Нашестя сарани – неминуча ознака кожного спекотного та посушливого літа. Але цього року комахи з ряду саранових як ніколи ненажерливі та агресивні. Особливо це стосується Запорізької області, де полчища сарани регулярно здійснюють спустошливі набіги на господарства, пожираючи за секунди всю рослинність, що трапилася на шляху.
Чи дійсно ми переживаємо зараз нашестя сарани? Як з цим боротися? І що буде далі? Про це та багато іншого журналіст Коротко про дізнавався у фахівців.
За словами наукового співробітника Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Тараса Пушкаря, на розмноження сарани суттєво впливає кліматичний фактор.
- Ми знаходимося практично на піку циклу 11-річної сонячної активності. За останні кілька десятиліть середньорічна температура в Україні зросла майже на два градуси, порівняно з показниками минулого століття. Тому масові розмноження сарани саме цього року найбільш вірогідні, - говорить Тарас Пушкар.
Навіть холодна весна не завадила такому масовому розмноженню, коли збіглися чимало інших сприятливих факторів.
- Попередній пік 11-річної сонячної активності припав на 2003-2004 роки, які стали рекордними за масовим розмноженням сарани за останні півстоліття. Разом із температурними рекордами тоді додалася велика кількість закинутих орних земель у 90-ті, втрата протисаранового моніторингу, який відразу показував передумови до масових розмножень, - говорить Тарас Пушкар.
Нинішні організації, відповідальні за моніторинг сарани, через близькість військових дій не мають ні моніторингової мережі на місцях, ні фахівців, здатних банально визначити, який із видів сарани масово розмножився, а отже, здійснити заходи щодо його стримування.
- У довгостроковій перспективі потенціал до розмноження сарани тільки зростає з року в рік, - говорить Тарас Пушкар. - Залежно від масштабів у пікові роки сарана може завдати дуже значної шкоди сільському господарству. Згадайте, що було у 2004 році. Тоді масове розмноження італійського пруса (одного з видів сарани) призвело до величезних втрат сільськогосподарських культур.
Вчений підкреслює, що відсутність моніторингу практично позбавляє можливості точного прогнозування епіцентру нашестя комах.
- Такі ризики є в плавнях, особливо новоутворених після руйнування Каховського водосховища. Не виключено, що десь на територіях колишнього водосховища можливі подальші осередки масового розмноження, - припускає Тарас Пушкар.
Боротьба із сараною в Кушугумській громаді, Запорізька область. Липень, 2025. Фото: t.me/kushugumrada
Костянтин Курячий, начальник науково-дослідного відділу РЛП «Краматорський», пояснює, звідки з'являються цілі колонії комах.
- У випадку сарани перелітної на це накладається ще така особливість біології, як здатність утворювати так звану «кочову» (або «стадну») фазу, яка буває дуже численною, що ми і спостерігаємо. Вона виникає при високій локальній щільності німф, що вилупилися (нестатевозрілих особин), і, як правило, в умовах посушливої погоди. У таких умовах, логічно, виникають проблеми з харчуванням, і комахи починають кочувати великими зграями, загрожуючи будь-якій рослинності на своєму шляху, в тому числі і культурній. Комахи великі, активні, їдять багато - отже, змушені постійно переміщатися в пошуках нових пасовищ. Це явище і називають «нашестям сарани», - пояснює Костянтин Курячий.
За словами фахівця, «одиночна» («осіла») фаза - нечисленна і особливої уваги до себе не привертає. Але якщо десь дуже «вдало», у великій кількості, відкладе яйця - то наступного року може спровокувати появу «кочової».
- Ці комахи мають дуже цікаву особливість життєдіяльності – іноді за певних умов виникає різкий спалах їхньої популяції внаслідок надзвичайно вдалого масового розмноження. В результаті молоді особини опиняються в оточенні великої кількості собі подібних. Причому такої, яку ніяка місцева рослинність прогодувати не зможе. Але замість того, щоб загинути голодною смертю, організми молодих саранових включають гормональні механізми, які трансформують схему їх розвитку і поведінку.
У пошуках їжі комахи можуть не тільки пролетіти, а й навіть проповзти кілометрові відстані.
- Мільйонні маси комах одночасно переходять із «одиночної» («осілої») у так звану «кочову» («стадну») фазу і починають активний пошук нових «пасовищ», здійснюючи швидкі багатокілометрові міграції (нестатевозрілі особини, які ще не мають крил, збиваються у великі скупчення – так звані «куліги» - і мандрують пішки, спочатку на порівняно невеликі відстані – від сотень метрів на добу, потім все більше і більше, вже на десятки кілометрів, а дорослі крилаті комахи відразу підвищують мобільність на порядок), - зазначає Костянтин Курячий.
Сарана, а точніше її "кочова" фаза, може загрожувати культурній рослинності, якщо зграї дійсно значні, а господар «проґавить» вчасно вжити відповідних заходів. Такими заходами є використання інсектицидів, біопрепаратів та інших засобів.
- Не потрібно пояснювати, що навіть у сучасних умовах таке нашестя нічого доброго не несе. У давні часи, особливо для регіонів, які сильно залежали від сільського господарства, нашестя сарани означало катастрофічне лихо, - зазначає Костянтин Курячий.