Донецьк в окупації: весілля путінських фриків серед закритих шахт та каналізаційних боліт
Днями в окупованому Донецьку зареєстрували шлюб двічі розлучений 33-річний російський співак-пропагандист Шаман та 41-річна голова «ліги безпечного інтернету» РФ, професійна донощиця Катерина Мізуліна. Навіщо одіозна пара приїхала у місто, яке «щодня бомблять», щоб розписатися – досі незрозуміло. Одруження в сорочках кольору хакі з «головою ДНР» Пушиліним-свідком і невідомі бородачі на підтанцьовуванні – такий собі захід.
Показуха чистої води – так розцінили донеччани цей екзерсис. А після того, як дізналися, що скромний хакі-одяг молодих тягне майже на 3500 доларів, бо виготовлений модним французьким брендом, то сумнівів не залишилося: обоє вибрали і без того нещасний Донецьк, щоб «епатувати і дивувати», як заявив продюсер Шамана.
Коротко про – про те, як покузаха та епатаж остаточно перемогли здоровий глузд на окупованих територіях.
Без води у кранах, але із загальними бочками у дворах
У бажанні показати, як «розквітає» регіон у вигляді «нової території РФ», місцева «влада» іноді переходить межі розумного, влаштовуючи балаган на кістках і бенкет під час чуми одночасно. СРСР 2.0 у найгірших його проявах воскресає з мертвих на окупованих територіях України. Однак замість «найсмачнішого пломбіру» та «безкоштовної для всіх освіти» - комунальний колапс, приправлений такою розлогою журавлиною-показухою, що викликає жах навіть у інтернет-ботів у місцевих телеграм-каналах – зазвичай веселих та оптимістичних.
Комунальний колапс – це не лише про воду. Так, окуповані міста Донецької області бачать воду раз на три дні у своїх кранах, але багато хто сидить тижнями, а то й місяцями без води. Ситуацію окупаційна влада намагається врятувати величезними 1000-літровими пластиковими бочками, встановленими далеко не у кожному дворі. Бочки заповнюються водою, а нещасне населення розтягує її у відрах та баклажках по поверхах. Вода технічна – питну треба купувати у кіосках та водоматах.
Одночасно з відсутністю води в кранах вона є у вигляді каналізаційних стоків у багатьох донецьких підвалах. Місцеві називають їх «каналізаційними болотами». Судячи з того, що кілька місяців тому населенню скасували плату за водовідведення, відкачуванням відходів окупанти чи то вирішили взагалі не займатися, чи робити це безкоштовно, у що важко віриться.
При цьому «влада» бадьоро заявляє про будівництво нових будинків у центрі Донецька, а також у Маріуполі, про майбутнє велике будівництво лікарень, дитячих садків і, звичайно ж, дитячих майданчиків – цих лідерів з «розпилу» грошей.
На закономірне питання: як у нових будинках продаватимуться квартири без нормального водопостачання – «влада» пропонує почекати. Або будівництва нового водоводу з річки Дон, або «звільнення» Слов'янська, після чого чарівним чином вода з Сіверського Дінця по розбитому каналу «Сіверський Донець – Донбас» піде прямісінько до будинків донеччан.
Звичайної водопровідної води у донеччан немає вже давно. Фото: Getty Images
Без лікарів, зате в чергах
Лікарню, до речі, збудували – нехай і на південних задвірках Донецька, на пустирі. Назвали «Республіканський перинатальний центр» та запропонували всім бажаючим народжувати саме там.
Та дрібниця, що центр закрили з міркувань техніки безпеки відразу після урочистого відкриття зі стрічкою і кульками, не повинна була збентежити майбутніх породіль. Відкрили знову, але потоку щасливих вагітних туди не спостерігається. Та й статистика невблаганна: якщо ще 2013 року у Донецьку народжувалося до 170 дітей на тиждень, то зараз – від сили 35-50.
З лікарнями на окупованих територіях такаж жахлива ситуація, як і з водою. До речі, за повідомленнями лікарів, інфекційні відділення лікарень забиті пацієнтами із проблемами саме через відсутність чистої води. У поліклініках, як і раніше, не вистачає лікарів, а щоб записатися на прийом до фахівця, потрібно вистояти гігантську чергу в реєстратуру, займати яку рекомендується з 5-6-ї ранку.
Проблему вирішили на державному рівні в РФ: відтепер усі випускники медвузів після закінчення навчання будуть зобов'язані три роки відпрацювати за розподілом (або повернути до бюджету витрачені на їх освіту гроші у дворазовому розмірі). Хто там згадував про СРСР? Ласкаво просимо! А чого обличчя такі кислі? Розподіл у села вам не подобається? Зате скаржитися можна лише російською мовою – хіба це не велике досягнення?
Хакі-наряд Шамана та Мізуліної обійшовся у кругленьку суму в доларах. Фото: Кадр із відео vk.com/shaman_me
Без розвитку, але марширують у ногу
Те, що студенти та школярі – безкоштовна та мовчазна робоча сила, на окупованих територіях зрозуміли вже давно. Студентів та старшокласників, було таке, забирали на розбір завалів після бомбардувань Маріуполя. Наразі школярів спантеличили рознесенням води людям з обмеженими можливостями – діти ходять із пластиковими пляшками по під'їздах. До цього школярів традиційно використовували у численних вартах, церемоніях, а також продовжують заганяти в «патріотичні» організації на кшталт «Юнармії» або гуртки зі збору БпЛА.
Підлітків майже у наказовому порядку (як колись у піонери) записують до «Юнармії». Організація з'явилася в РФ ще у 2016 році, але особливого поширення набула на окупованих територіях. Форма, яскраві атрибути, дисципліна, марші, винос прапора – саме те, що потрібно для виховання майбутніх солдатів (читай – агресорів). У Донецьку її секції сьогодні відкриті при кожній школі. Молодь не те щоб туди з радістю йшла, але записується. По-іншому доведеться виділятися з натовпу, а це стало, як ніколи, небезпечно.
Звичайно, про це повідомляється на самий верх. Мовчать лише про те, що в окупованих містах немає жодної можливості для всебічного розвитку дітей та їхнього дозвілля. Дитячі майданчики – добре, але розвиваючі гуртки, клуби, спортивні школи, бібліотеки існують де-не-де. Неприкаяна молодь 13-15 років воліє просто вештатися вулицями у вільний час.
Підлітків масово записують до «Юнармії», одне з їхніх завдань – розносити воду по квартирах. Фото: ФБ Донецьк сьогодні
Без культури, але з прапорцями
У соцмережах та на державному порталі РФ «Держпослуги» зараз триває конкурс – «Культурна столиця Росії-2027» - і серед претендентів названо Донецьк. Це могло б бути смішно, якби не було так сумно: у місті дихають на ладан кілька музеїв, а театри драматичний та опери та балету видають по одній старій постановці на місяць. Іноді приїжджають третьосортні російські трупи, а в кінотеатрах йдуть не менш третьосортні фільми російського виробництва або піратські копії іноземних фільмів із затримкою у пів року. Донецьк забув, коли востаннє був масовий концерт (танці російських реперів у нічних клубах не рахуються) на великому майданчику, коли в музеях виставлялися нові колекції, а бібліотеки поповнювалися новинками світової літератури, а не агітматеріалами. "Культурна столиця" без культури - нонсенс, але тут уже ніхто нічому не дивується.
Зате з великим спортом все чудово! "У гніві" відмовивши ФК «Шахтар» у поверненні до Донецька (начебто "помаранчево-чорні" просилися назад), у «ДНР» зібрали свою команду «Шахтар», яка успішно виступає у «Кубку ДНР», граючи з клубами з донецьких передмість. А ось команді другої ліги РФ з футболу "Шахтар" нещодавно програв. Але коментатори і тут знайшли привід похизуватися – «програв мінімально, з рахунком 2:1».
Про те, як справжній ФК «Шахтар» виграв в останньому розіграші Кубка УЄФА (у 2009 році), пам'ятають небагато фанатів, що залишилися в місті.
Хто ці люди, які називають себе донецьким «Щахтарем», у футбольних колах не знають. Фото: ua-football.com
Без усього, але з гарною міною при поганій грі
Елементи жахливої показухи можна знайти практично скрізь, чого б не торкнулися руки нових «господарів».
«Донецьк – місто мільйонів троянд!» - з придихом люблять говорити місцеві чиновники. Будь ласка, ось газони та клумби, старі - пофарбовані, нові встановлені. А те, що троянди не цвітуть, - прикра дрібниця. Головне ж, що мільйон паростків було куплено та бюджет освоєно. І інші квіти якось погано приживаються у «новому регіоні».
Масові заходи не проводяться через ризики безпеки? А ось у чергах по сотні людей стояти можна. Особливо зараз, коли телефонний оператор поспіхом проводить перереєстрацію сім-карток і в чергу записуються з ночі, тому що більшості власників карток треба прибути в центр обслуговування особисто.
Туризм теж збираються розвивати в «нових регіонах», причому ні поїздів, ні літаків немає і не передбачається. Автомобілем їхати довго, а перехід кордону з Росією ніхто не скасовував навіть мешканцям «нових регіонів».
Донецьких шахтарів – «гвардію праці» – загнали в глухий кут, оскільки жодна шахта у місті не працює на видобуток вугілля, добре, якщо хоча б шахтні води відкачує. І День шахтаря у серпні з кожним роком відзначається дедалі тихіше, дедалі скромніше. Як і День металурга, і машинобудівника – загалом усіх тих, чиї підприємства Росія угробила ще в перші роки окупації.
Зате мало не щодня відкриваються магазини на кшталт «Білочка», «Пивозавр» чи «Семен Семенич» – алкомаркети з великим асортиментом пійла. Ніби стоїть завдання споїти донеччан – нехай думають, що у них все гаразд.
