"Ми не можемо відмовити військовим" - як живе притулок "Пегас", який урятував полярного вовка
Нещодавно соцмережами та регіональними новинами розлетілася інформація про те, що у Волновасі викупили у мисливців полярного вовка. Сказати, що це повідомлення дуже здивувало – нічого не сказати: Волноваха окупована та й полювання під забороною. І які полярні вовки в Україні?
З'ясувалося, що частка правди в історії є. Дніпровський притулок «Пегас», який уже двадцять років рятує тварин, справді викупив полярного вовка, щоб хижак не став об'єктом тренування собак для цькування. І справді, волонтери поїхали за ним із Дніпра аж до Волновахи. Щоправда, трапилося це ще 2021 року – з того часу білий вовк, прозваний Балто, так і живе у притулку.
З початком повномасштабного вторгнення у притулку почалися складні часи, але він не закрився і навіть продовжує приймати нових тварин. Подробиці про врятованих вовків, відданих тварин і про те, як притулок виживає під час війни, Коротко про розповіла засновниця “Пегаса” Олена Русіна.
Три врятовані вовки та одна зрада
- Олено, нещодавно пройшла новина про порятунок нетипового для нашої місцевості вовка Балто. Звідки він узявся? Це ж полярний вовк, чистокровний, не метис?
Олена Русина та її вихованці у «Пегасі». Фото: instagram.com/pegasus.dp
- Так, це справжнісінький полярний вовк, не альбінос, не метис. У нас таких не буває. Викупили ми його у 2021 році – з того часу він живе у нас. Спочатку думали, що його заберуть у добрі руки. Але люди, які ним цікавилися, не надали доказів добрих умов для нашого хлопчика, тому він лишається з нами.
- Звідки в Україні можуть взятися полярні вовки?
- Щиро кажучи, ми навіть не знаємо, звідки він узявся. Швидше за все, хтось розводив полярних вовків: син купив його в розпліднику. Тоді ми просто не додумалися розпитати подробиці. До війни, наприклад, багато хто займався розведенням сірих вовків, ми з цим не раз стикалися.
– Ви купили Балто за високу ціну?
– Ні. Ми схаменулися, бо ціна на нього стрімко знижувалася. Ще трохи - і його віддали б на знущання мисливцям. Вони купують диких тварин, щоб нацьковувати на них собак, вчити тих полювати. Після цькування поранені дикі звірі довго приходять до тями, а потім ситуація повторюється.
- Ви кажете, що неодноразово стикалися із розведенням вовків. Чи багато у вас тварин, яких доводилося викуповувати, щоб вони не дісталися мисливцям?
– Вовків у нас було три. Один, лісовий конфіскований вовк, помер від старості близько року тому. Його знайшли сусіди – він лежав у вольєрі метр на метр, ще й прикутий ланцюгом зверху. Виглядав як скелет. Сусіди викликали нас, сказали, що його покинули господарі. Він уже все з'їв, навіть свої фекалії. Люди намагалися годувати його хлібом. То був справжній сірий вовк. Наш дикий, дуже агресивний. Від нього всі відмовилися.
Також у нас була степова вовчиця – її ми викупили, вона теж сиділа на ланцюзі. Я взагалі не розумію, навіщо садити тварин у вольєр та ще на ланцюг. Ми якось ризикнули - посадили їх усіх разом в один великий вольєр. Там подвійна сітка: ми боялися заходити - лісовий вовк був небезпечним, тож зробили їм перегін. Так вони разом і мешкали.
Степова вовчиця, до речі, добре приручилася. Але в неї виявилося рідкісне імунне захворювання шкіри. Ми довго її лікували, тягли як могли – хвороба, на жаль, перемогла. Тому на сьогодні із вовків у нас залишився Балто.
– Балто не агресивний? Людина може підійти до нього, погладити?
- Ми не прагнули контакту. Звичайно, якщо син фотографує його, Балто підходить, йому цікаво. Він взагалі цікавий і безпечний хлопчик, але я йому рідко трапляюся на очі. Дівчина, яка його годує, бачить Балто щодня – він підбігає, цікавиться, хто до нього прийшов. А ще він дуже любить іграшки.
Але ми не маємо завдання йти на контакт з дикими тваринами - лисицями, єнотами, вовками - і перетворювати на домашніх собак. Намагаємося їх не чіпати.
- А зараз у вас багато тварин? Як взагалі притулок виживає під час війни?
- У нас близько 2000 тварин. Притулок сильно постраждав – і не так від війни, як від зради. Людина, яка вела наші сторінки, просто вирішила забрати їх собі, щоб відкрити під нашим ім'ям новий притулок із собаками. Писала мені: "Можу вам продати сторінку або здати її в оренду". Ми не пішли на таку шахрайську угоду.
На нашій сторінці була вся історія, всі тварини, все наше життя та підписники, які могли нам допомогти. То був ніж у спину, адже нас перестали бачити. Наш притулок залишили помирати.
У такій ситуації допомогли лише фонди – і то тільки тому, бо нас уже знали. Уявіть: до 2000 тварин, а у нас вікно у світ зачинене. Ми нічого не можемо вдіяти, не маємо можливості звернутися до людей. Благо фонди нас давно знали, і коли трапилося лихо з соцмережами, швидко організувалися та допомогли кормами. На нашій новій сторінці у нас лише дві тисячі підписників, багато з них – діти. Як притулок вижив – сама не розумію.
Крім того, після початку вторгнення з дванадцяти працівників у нас залишилося лише чотири особи. Ці четверо працюють без вихідних, у подвійному режимі, тягнуть усе на собі – щодня прибирають, миють, чистять. Допомагає моя подруга – вона приїхала з Торецька зі своїми тваринами, її чоловік допомагає, мій син інколи приїжджає.
Притулок великий, поділений на зони. У нас немає хаосу, все структуровано, але людей не вистачає і платити їм нема чим. Одному робітнику доводиться охоплювати дві зони. Це нереально, але притулок все одно якось тримається і виглядає гідно.
Врятований Балто так і залишився жити у притулку. Фото: надане Оленою Русиною
Дикі звірі залежать від нас повністю
- Після початку війни вам почали привозити більше тварин? Кого привозять найчастіше?
- Здебільшого це дикі тварини та птиці – у нас в основному хижаки, водоплавні, пернаті. Якщо собакам та котам ще можна допомогти – у нас їх близько півтори тисячі собак і приблизно триста кішок - то дикі звірі залежать від нас повністю.
- А диких звірів чим доводилося годувати?
- Вовків та інших хижих тварин довелося годувати сухим кормом для собак. Це, звичайно, ненормально, але вони все ж таки псові – так і виживали.
Хижих птахів та інших диких тварин годували рибою та м'ясною заморозкою. Але все це видавалося насилу, на кілограми ділилося - дика зона постраждала дуже сильно. На щастя, ніхто не загинув.
- А як зараз, полегшало?
- Краще не стало. У нас лишилися борги. Нас мало не відключили за борги за світло - платимо потроху. Нині у нас близько двох тисяч тварин. Серед них і верблюд врятований, і коні, і кози, і вівці. Одна вівця – від військового. Врятував її серед розстріляних овець, вона вижила. Він її виходив, вона навіть народила козенят – через волонтерів її передали нам. Він сказав: якщо повернеться – її забере.
– Ми багато бачимо відео від військових, як вони рятують тварин на прифронтових територіях. І потім їх зазвичай намагаються відвезти до притулку. У вас багато тварин, яких привозять військові?
– Ми не можемо відмовити військовим. Військові розповідають, як собаки з ними мешкають у бліндажах, які прибиваються з округи. Терплять з ними обстріли, вискакують на вулицю на секунду по своїх справах – і одразу біжать назад. Ці історії неможливо слухати без сліз – ми не можемо їм відмовити.
Навіть птаха врятували великого на зразок яструба-канюка, якого вони привезли. У нас не було грошей – UaAnimals сплатили лікування. Птаха вилікували, випустили, зняли на відео. Взагалі це рідкість - врятувати дикого птаха.
- А з окупованих, прифронтових територій – теж приймаєте тварин?
- Так, продовжуємо допомагати людям, яким нема від кого чекати більше допомоги. Херсон каже, що лише ми допомагаємо. Вивезли звідти понад 150 кішок та понад 200 тварин всього. Там відбувається просто жах, про який навіть не пишуть.
Сьогодні у нас багато і свійських, і диких тварин. Люди плачуть, дзвонять, просять взяти їх вихованців. Зараз жінка з Костянтинівки пише: там все руйнується, а вона не їде через чотирьох собак. Плаче і каже: "Не можу їх покинути". І ми беремо старих тварин, аби люди могли виїхати.
Часто під час війни страждають косулі, але, на жаль, вони майже не виживають, помирають від стресу, а не від ран. Косулі дуже тендітні, врятувати вдається лише 5%. Але якщо дзвонять - кажу: "Везіть". То хоч якийсь шанс буде на виживання.
– Сьогодні ваших тварин люди забирають додому? Чи у війну це майже неможливо?
– До війни ми часто їздили на виїзні акції. Після початку вторгнення все зупинилося – ніхто не розумів, що робити. Але тепер ми знову буваємо на акціях. З двадцяти бажаючих взяти тварин віддаємо їх трьом-п'яти претендентам - тим, хто вселяє довіру. Укладаємо договір: якщо щось піде не так, тварину повернути нам назад. Тож ми спокійні за долі наших тварин.
Як допомогти
Підпишіться на канал притулку:
Підтримати фінансово:
💳 4441 1110 2495 4285 Rusina Olena Olegivna (Mono)
💳 4731 2106 4530 4950 Русіна Олена (ПриватБанк)
PayPal - [email protected] (Помітка “благодійна допомога!”)
ГО ТДК «Пегас»
IBAN - UA503052990000026008050292368
Код отримувача 40446493
АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
У «Пегасі» зараз близько 300 кішок, а собак взагалі близько 1,5 тисячі. Фото: instagram.com/pegasus.dp
