Гачок від тривоги: Даша з Києва в'яже копії домашніх тварин за фотографією
У березні 2022 року, серед тривог та обстрілів, Даша Ізмалкова вперше взяла до рук гачок. Їй хотілося зв'язати собі літній топ, щоб відволіктися від обстрілів та страху. Випадкова спроба стала початком історії, яка змінила її життя.
Сьогодні Даша створює в'язані копії домашніх улюбленців – іграшки, які приносять людям радість, а іноді стають пам'яттю про тих, кого вже немає поряд. За 2023-2024 роки Даша зв'язала близько двох тисяч іграшок, а за 2025-й не менше 500.
Подробиці про своє хобі, яке тепер допомагає заробити на життя, Даша Ізмалкова розповіла Коротко про.
В одну із тривожних ночей взяла гачок – і більше з ним не розлучалася
Даша згадує, що напередодні повномасштабного вторгнення в неї та її хлопця були передчуття, що незабаром щось почнеться. Тому в лютому 2022 року вирішили з'їздити до Буковеля, щоб не перебувати в епіцентрі подій. Там їх і застало 24 лютого. На заході України Даша пробула усього два тижні, а потім повернулася до обстрілюваного Києва. Про професійні заняття танцями – дівчина танцювала вог та контемпорарі – довелося забути. Тоді й почала шукати способу пережити тривожні ночі.
- Вперше в житті я взяла гачок до рук 31 березня 2022 року – досить страшний період. Одної з тривожних безсонних ночей я вирішила, що хочу собі на літо зв'язати топ. Я вміла в'язати спицями і почала шукати поради на YouTube.
Тоді Даші так і не вдалося знайти відповідний туторіал зі спицями. Все, що подобалося, було з гачком.
- Я згадала, що колись купувала собі дешевий залізний гачок за 7 гривень, щоби закривати петлі на спицях. Вирішила: була не була. Знайшла стару рожеву пряжу та зробила перший топ.
Даша та її перший папужка. Він одразу ж «залетів» у тікток, і дівчина отримала багато приємних слів про його реалістичність. Фото: надане Дашею Ізмалковою
В'язати дівчині сподобалося, і з того часу вона не розлучається з гачком. Каже, колись давно зберігала собі в Pinterest ідеї іграшок, але думала, що таке зв'язати буде досить складно. Але після вдалого топа вирішила спробувати щось нове, спробувала створити іграшку – і вийшло! Перші три місяці тренувалася, в'язала для себе, показувала роботи в інстаграмі, а потім пішли і перші замовлення.
– Все, що я створювала далі – це ідеї замовників. Вони й надихнули мене в'язати своїх улюбленців за фотографіями. Крім того, зрозуміла, що в'язання мені допомагає: відволікаюся від сумних думок, подій. Коли в'яжу, не можу думати ні про що інше, бо починаю рахувати. А коли ти рахуєш, твій мозок зайнятий конкретною діяльністю – і набагато легше сприймати все, що відбувається. Ти поринаєш у цю сферу і відволікаєшся від усього довкола, – каже майстриня.
При розпаковуванні копії собачки Люсі її господиня розплакалася від розчулення. Фото: надано Дашею Ізмалковою.
Реакції моїх замовників – рушійна сила мого прогресу та натхнення
Дівчина відчувала неймовірне піднесення від своєї роботи. Надихали і віра в неї замовників, їх захоплені реакції на в'язаних звірят. І те, що вона сама була задоволена тим, що виходило.
– Реакції моїх замовників – рушійна сила мого прогресу, роботи та натхнення, – каже Даша. - Кожна історія мене чіпає – а я в'яжу за місяць понад 50 іграшок. Ось дівчина подарувала іграшку мамі. Їх собачка ще жива, але мама виявилася настільки емпатичною, що просто розплакалася, побачивши мою іграшку - обіймала і собачку, і іграшку.
Або ось дуже важлива для мене робота – котик Бенгал для воєнної. Іграшка була з нею завжди на позиціях, але одного разу під час особливо сильного обстрілу Бенгал, на жаль, загубився.
Іграшковий котик Бенгал був загублений під час ворожого обстрілу на фронті. Фото: надано Дашею Ізмалковою.
Іноді люди замовляють іграшки на згадку про своїх улюбленців.
- До сліз зачепила історія дівчинки - вона замовила двох своїх щурів, яких уже немає. Пам'ятаю, що її слова тоді запали у душу, наскільки їй сподобався результат, – згадує майстриня.
Цих щурів дівчинка замовила на згадку про своїх маленьких улюбленців. Фото: надано Дашею Ізмалковою.
- Що для вас найскладніше: передати окрас, позу, міміку? Чи були випадки, коли з першої спроби щось не вдалося?
– Одна із найскладніших робіт – біла ши-тцу з коричневими вушками та чорно-білою мордочкою. Я довго налаштовувалась на цю роботу – в якийсь момент навіть з'явилися сумніви та страх, що не зможу. Але я таки взяла в руки гачок і почала творити. Виявилося, що справді дуже складно - використовувала більше чотирьох видів пряжі, вона ніяк не хотіла правильно лягати, довелося приділити багато уваги мордочці. Але замовниця погодилася почекати ще трохи – і все вийшло.
Загалом якоїсь конкретної складності немає. Все у комплексі. Бувають складні іграшки, які мають більше деталей, ніж я можу передати в іграшці. Непросто, коли замовляють щось складне у маленькому розмірі, а я обмежена примітивною формою.
Різнокольоровий ши-тцу виявився справжнім викликом для майстрині. Фото надане Дашею Ізмалковою
Даша – майстер наполегливий. Каже, якщо не вийшло щось із першого разу, робитиме з другого, з третього. Але якщо зовсім не йде, то буває, що і відмовляється від замовлення.
- Творчість має залишатися творчістю. І якщо щось робиться під тиском, то не викликатиме у мене радості від процесу – результат за підсумком буде так собі, - впевнена дівчина.
Цікаво, що, створюючи домашніх вихованців, Даша не використовує готові іграшки і не малює якісь схеми, покладаючись на своє розуміння математики, просторове мислення та здатність художньо відобразити у в'язаній скульптурі те, що бачить на екрані. З досвідом ці навички гармонійно розвивалися, з кожною іграшкою стаючи все кращими.
А найбільше дівчині подобається в'язати французьких бульдогів та пуделів. Настільки натренувалася, що в'язання вже відточене, у процесі вже не доводиться замислюватися – руки знають самі.
Даша каже, що найкраще вже навчилася в'язати французьких бульдогів та пуделів. Фото: надано Дашею Ізмалковою.
Я роблю те, що мені подобається і як це бачу
На сторінці Даші в інстаграмі є пост, де вона декларує свої принципи роботи: замовляючи іграшку, замовник погоджується з її точкою зору і її баченням домашнього улюбленця. Матеріали та фурнітуру здебільшого також не узгоджує.
-.Коли бачу фотографію, я сама знаю, з чим працюватиму. Для в'язання використовую плюшеву пряжу та імітацію хутра, а також замовляю преміальний ворс з-за кордону, він коштує в рази дорожче. Деталі із клієнтом озвучую одразу. Уточнюю, чи є якісь цятки на тварині, який у неї погляд, характер і на яку конкретну фотографію я можу орієнтуватися. Можу проконсультуватися із замовником щодо відтінків.
Моя аудиторія не стримує компліментів, не скупиться на теплі слова та реакції. Тож у нас склався такий симбіоз: я роблю те, що мені подобається, а люди на це тепло реагують.
Зважаючи на те, що Даша працює, за її словами, практично без відпочинку – замовників все влаштовує. Навіть ціна: іграшка 22-25 см – 2095-2595 грн, 33-35 см – 2795-3295 грн. Сюди входить і собівартість всього, що потрібно для виготовлення іграшки, і доставка, і упаковка. Зате замовник достеменно знає – такої іграшки не буде ні в кого.
На створення однієї іграшки йде від 4 до 10 годин, залежно від складності та розміру.
- Останні три роки мій ритм можна описати одним словом: він шалений. Я працюю по 12 годин на день без вихідних. І це трохи виснажує. Намагаюся хоч раз на місяць брати паузу на 12 годин. Буває, що іноді затримую роботу, але більшість клієнтів реагують адекватно.
Даша вважає, якщо бізнесом рухає лише бажання заробити, нічого дійсно цінного не вийде. Каже, найважливіше для неї – насамперед, самовираження.
- Я самовисловлююсь через свої іграшки, через ведення своїх соцмереж, через популяризацію своєї справи. Це для мене найголовніше. А ще я обожнюю тварин, тому в'язати їх для когось - це навіть подарунок для мене, як для майстрині.
Найголовніший ворог творчості, впевнена Даша, – це сумніви. Сумніваєшся – точно нічого не вийде.
- Треба просто робити. У творчості немає чогось правильного чи неправильного. У ній всі знайдуть місце для самовираження, потрібно просто робити. Не думати, а робити.
Шиншила – оригінал та її в'язана копія. Фото: надано Дашею Ізмалковою.
