Виноград на березі Десни: як переселенець з Донбасу розпочав нове життя і зробив "вино мрії"
У підвалі та винному льоху колишнього жителя села Самсонове Донецької області, а сьогодні – Чернігівської, Володимира Васильовича Новоженова ніколи не залишається про запас хоча б кисті винограду чи однієї-другої пляшечки винця. Усе розбирають дочиста. Це при тому, що виноградник – молодий, йому лише чотири роки – такі зазвичай ще не дають урожаю. Але Володимиру вдалося зробити перше вино вже через два роки, і незабаром до нього потяглися покупці. Свій продукт нікуди не возить - самі приїжджають. Виноград зрізає з куща - покупцеві тільки варто вказати, яке гроно йому подобається. За ягодами та вином Новоженова (покупці чи то жартома, чи всерйоз називають його «вином мрії») їдуть із близьких та віддалених від його села населених пунктів – ну як тут відмовити? Хоча іноді навіть сім'ї обмаль залишається...
На березі Десни
Виноградники чоловік, який залишив за два роки до повномасштабної війни своє окуповане з 2014 року село Самсонове під Новоазовськом, розбив у селі Радичів на кордоні Сумської та Чернігівської областей. Село лежить на березі Десни. Зараз жартує: «Коли вибирали землю та хатку, тут лише за види та красу треба було б доплачувати». На лівий низинний берег мешканців із коровами, кіньми та сільгосптехнікою переправляють на поромі – понтонній платформі. На тому березі – пасовища. А за п'ять кілометрів знаходиться озеро-заводь Борове. Загалом своїх пам'яток вистачає, та й пейзажі – як на картинці.
З котеджу біля моря – до сільської хати біля річки
Ось тут фермер з ранку до ночі доглядає сотню з гаком кущів винограду.
Вино Володимира покупці називають "вином мрії". Фото: ФБ Володимир Новоженов
- Підйом о шостій ранку, і – до лози, - зазначає фермер.
Частина сортів – столові, частина - технічні, з них виробляють вино. Сезон збору останніх розпочнеться у жовтні.
Нове життя на новому місці Володимиру довелося розпочинати у 57 років. Приїхав до Радичева зі старенькою 85-річною мамою. З нажитого в минулому житті - всього чотири сумки-"кравчучки".
– Чимось треба було себе зайняти, щоб «кукуха» не поїхала, і я вирішив садити виноград, – розповідає Коротко про Володимир Новоженов. – Ми виїхали з окупованої території 4 серпня 2020 року. Там було все – двоповерховий котедж, до моря менше сотні метрів, свій бізнес… А тут ми купили звичайну сільську хату. Спочатку це було просто хобі… Але виноград тебе просто так не залишить – на двох кущах не зупинишся. Думаєш, посадиш 3-4, але потім хочеться ще й ще. Це окрема філософія, а сам виноград – як психотерапевт.
Хоча місця були не зовсім чужі – сам Володимир народився у Шостці Сумської області за 90 км від Радичева, але склалося так, що своє життя та бізнес збудував у Донецькій області.
Шляху назад немає
Підприємництвом різного роду Володимир займався завжди. Виноградом там, біля Азовського моря – з 2006 року. Тож досвід є – на Донеччині, біля Новоазовська, на березі моря у нього були свої виноградники, виноробня, сироварня… Планував розширюватися, але 2014 рік змусив поставити хрест на цих планах. Все це там і залишилося – вдалося вивезти лише крихти.
- Повертатися я туди не планую - у мене вже тут своє господарство, роблю прибудову до будинку, та й не вірю, що буде куди їхати, - зітхає Володимир Новоженов. - Хоча там залишилися земля, будинок, багато чого з обладнання. Ми біля моря жили, класне містечко було. До Чернігівської області переїхав у 2020 році, і не було навіть думки, що війна і до цих місць докотиться. Тому вирішили з мамою переїжджати сюди на її та мою історичну батьківщину. Я знав ці місця, любив Десну. Пам'ятаю, як колись на моторному човні каталися, рибу ловили.
Розбитий фермером виноградник дає вражаючий урожай. Фото: suspilne.media
Фермер зупинятись не збирається
Також ця місцевість на березі річки приваблювала як одна з найкращих для вирощування винограду. Ягоді потрібні південні схили. Володимиру свої виноградники довелося розбити на південно-східних, але це, каже, також непогано.
Заїжджав на пустир – а сьогодні тут розростається вже понад сто кущів винограду 33 сортів. І на цьому фермер зупинятись не збирається, думає розширюватись.
– Я приїхав у серпні, тому лише підготував ділянку під закладку саду та виноградник, і з 2021 року почав висаджувати живці, – продовжує наш співрозмовник. - У 2022-му досадив нові сорти. Тут потрібно через особливості клімату вирощувати інші сорти, не ті, що на Донеччині. Наприклад, для виробництва червоного вина тут виноград не дійде до кондиції, тому роблю лише біле. Повноцінний урожай виноград дає, як вважається, на п'ятий рік, але я зробив перше вино вже у 2023 році. І досить непогане вийшло.
Досвід Володимира Новоженова підтверджує: головне - не опускати руки. Там, на Донеччині, він кинув усе, залишився буквально ні з чим – ні пропозицій щодо роботи, ні бізнесу, ні друзів на новому місці. Але натомість були ідеї. І потроху, починаючи з кількох кущів, чоловік став відомим на новому місці фермером і виноробом.
- Улягтися на диван і скаржитися на життя - це остання справа, шлях у нікуди. Весь час треба щось робити, чогось прагнути. Ось приїжджайте до мене за рік-два, обіцяю – здивуєтеся побаченому, - упевнений Володимир Новоженов.
