Надра – це власність народу України – Пелюховський
Повернення української делегації із Саудівської Аравії і активне обговорення можливості припинення вогню вселяє велику надію на те, що найближчим часом наші співгромадяни перестануть гинути, а Україна зможе зосередитися на відбудові господарства і економіки. Якщо Андрієві Єрмакові вдасться цього добитися, він «обнулить» увесь негатив, який склався довкола його імені протягом останніх років.
Однак залишається і чимало запитань. Перше і головне: у Джидді обговорювалися і господарські питання. Зокрема, угода про доступ США до видобутку українських корисних копалин. Про результати перемовин у цьому напрямку ми не знаємо достеменно нічого. Але ж раніше було відомо, що існують два варіанти угоди – «жорсткий» американський і «лайт» український. Який із них взято за основу? Ми втратили надра чи лише допускаємо американських партнерів до корисних копалин? І чому так неохоче українська влада звітує про результати перемовин з даного питання?
Я не просто цікавлюся. Як громадянин України, я маю право знати, як і на якій основі моїм майном розпоряджається держава. І майном мільйонів моїх співвітчизників. Адже надра – це власність народу України (згідно з 13 статтею Конституції). І лише народ має право вирішувати, чи можна допускати іноземців до видобутку корисних копалин на території України.
У програмі партії «Сила нації» містилася вимога: в України повинен бути створений спеціальний фонд, у якому кожен громадянин мав би відкритий рахунок, на який щороку надходили б кошти з експлуатації народної власності – надр, лісів, рік, повітря, ефіру. Ці кошти стали би своєрідною страховкою від сепаратизму: яка вигода відокремлюватися від України, якщо у кожного громадянина бунтівної території можуть «згоріти» гроші на рахунку у фонді? Ці кошти були би запобіжником від стихійної міграції: іноземець навіть за умови переселення в Україну не мав би права на свою частку загальнонаціонального добра: це було би привілеєм для громадян. Правом володіти рахунком і коштами на ньому мали би усі громадяни від народження і до смерті – з правом передачі залишку коштів у спадок.
Щодо перемир’я. Питання залишається відкритим: ми ж воюємо не зі США, а з Росією. Фактично Україна у Джидді погодилася з позицією США щодо того, що перемир’я потрібне. І тепер представники нашої влади кричать про те, що це велика дипломатична перемога. Я розумію, що є необхідність підіграти Зеленському і Єрмаку. Я не почув після зустрічі у Джидді ні про повернення територій, ні про гарантії безпеки для України. Ми просто погодилися на перемир’я без додаткових умов. Якщо ми погоджуємося не отримуючи преференцій, мовою дипломатії це називається капітуляцією.
Іноді національні інтереси України стають порожнім звуком на тлі інтересів США. Це – наша плата за багатолітню відсутність суб’єктності та самостійності. Бо проголосити Незалежність мало. Треба ще й стати самостійними.
Андрій Пелюховський, Голова Всеукраїнської політичної партії «Сила нації»
