Єдина в країні жінка-електромонтер: Ми як сапери – шанс на помилку лише один
У містечку Борзна на Чернігівщині 57-річну Ірину Шалапуду знають усі. Ще б пак, адже кожен із 8 тисяч мешканців розуміє: світло в їхніх будинках залежить від роботи міської підстанції, де вже 30 років несе вахту єдина в країні жінка-електромонтер. Зміцнила вона статус місцевої героїні, коли отримала орден княгині Ольги III ступеня з рук президента України. Втім, Ірина до своєї популярності ставиться спокійно і навіть із легкою іронією. Про будні жінки унікальної професії - у матеріалі Коротко про.
Квітуча підстанція монтера Ірини
Ця тендітна рудоволоса жінка обожнює квіти. Ними всіяла пів гектара клумб навколо підстанції у Борзні, де вже 30 років працює електромонтером. Вона – єдина представниця цієї чоловічої професії в Україні. З таким визначенням своєї роботи Ірина Іванівна згодна – праця ця, за її словами, зовсім не жіноча.
- Свою доньку на таку роботу не відпустила б, - зазначає Коротко про Ірина Шалапуда. – Це тяжко і морально, і фізично.
Незважаючи на складнощі та й страх – на такій роботі будь-яка помилка може стати останньою, Ірина так і не змінила цю професію протягом усього життя. Хоча неодноразово поривалась, але потім назад поверталася. Каже, що звикла, та й квітник свій залишити нема на кого…
- Я сама за освітою товарознавець, але з продажами у мене не склалося – не подобалося торгувати, зокрема з-під поли, як тоді було заведено, – продовжує єдина в Україні жінка-електромонтер. – Тож вирішила освоїти нову професію та так і залишилася.
Що казав їй президент, Ірина навіть не почула. Фото: cntime.cn.ua
Робочі інструкції написані кров'ю
Працює Ірина і вдень і вночі: якщо зникла електрика, обірвало дроти - йде на підстанцію у будь-який час доби та у будь-яку погоду, навіть не в свою зміну. Справляється без помічників.
- Страшно, звісно, – висока напруга, - продовжує Ірина. – У нас, як у мінерів, лише один шанс на помилку. У електриків ще буває – ну, смикнуло, бахнуло, вибило. У нас - ні: помилився, отже, вже все. Тут усі правила написані кров'ю, тому діяти завжди треба точно за інструкцією і не розслаблятися.
Поставити розетку або провести проводку вдома Ірина також може. Але, каже, не буде – хоч і знає, як це робиться. Все ж таки це не її профіль, і часу на це піде більше, ніж у звичайного електрика. По стовпах також не лазить – це теж роблять інші фахівці. Її обов'язки – виключно на підстанції.
Наявність електрики у Борзні Ірина Шалапуда забезпечує протягом усієї війни. Нікуди не виїжджала, навіть коли містечко було окуповане. Тоді, каже, росіяни ще не до кінця озвіріли – спочатку абикуди не стріляли. Тому місцеві навіть не боялися виходити на вулиці – рахували бронетехніку та відправляли дані ЗСУ. Ну а коли «розвернули» танк на перший будинок – зачинились по хатах. А її будинком на деякий час практично стала підстанція, адже за всіх бід за подачею електрики слідкувати було потрібно. Згадує, пощастило, що вороги проїхали повз її господарство, навіть не зупинившись і нічого не зруйнувавши. Але кілька аварійних відключень пережити все ж таки довелося і діяти доводилося без підказок диспетчерів, суворо за інструкцією. Тоді завдяки «ручному управлінню» нічого не згоріло, і обладнання залишилося цілим до звільнення.
Квіти Ірина вирощує скрізь: і навколо підстанції, і вдома. Фото: ФБ Іра Шалапуда Фото: suspilne.media
За нагородою до Києва відвезли вночі
Орден від президента Ірина Шалапуда отримала на День енергетика, 22 грудня 2024 року. Говорить: він став для неї абсолютним сюрпризом.
- Чогось викликали до Києва, машина за мною прийшла о третій ночі. Я до останнього не знала, куди їду і де буду, – згадує Ірина. - Ніхто нічого не говорив, крім того, що на мене чекає якась нагорода. Виявилося, що сам Зеленський вручатиме орден! Для мене це було як у кіно – йшла до нього з усмішкою до вух. На кожного виділили по дві хвилини, сказали – жодних селфі, розмов. Я навіть толком не пам'ятаю, що він говорив.
Нагорода лежить у шафі, грамота висить на стіні. Є чим пишатися.
У вільний час Ірина Іванівна продовжує облагороджувати територію підстанції. Тут у неї – справжнє квіткове море, на яке вона не шкодує сил. Навіть землю сама возить, щоби підсипати.
- Зате прокидаюсь у квітах і засинаю у квітах, – усміхається електромонтер.
