Немає херсонських кавунів – є херсонська технологія вирощування: як херсонські фермери розпочали нове життя на Львівщині
Три десятиліття родина агронома Ярослава Мазура із села Новокиївка Калачанського району Херсонської області будувала успішне господарство і в якийсь момент втратила все... Повномасштабне вторгнення, окупація, евакуація у Львівську область - і змушені були вибудовувати життя з нуля.
Про те, як сім'ї вдалося відновити господарство на новому місці, з якими викликами доводиться стикатися і чи солодкі кавуни ростуть на заході України - Ярослав розповів Коротко про.
"Виїжджали майже з порожніми руками, але захопили насіння"
- Ярославе, як вам вдалося виїхати з окупованої території? І чому на Львівщину?
– Я і сам родом зі Львівщини, але переїхав 1990 року до Херсонської області. Там я прожив щасливих 32 роки – одружився, народилися діти, а потім і онуки з'явилися.
Вранці 24 лютого 2022 року – якраз у мій день народження – літаки гули, бомби вибухали… Було не до святкування. Спочатку ми залишалися вдома – підготували землю до посадки, висадили овочі, включаючи капусту… Але скоро зрозуміли, що треба їхати: після окупації до мене приїжджали, і не раз. Не витримавши тиску, 20 квітня ми всією родиною – 11 осіб – виїхали двома машинами до Львівської області.
Виїжджали майже з порожніми руками. Взяли лише гроші, які встигли нажити. Нас попереджали, що гроші знайдуть та відберуть. Але ми ретельно їх сховали, пройшли усі перевірки. Ще захопили із собою насіння овочів, ваги та стійку, на якій торгуємо. Більше нічого не брали.
Проїжджали знаменитий Антонівський міст, пройшли аж 18 блокпостів. Перевіряли у нас все, що можна перевірити. Ми встигли виїхати через Снігурівку, а після нас люди вже виїжджали через Запоріжжя. Так я повернувся туди, де народився.
- 11 людей – це всі члени вашої родини?
- Так. Я, дружина, двоє дітей, два зяті та п'ятеро онуків. Ще була сестра дружини, але її забрала дочка. Один зять воював два з половиною роки у 35-й бригаді, але з'явилася третя дитина – і він звільнився від служби.
- Напевно, шкода було залишати обжиті місця.
- Звісно. Ми жили на лівому березі, де розташовані Каланчак, Скадовськ, Великі Копані. Удома залишилося 5 тепличок, по 50 метрів кожна. Все життя працювали на землі, вирощували свою продукцію, возили її продавати на ринок у Великі Копані. Приблизно такий же є у Львові – ринок Шувар, тільки у Великих Копанях більшість возили свою продукцію, там перекупу не було.
- Зараз ви живете у Львівській області і всі в одному будинку?
- Так, усі розмістилися в одній хаті. Я повернувся до рідного села, тут у мене є мати та сестра. Двоюрідний брат запросив пожити в будинку своєї матері, моєї тітки: вона померла. Так і живемо у її будинку вже 4-й рік.
Натомість кукурудза цього року вродила. Фото: ФБ Yarik Mazur Агроном
У Херсоні землі було більше
- Тут теж вирішили займатися фермерством?
- Два роки садили овочі на 20 сотках землі, які належали тітці. Але оскільки багато хто з місцевих виїхав, нам дали 2 гектари землі. Посадили гектар пшениці, картоплю, перець, кукурудзу, кавуни, помідори. Майже одразу збудували невелику тепличку на 25 метрів. Також вирощуємо розсаду, щоб садити на власному полі.
- А що ви вирощували у Херсоні?
- В основному, овочі – редис, помідори, огірки, капусту тощо. Теплиці дозволяли вирощувати овочі цілий рік. Також трохи займалися ягодами.
- У Херсоні у вас було більше землі?
- У мене було дві хати поряд, там мешкали діти. У нас було кілька гектарів плюс 12 тепличних соток. Теплиця родить цілий рік, а на тих 80 сотках, що були біля хати, ми садили овочі двічі на рік.
Припустимо, я можу картоплю посадити навесні – влітку всю викопав, продав – посадив картоплю ще раз. На новому місці також використовуємо цей метод посадки. Зараз по два рази на тій самій землі вирощую "пекінку" та молоду капусту.
Урожай самі й продають на ринку. Фото: ФБ Yarik Mazur Агроном
"Минулого року кавуни були по 13 кілограмів"
- Ви кажете, що вирощуєте зараз кавуни. Вдається виростити їх у прохолоднішому львівському кліматі? У цьому році є врожай?
- Цей рік - не кавуновий. Торік кавуни виростали до 13 кілограмів, цьогоріч поки до 5 кг, та й кавун ще не дозрів. У Херсоні ми постійно займалися кавунами.
- І на Львівщині продовжуєте вирощувати знаменитий херсонський кавун?
– Немає херсонського кавуна, є херсонська технологія. Я її використовую і тут. Херсонська технологія передбачає використання крапельного поливу та плівки. Волога зберігається під плівкою – коріння у теплі, та й трава не сильно росте по ряду.
- Чи реально виростити на Львівщині такі ж солодкі кавуни, як у Херсоні? Чи вони на смак як вата, адже немає херсонської спеки.
– Ні. Вони не вата на смак. Багато залежить від технології. А зараз просто некавуновий рік. Кавун справді любить тепло.
В Україні на Херсонщині середня температура вдень 25-30 градусів, а вночі 18–25. Тут навіть якщо вдень спекотно, вночі - 12 градусів. Для кавуна це суттєвий перепад температури, а цього року ще й багато дощів. Занадто багато для кавуна та навіть і для інших овочів.
Добре, що кукурудза вродила – продаю по 20 гривень за качан.
- А де ви її продаєте? Теж на ринок возите?
- Брокколі та молоду капусту возили до Львова. Також возимо овочі до Новояворівська.
– А де було легше вирощувати овочі? Де вигідніше?
- Звичайно, вдома все звичніше. А по грошах зараз може тут вийде і більше. Але це через війну: у Херсоні все знецінилося.
Хоча, треба визнати, там мені жилося набагато комфортніше, і люди у нас добріші. На Херсонщині все було інакше, ніхто тобі не заздрив. Навпаки, люди приходили, хотіли щось купити. А тут можуть навіть палки в колеса вставляти.
У дитини в школі може російське слово проскочити - ставлення псується. Навіть у мене часом проскакують російські слова, таки 32 роки в Херсонській області дають про себе знати.
Різниця велика і виявляється багато в чому.
- Хто вам допомагає у вирощуванні овочів? Уся сім'я бере участь?
- Так, це наша сімейна справа: я, дружина, дві доньки, два зяті. Ми маємо свою техніку. Зять, коли воював, копив гроші – на накопичене купили трактор та інші пристосування. Хотілося б, звичайно, все це бачити вдома на Херсонщині, але там, боюся, нічого не вийде.
Овочі вирощують усією родиною. Фото: ФБ Yarik Mazur Агроном
Від херсонської хати, мабуть, тільки коробка з дахом лишилася
- Ви хотіли б повернутися на Херсонщину, якби була така можливість?
- Якби була така можливість, можливо, я вже повернувся б. Але й сумніви теж є: від моєї хати лишилася тільки коробка з дахом. Вікна всі покрали: вони були металопластикові, з дверима та сама історія.
Так і стоїть моя хата вже два роки без вікон та без дверей. Самі розумієте – протяги, дощі, сніг роблять свою справу. Як мінімум, підлогу треба міняти, та й меблі… Напевно, все.
- Крім того, що ви агроном, у вас є YouTube-канал та 176 тис. підписників. Хтось вам допомагає з ним?
– YouTube-канал я веду повністю сам. Єдине - старший син, який давно живе за кордоном, допомагає мені монтувати відео. Я йому кидаю через телеграм свої записи - він їх ріже і склеює, все як потрібно.
У YouTube викладаю багато інформації. Там є і про перші дні війни, і про наш переїзд, і про нинішнє життя.
- Маєте плани на найближчі кілька років? Що б хотіли зробити?
- У найближчих планах - поставити нові теплички, якщо ми залишимося. Ну й надалі продовжувати розвиватися.
- Отже, поки що залишаєтеся?
- Так, нікуди не їдемо. Жаль тільки, що не дають компенсації за втрачене житло. Там ми залишили три хати та 10 гектарів землі. Звичайно, додому дуже хочеться, але поки що залишаємось тут. Будемо і далі садити овочі та вирощувати кавуни за херсонською системою. Головне, щоб погодні умови дозволяли.
Нове покоління фермерів. Фото: ФБ Yarik Mazur Агроном
