. Після розведення їх планували відпускати у ліс. Частину випустили, але деякі залишилися. Згодом оленів «посунули» інші тварини.
- Але зізнаюся, відвідувачів було мало, - каже Юрій. - Не цікаві були олені людям. Трохи більше стало гостей, коли з’явилися лами і альпаки. Приїздили, фотографували, годували тварин. А після появи верблюдів людей стало значно більше.
Ще б пак, все ж така дивина серед карпатських гір. Особливо тішаться верблюдам діти, адже багато хто з них бачив цих тварин тільки в книжках або мультиках. А тепер і дорослі, і малі можуть поспостерігати за верблюдами зблизька, дізнатися, як ті живуть і що їм потрібно для щастя. І ще раз переконатися, наскільки важливо створювати місця, де живі істоти, навіть з іншого краю Землі, можуть жити у спокої.
Власник біопарку «Синевир» Юрій Тюх спершу мав лише поголів’я оленів. Фото: ФБ Юрій Тюх
Адреса: урочише Рибачинка, "Синевир", Закарпатська область
Як доїхати: на автомобілі треба їхати трасою Н-09 з Мукачева через Хуст у напрямку до Межигір’я. Далі дотримуйтесь вказівників на "Синевир". Біопарк розташований неподалік села Синевирська Поляна. Паркувальні місця доступні біля входу.
Зі Львова, Ужгорода або Івано-Франківська можна доїхати автобусом до Межигір’я або Колочави, а звідти - на маршрутному таксі чи таксі безпосередньо до біопарку.
Графік роботи: працює щодня з 9:00 до 18:30.
Вартість вхідного квитка: дорослий 150 грн, дитячий 100 грн. Радимо придбати на вході пакет моркви, щоб погодувати тварин.
