Про те, що окупанти на Донеччині довели регіон до гуманітарної катастрофи, відомо давно. При цьому російські пропагандисти всіляко намагаються зробити винуватцем усіх лих Україну. Вони цілком серйозно використовують як звинувачення - словосполучення «водна блокада України», вважаючи, що саме Україна має забезпечити окуповані регіони водою та їжею, поки окупанти роздають паспорти РФ і розповідають, що «тут завжди жили лише росіяни».
Коротко про - про те, як окупанти перетворили Донецьк на зневоднений «сектор Газа» (як його зараз називають самі жителі).
З 2014 року, коли росіяни, вдаючи, що їх немає, захопили частини Донецької та Луганської областей, вони проігнорували той факт, що Донбас – посушливий регіон, а водопостачання міст та селищ здебільшого залежить від водосховищ та каналу Сіверський Донець – Донбас.
Канал благополучно розгромили самі ж бойовики так званої «ДНР», водосховища не менш благополучно висохли майже повністю. І причиною цього була не лише спека, а й покинуті шахти, які бойовики не спромоглися поставити на консервацію і які поступово затоплюються підземними водами. Тими самими, які мали живити водосховища, а не заповнювати порожнечі шахтних проходок.
Після повномасштабного вторгнення Росії канал практично припинив своє існування. Донецьк залишився віч-на-віч із окупантами, які раптом усвідомили, що воду їм ніхто давати не буде навіть за великого бажання – водопостачальній інфраструктурі прийшов капут.
У містах та селах захвилювалися: вода стала з'являтися у кранах далеко не щодня. Донецькі комунальники, що залишилися живими – ті, кого не загребли під час огульної «мобілізації» навесні–восени 2022 року – качали воду з водосховищ. Ефекту це дало мало: через поганий тиск і загальну застарілість комунікацій (ніхто не лагодив і не модернізував донецький водовід десять років) вода ледь доходила до третіх-п'ятих поверхів.
Три роки вода з'являлась у будинках донеччан за графіком: спочатку чотири години на день один раз на три доби, потім – стільки ж, але раз на два дні, і сьогодні – знову чотиригодинне щастя приходить раз на три дні.
Так у Донецьку з'явився новий символ – людина із пластиковою баклажкою. Яка ходить у підвал і набирає воду там, хай навіть тоненькою цівкою. Яка знає, де у районі встановлені бочки з водою. І дощ сприймає вже не як опади, а водопостачання. Як і конденсат із працюючих кондиціонерів, який, по суті, та ж вода.
Про те, як виживали і виживають люди похилого віку та інваліди на верхніх поверхах в умовах тотального безводдя, краще не казати – тут можна говорити про тортури.
«Росія-матінка» допомогла, чим могла: від річки Дон простягла нитку водопроводу до Донецька. За документами – повноцінний водовід. Насправді – кілька труб, які загрібають у себе разом із водою пісок і бруд, забиваючи фільтри та насоси. Особливої погоди водовід не зробив, хіба що донеччани з цікавістю потім прочитали про феєричний «розпил» російських бюджетних грошей – близько 200 млрд рублів – на будівництві цього водоводу. Винним зробили якогось генерала, який уже й без того мучився за ґратами. У Донецьку окупаційна влада знизала плечима, мовляв, хто б міг подумати, що станеться такий казус?
У результаті з'ясувалося, що водовід з Дону ледве закривав 5-6% потреби у воді Донецька та передмість. Тобто у 2025-му повернулися до точки відліку 2022 року.
Що має Донецьк сьогодні? Один раз на три дні з 17:00 до 21:00 вода йде невеликим струменем. Не у всіх і не скрізь, і не чотири години, а набагато менше. Містом їздять машини-водовозки і зупиняються у дворах – можна вийти і набрати в ті ж баклажки скільки зможеш. У соцмережах є графіки підвезення води, адміністрація рапортує про нові бочки з водою, встановлені то там, то сям.
Окупанти звітують про будівництво нового водоводу, але в його ефективність люди вже не вірять. Фото: t.me/chp_donetska
А взагалі йдеться про воду технічну, а не питну. Питна давно вже існує лише на прилавках магазинів за ціною 5 рублів (2,5 грн) за літр. Днями окупаційна влада заявила, що ціна неприйнятна, і зажадала від постачальників знизити ціни до 3,5 рубля за літр. Після чого питна вода зникла з яток і водяних автоматів.
- Начебто постачальники сказали, що вони воду купували за такою ціною, що продавати по 3,5 рубля невигідно, - розповів донеччанин Олександр Лагутенко. – Тому й припинили підвезення на кілька днів, на кшталт страйку. У нас центром міста ходять люди з пластиковими пляшками, шукають воду.
Та й питна вода далека від стандартів: донеччани скаржаться, що в автоматах вчасно не змінюються фільтри, і на смак вода стає майже технічною. Деякі постачальники не миють ємності, не обробляють їх і дезінфікують. Усе це відчувається спочатку у роті, потім у шлунку, а потім, якщо не пощастить, в інфекційному відділенні лікарні.
- І найдивовижніше: з вересня хочуть відкрити школи та дитсадки на повне очне навчання! Як за умов безводдя виводити дітей на навчання? Скільки треба набрати баків з водою, щоб дотримати елементарну гігієну в навчальних закладах, я вже мовчу про харчування школярів та дитсадківців – хто готуватиме їм, не маючи можливості зайвий раз помити нормально руки? – дивується донеччанин.
Навіть найзапекліші агітатори за «руський мір» прикусили язики і визнали, що окупанти довели місто до ручки.
І у такому стані плату за воду з городян вимагають, ніби вона йде з кранів у будь-який час доби та в достатньому обсязі. А з липня ще й тарифи на водопостачання збільшили на 15%. Власники водомірів здивовано зітхають: начебто і платити не так щоб багато, але все одно - як платити за послугу, що надається раз на три дні?
Ті ж, хто не має лічильників, змушені були платити з розрахунку 330 літрів на добу на людину. Це не друкарська помилка – 330 літрів на добу! Є вода в крані – немає води – плати, дорогий донеччанин, по пів тисячі рублів щомісяця! На щастя, ціною «неймовірних зусиль влади» цю норму вдалося знизити до - більш-менш - 45 літрів на людину. Але від цього не легше, коли на вулиці +35 і хочеться просто облитись водою або випити склянку прохолодної.
Щодня «влада» доповідає, як вона не покладаючи рук вирішує проблему. Але з чуток, води у Донецьку немає і не передбачається у найближчому майбутньому. Нещодавно розпочалося розчищення невеликої річки Нижня Кринка, яка має живити Ханженківське водосховище та за задумом заповнити водні запаси Донецька. Поки що результатів немає і теж не передбачається. А тут ще взялося лихо, звідки не чекали: через брак води під загрозою робота Зуївської ТЕС, тобто в перспективі – ще й перебої з теплом та світлом.
І в тому, що з Донецька вичавили всі соки в прямому і переносному значенні, перетворивши його на старе злиденне місто, винна не Росія, яка зовсім не захопила його, а звичайно ж Україна, яка зобов'язана була подавати воду, незважаючи на обстріли. Саме така логіка в окупантів, і здоровий глузд тут навіть не ночував.