• Головна
• Суспільство

У мирний час публічні сповіді відомих людей сприймаються як частина шоу. Під час війни – як недоречний і небезпечний жест. Коли особисті образи та романтичні драми виносяться в соцмережі під акомпанемент слів «фронт», «служба» та «страждання», суспільство починає ставити запитання: де закінчується щирість і починається маніпуляція?

Саме така реакція у багатьох на недавнє гучне зізнання у соцмережах відомої у київських колах художниці Зінаїди Кубар, у минулому Ліхачової, у минулому цивільної дружини Сергія Льовочкіна. Заява Зінаїди була барвистою з прямими звинуваченнями на адресу не лише колишнього, але й голови Держприкордонслужби України, критикою рішень військових структур. Пані вирішила «воювати» за військовослужбовця, з яким, за власним зізнанням, «перебуває у стосунках», і якого (о, жах, за законами воєнного часу!) збираються перевести з місця служби в інший підрозділ. Можливо, навіть на фронт. А адже командири в Києві ним задоволені – заламувала руки Зінаїда.

Проблеми по службі «коханому», як вона вважає, влаштував ексчоловік, з яким вони «фактично припинили стосунки 7-8 років тому», після чого Зіна встигла виїхати до Америки, вийти там заміж, розлучитися і повернутися. Щоправда, ніде не працюючи. Але все по черзі.

Про особисте та свіже

Таке фото Владислава публікують ЗМІ.

Перше запитання після гучного посту Зінаїди Кубар: хто ж цей загадковий військовий? Журналісти розкопали: її обранець Владислав Шевченко, молодший за 50-річну художницю на 26 років (2001 року народження). Він сержант-водій у прикордонних військах. Служить у Києві усі 3 роки війни. Дехто вважає, не без допомоги – можливо, навіть і Зінаїди. Народився хлопець у Фастові, вищої освіти не має. За словами сусідів, у Влада є ще брат і сестра, сім'я з дуже скромним достатком. У хлопця досі не було авто чи будь-якого майна.

Він – типовий молодик, що ходив до фастівськоі школи, слухав пісні Моргенштерна (досі на нього підписаний в Інстаграмі). Таких, як він, у країні тисячі. Але не за кожного з них заступаються жінки такого статусу, як Зіна, яка згадує у своєму пості навіть дітей, які, до речі, ровесники «коханого», і вимагаючи від Міноборони та СБУ втручання, щоб його нікуди не переводили.

Так, бійців часто переводять до іншого підрозділу. Але саме щодо Владислава розігрується опереткова драма. Хоча згодом з’ясувалося, що молодик їде не кудись під Покровськ, а в тихішу Одесу, проте це подавалося Зінаїдою як «страшна загроза життю» для бійця.

Відверто кажучи, розголос щодо молодого сержанта в соцмережах навряд чи послужив йому добрим ділом. Тим більше в такому недоречному амурному флері. Тепер колишні колеги по службі стверджують, що Влад начебто хизувався подарованим Зінаїдою джипом і  поводив себе «більш ніж вольготно». 

Колеги стверджують, що Влад нібито вихвалявся подарованим джипом.

Про минуле, але комфортне

Особистий комфорт для Кубар-Лихачової – не порожні слова. Ще з часів першого шлюбу з бізнесменом Андрієм Губським художниця увійшла в забезпечене, закрите середовище, де гроші і зв'язки були частиною повсякденності. За словами знайомих, саме тоді у Зінаїди сформувалося уявлення про норму життя, не пов'язану з самостійним заробітком. Незважаючи на народження дитини, союз все ж розпався – не без скандалу, але події давні, то тексти в інтернеті давно зачищені.

А ось вже відкрив світсько-політичній тусовці Зінаїду як художницю  Сергій Льовочкін. Хто не прийде на показ дружини — хай навіть цивільного — глави Адміністрації президента і не захопиться? Захоплювалися. Зінаїду це влаштовувало. Від її імені часто публікували цитати про «розмаїття автентики та сучасності, трансформацію старовинного в сучасне, поєднання сакральних та містичних тем». Очевидно, в цьому образі їй комфортніше і безпечніше.

Пара має двох спільних дітей.

У 2010 році у Зінаїди був штат дизайнерів, помічниць та піарників. Спочатку вона малювала картини, потім шила одяг, вишивала валянки, робила дідухів, спалювала піаніно – загалом, реалізовувалася як могла. Щоправда, колишні співробітники скаржилися на неповажне ставлення до людей Зіни. Наприклад, коли одна з її близьких подруг могла запустити канцелярією в людину в присутності художниці, ту  це анітрохи не бентежило, адже вона вище матеріального. Принаймні, публічно.

Комфорт начебто і був, але, схоже, бентежна душа художниці вимагала емоційних сплесків та пошуку пригод. І чоловік номер три, до слова, був одним із таких проявів. Свого нового американського чоловіка Майка Пенквітця художниця представила у соцмережах як рок-музиканта. До того, у Нью-Йорку, за гроші Льовочкіна, українська художниця встигла влаштувати свою першу виставку «4.5.0» (військовий код, що означає, що все спокійно). Але спокою насправді не було. Журналісти розкопали, що американський чоловік не музикант, а простий матрос великої судноплавної компанії Maersk. Свого житла у нього немає, лише койка в моряцькому гуртожитку. За плечима – не рок-балади, а приводи до поліції та кримінальні справи.

Історія стала показовою не стільки через сам факт обману з боку Зіни, скільки через спробу створення міфу, який зруйнувався простою перевіркою фактів. Шлюб не протримався й кількох місяців. Зінаїда повернулася до України. 

Новина про шлюб із американцем дуже здивувала знайомих Зінаїди.

Скільки коштує творчість для народу?

Останніми роками художниця всіляко демонструє свою причетність до захисту Батьківщини в тилу. На своїх фото у соцмережах Зінаїда то з шевроном «Кріп» на рукаві, то з парашутним значком, то в куртці у стилі мілітарі. Нещодавно на одній зі своїх рідкісних публічних появ вона розповідала, що заснувала благодійну організацію ArtRehub. На сайті зазначено, що вони займаються художньою реабілітацією військових. Щоправда, з 2022 року там немає новин, і постійного графіка реабілітації теж не знайшли. Але періодично зустрічі відбуваються. Вона збирає на це гроші через сайт.

Так, Кубар – натура творча. Офіційно вона – українська художниця та модельєр. Це вказано на її трьох сторінках у Вікіпедії, ретельно зачищених від будь-якого негативу з 2024 року. Там же вказано, що роботи Кубар-Лихачової виставлялися не лише в Україні, а й у США, і у Великій Британії, і на Венеціанській бієнале.

Однак виставки – це не про доходи, а про витрати, оскільки за участь у них треба платити. Хто платив - Зінаїда ніколи не розповідала ні в інтерв'ю, ні в соцмережах. Остання виставка художниці була багато років тому, доходів її позування в камуфляжі не приносить, благодійний фонд також не має бути прибутковим. Твори теж не приносять доходу. Художниця дарує їх друзям безкоштовно. Досі не всі можуть відмовитися. Але не намагайтеся знайти їх на аукціонах.

Навіщо художниці, нехай не великій, але відомій, знадобилося витягувати на світ історію свого «коханого», маскуючи її під «захист прав військовослужбовця» – поди розбери. Здавалося б, спокійно займайся творчістю на власне задоволення, реалізовуйся, допомагай доньці -художниці, якій майже 30 років, спілкуйся з іншими дітьми, яких ти не бачила в гонитві за американськими пригодами, та просто просувай Україну у світі, підтримуй армію… Як умієш.

Коли Зінаїда Кубар проводила виставки та покази та роздавала інтерв'ю, в одному з них вона заявила: «Завдяки економічній освіті я досить організована. Можу моментально зібратися, прорахувати, продумати, налагодити всю роботу…» Чи важко їй було прорахувати, що винесення брудної білизни зі своїх стосунків з колишнім на загальне обговорення, залучення до цього сержанта Шевченка та та закиди на адресу військових– все це працюватиме у зворотний бік? І чи продумала художниця, як ця історія позначиться на репутації юного «коханого», якій завдяки Зіні служив у Києві 4 роки війни, на ній самій і найголовніше – на її дітях?

Остання виставка художниці була багато років тому.