Азіатські «гості» в Україні: тигрові комарі, шершні-вбивці та вогняні мурахи
Екологи б'ють на сполох: у Європі вже помічені невластиві для наших територій азіатські та американські види комах, і їх поширення загрожує місцевій біологічній різноманітності. Ну нехай би йшлося про звичайних комарів чи мух – хоча і вони в природі потрібні як корм для птахів, але азіатські непрохані "гості", судячи з їхніх звичок, візьмуться, в тому числі, і за бджіл. Отже, ризикуємо залишитися без меду. А від деяких із них не поздоровиться і людям. Про ризики для Європи вже сурмлять місцеві ЗМІ по всьому континенту, від Німеччини до Великобританії. А отже, ці непрохані "гості" можуть рано чи пізно дістатися України. Які саме види вже невдовзі можуть змінити наш світ і чи можна з ними боротися – у матеріалі Коротко про.
Азіатський тигровий комар
Цей комарик атакує цілодобово - він активний навіть вдень, коли його побратими інших підвидів причаїлися в очікуванні сутінків. Його легко відрізнити: тигровий комар названий через чорно-білі смугасті ніжки, тулуб – чорний у велику білу цятку. Як і деякі інші комарі, переносить енцефаліт, пропасницю Денге, пропасницю Західного Нілу, серцевого черв'яка та інші інфекції і віруси, небезпечні як для людини, так і для тварин. Загалом цим він і викликає занепокоєння. Найнебезпечніша хвороба, яку можна підчепити після укусу смугастого комара, – лихоманка Денге. Починається як грип, потім з'являється висип і збільшуються лімфатичні вузли, слідом - ускладнення, які можуть призвести до летального результату. Супроводжується високою температурою, сильним головним і м'язовим болем, болем у суглобах, можуть також виникнути кровотечі.
Такі комарі спочатку водилися в тропічних та субтропічних районах Південно-Східної Азії, але потім поширилися і вже прижилися в Європі. Їх помічали у Франції, Румунії, Угорщині та ще у десятці країн європейського континенту, а також в окупованому Криму.
Азіатський тигровий комар. Фото: wikipedia.org
Азіатський шершень
Це найбільший у світі шершень – його довжина досягає 5,5 см, а жало – майже 6 мм. Отрути не шкодує, так що його укус небезпечніший, ніж у інших шершнів, та й отрута токсичніша. Японський ентомолог Масато Оно, що випробував укус азіатського шершня, описав свої відчуття як від «загнаного в ногу розпеченого цвяха». Отрута складається з тих же речовин, що і отрута оси. Серйозними наслідками аж до смерті загрожує не тільки алергікам – у отруті також містяться нейротоксини, що робить його небезпечним для всіх категорій людей. У Японії щороку цей шершень вбиває близько 40 людей.
Втім, людина не є його метою – так, якщо під жало потрапить. Літає на швидкості 40 км на годину та нападає на медоносних бджіл. Їх він не кусає, а дробить щелепами. До пасік його тягне не менше, ніж ведмедя – бджіл шершень знищує цілими сім'ями. Такі шершні нападають не поодинці, а цілими загонами, так що врятувати свої вулики з мирними бджілками пасічникам часто буває не під силу.
Японські пасічники довго ламали голову над тим, як навчити завезених із заходу медоносних бджіл боротися із шершнями-вбивцями. І додумалися: після зараження вірусом Pisuviricota бджоли змогли виробити свою стратегію захисту проти шершнів. Вона полягає в тому, що на підльоті шершня-розвідника, який розшукує вулик, бджоли вишиковуються навколо входу в гніздо, пропускають ворога всередину, а потім своїми тільцями закривають того всередині. Потім бджоли починають махати крильцями, домагаючись підвищення температури у гнізді до 46 градусів. Так само вони, до речі, роблять узимку, якщо у вуликах занадто холодно. При цьому зростає кількість вуглекислого газу, і в поєднанні з високою температурою це вбиває шершня. Звичайно, без жертв не обходиться – деякі бджоли також падають замертво. Зате комахи, що залишилися в живих, можуть бути впевнені: якщо розвідник мертвий, армія шершней до них найближчим часом не завітає.
Азіатські хижі оси, як їх ще називають, спочатку водилися лише у Східній та Південній Азії, включаючи Далекий Схід Росії. Але потім пішли далі.
Азіатський шершень. Фото: wikipedia.org
Азіатський жук-вусач
Такі жучки своїми могутніми щелепами можуть перегризти навіть палець. Але, на щастя, вусачі людиною не цікавляться, тому гризуть деревину. У цій справі не перебирають – ламають дерево, меблі, будь-які дерев'яні конструкції. Їх ще називають жуками-дровосіками. Личинок жуки відправляють робити ходи в дереві, так що таке сусідство людям не до вподоби.
Ці жуки завдають величезної шкоди природі, зокрема листяним лісам. Крім Китаю, поширені у США, де завдають збитків на мільйони. Але дісталися вже й Європи – останніми роками на цих територіях неодноразово стикалися з ними та наслідками їхньої життєдіяльності. Жуків помічали в Австрії, Бельгії, Франції, Німеччині, Італії, Великій Британії та Швейцарії. Загалом до України їм залишилося не так вже й далеко.
Азіатський жук-вусач. Фото: entomologytoday.org
Американські вогняні мурахи
Це вам не доброзичливі чорні мурашки і навіть не наші українські рідні червоні. Червона американська мурашка може і людину в могилу укласти – якщо на її укус буде алергія. У світі відомі випадки укусу людини однією такою мурашкою зі смертельним наслідком або анафілактичним шоком – це важка алергічна реакція з цілком ймовірним летальним кінцем. Що вже казати, якщо вирішить атакувати ціла мурашина армія.
Контакт з таким заокеанським мешканцем дуже болючий – у мурах сильна отрута та неслабке жало. Їх тому і назвали вогненними – відчуття після укусу схожі на опіки від вогню.
Цікаво, що одного разу такі мурахи не вбили, а врятували людину. Йдеться про американську парашутистку Джоан Мюррей. У 1999 році під час стрибка з висоти 4400 метрів її основний парашут не розкрився, а стропи запасного заплуталися, в результаті чого Джоан бухнулася на землю на швидкості 130 км на годину - і прямо на мурашник з вогняними мурахами! Звичайно, ті не стали довго чекати і покусали незвану і так всю переламану гостю. Хоча Джоан довелося довго відновлюватися, лікарі зазначили, що саме мурахи її врятували, спровокувавши своїми укусами та отрутою викид адреналіну. Падіння та вогняні мурахи Джоан не зупинили – після кількох років лікування вона повернулася до стрибків із парашутом. Нині їй уже 73 роки.
Американські вогняні мурахи. Фото: wikipedia.org
Компетентно
Ігор Антахович, еколог, директор Львівського еколого-натуралістичного центру:
- Небезпека появи таких видів на наших територіях полягає не лише у поширенні ними малознайомих нам хвороб, а й у тому, що вони можуть бути дуже небезпечними. Той же укус американської вогняної мурашки для алергіка – це 100% реанімація. А якщо не надати допомоги, людина може загинути. Слід пам'ятати, що ліків від тропічних хвороб у нас також немає. Колись у нас, наскільки я пам'ятаю, проводилася вакцинація від малярії, але це давно в минулому.
Як вони до нас потрапляють? Зазвичай з вантажами авіа чи автомобільним транспортом. Який би контроль не був на кордонах, адже у кожній країні є фітосанітарна служба, – все одно час від часу такі екземпляри потрапляють. І якщо це кілька різностатевих особин, то за сприятливих умов вони можуть почати розмножуватися. У Європі вже є випадки азійської малярії. Звідки вона взялася? Або привезли туристи, або комахи.
Пам'ятаю випадок: до нас зверталася оптова фірма, яка отримує контейнери із бананами та іншим. Їх везуть у спеціальній газовій атмосфері – і ось навіть у ній до нас приїжджали ящірки, змії, і деякі навіть якось виживали. Що вже казати про комах. Тож якщо їм підходять умови на новій території, то вони можуть тут прижитися. І до цього треба бути готовим.
