З 14 років – жити окремо і мандрувати, з 16-ти – мати бізнес: юридичні права дитини в Україні
У перший день літа ми традиційно говоримо про права дітей на життя, на сімейне виховання, на освіту, охорону здоров’я. І хоча День захисту дітей тепер в Україні відзначатимуть не 1 червня, а 20 листопада, ми вважаємо, що мають підкріплені законом права, - ніколи не пізно.
І не тільки загальнолюдські права, наше підростаюче покоління має й цілком конкретні юридичні права. Про що варто знати і пам’ятати батькам, щоб підготувати дітей і підготуватися самим розумно користуватися цими правами – у матеріалі Коротко про.
Право на ім’я
На початку вересня Україну облетіла новина про подружжя, яке судилося через ім’я для доньки. Справа дійшла аж до Верховного суду, який ухвалив соломонове рішення - назвати дівчину подвійним іменем. Через примхи батьків дитина два роки росла без реалізації свого права на ідентифікацію у суспільстві. Цей випадок, звісно, унікальний, але у певному проміжку життя ім’я для дитини обирають, змінюють лише батьки. Далі вона набуває можливості для самостійності.
- Із 7 років батьки мають питати згоду дитини на зміну імені.
- З 14 років (вік отримання паспорта) дитина має право змінити своє ім’я (прізвище, по-батькові) за згодою батьків або опікунів.
- З 16 років без згоди подавати заяву до ДРАЦС про зміну одного, двох або трьох паспортних даних.
Право відмовитися від одного або обох батьків
Такого права дитина набуває разом з правом звертатися до суду – з 14 років. Вона може написати позовну заяву про позбавлення батька або матері або обох - батьківських прав. Для цього та захисту своїх інтересів в суді дитина має право на юриста та адвоката з центру безоплатної правової допомоги. Також з 14 років дитина має право брати участь у виборі піклувальника (піклування встановлюється до 18-ти), але остаточне рішення ухвалює орган опіки.
Втім, це не значить, що до 14 років дитина знаходиться у повній «власності» своїх батьків. Вона може звернутися до державних органів (того ж органу опіки і піклування), до директора школи, вчителя з проханням по допомогу, до прокуратури, просто поділитися бідою з небайдужими людьми. Свіжий приклад – це вирішення долі Анни Підвербної, доньки найстарішої української породіллі. Поштовхом для вилучення дитини у матері і відкриття судового провадження став допис у соцмережі, де 13-річна Анна розповіла про фізичне та психологічне знущання в сім’ї. Суд не позбавив Валентину Підвербну материнських прав, але постановив, що її донька житиме з опікункою.
Так само з 14 років дитина може скасувати або визнати недійсним усиновлення, клопотатися в суд про визнання батьківства.
14-річна Анна Підвербна вирішила жити окремо від матері Валентини і добилась цього права в суді. Фото: Суспільне Чернігів
Право на власний капітал
До 14 років діти мають часткову цивільну дієздатність. Це означає, що вони можуть вчиняти дрібні побутові правочини: наприклад, купувати продукти, іграшки, канцтовари. А також користуватися результатами своєї творчої та інтелектуальної діяльності та реалізувати немайнові права щодо них. Останнє означає, що дитина може представити свій малюнок або інший твір на конкурс, але не може його сама продати.
- Старт часткової цивільної дієздатності в законі не вказаний, але умовно вважається, що розпоряджатися невеликими сумами грошей дитина може з 6 років. В цей час вона вже ходить до школи, може бути членом дитячих організацій. Тому ми радимо батькам до 6 років робити спільні покупки і обговорювати їх з дитиною, щоб вона розуміла такі поняття, як «доцільність витрат» і «ощадливість», - каже психолог Інна Глеба.
З 14 і до 18 років цивільна дієздатність вважається як неповна. Підліток набуває права:
- реалізовувати майнові права на результати творчої та інтелектуальної діяльності, тобто отримувати за них гроші,
- самостійно укладати договори банківського вкладу або рахунку,
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, гонорарами або іншими доходами,
- брати участь у розпорядженні аліментами.
Право на працю і цивільну дієздатність
З 14 років дитина може працевлаштуватися виключно з дозволу батьків. Але при цьому вона вправі самостійно заснувати і зареєструвати дитячу або молодіжну громадську організацію.
З 16 років підліток набуває права на самостійне працевлаштування. Він може укладати трудові договори або реєструватися як приватний підприємець. Юний трудівник чи бізнесмен вправі претендувати на повну цивільну дієздатність, тобто на визнання його дорослим. Для цього потрібна письмова згода батьків (усиновлювачів або піклувальника) і рішення місцевого органу опіки та піклування. В разі незгоди повна цивільна дієздатність може бути визнана судом.
За такою ж процедурою або через суд повна цивільна дієзданість може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Так, у 2022 році Іршавський районний суд Закарпатської області визнав повноправною 16-річну матір немовля, хоча дідусь був проти цього.
Право на свободу проживання та пересування
З 10 років дитина на дорадчих засадах отримує право обирати, з ким із батьків проживати в разі їх розлучення.
- Якщо на сімейній раді не дійшли згоди, рішення ухвалюватиме суд, але він також повинен врахувати бажання дитини, - каже адвокат Юрій Сиротін.
3 14 років дитина самостійно обирає, з ким проживати або де перебувати.
- З цього віку підліток за власним бажанням може жити навіть окремо від батьків – на орендованій квартирі або у знайомих, - підкреслює юрист.
З 14 років дитина має право самостійно пересуватися у межах України.
З 16 років - самостійно виїздити за кордон.
- Багато батьків впевнені, що 14 років - надто ранній вік для самостійних подорожей. В цьому є рація, бо підлітки часто перебільшують свою самостійність. Але дуже опиратися бажанню дитини теж не треба, бо вона може реалізувати своє право поза вашою волею. Краще придумати маршрут – до родичів або до подруги в інше місто, де в пункті призначення за мандрівником буде нагляд, - радить психолог Інна Глеба.
Право на вільний час
У законах, що охороняють дитинство, є певні протиріччя. Наприклад, після 14 років діти можуть вільно подорожувати Україною, але до досягнення 16-ліття їм заборонено самостійно перебувати у громадських місцях з 22.00 до 6.00.
- Громадські місця – це все, що знаходиться за межами квартири, будинку або готельного номера: вулиця, парк, розважальний центр, кінотеатр, - каже адвокат Юрій Сиротін. - Тобто, якщо ви відпускаєте дитину одну в інше місто, треба нагадати це правило. В іншому разі запізнілого туриста можуть затримати поліцейські або охорона ТРЦ. Так само вдома важливо стежити, щоб син чи дочка не порушували «дитячий комендантський час», бо на батьків можуть скласти адміністративний протокол і накласти штраф за неналежне виховання.
Після 16 років підлітки вільні гуляти скільки заманеться, за винятком комендантської години під час воєнного стану. У законі нічого не сказано про табу на відвідини ресторанів, барів, нічних клубів. Однак в більшості таких закладів діє заборона до 18 років.
Право на медицину
До 14 років відвідувати лікаря дитина має лише у присутності батьків або осіб, які їх заміняють. З 14 років підліток може самостійно відвідувати медичні заклади і укладати договір із сімейним лікарем.
Право купувати в аптеках ліки також настає з 14 років.
Право на транспорт
Їздити на велосипеді автомобільною дорогою, тобто бути учасником дорожнього руху, дитині дозволяється з 14 років.
Після 14 років вона має право вчитися їздити на мотоциклі та мопеді, проте іспит на водійські права для цих транспортних засобів вона складає після 16 років.
З 16 років підліток має право навчатися в автошколі, але складати іспит на права буде після 18-ти.
Право свідчити (не свідчити) в суді
Законом не встановлений мінімальний вік особи, яка може бути свідком у суді, в тому числі у кримінальній справі. Однак щодо неповнолітніх громадянам є певні захисні обмеження.
Допит неповнолітніх проводиться в присутності батьків, опікунів або представників органів опіки чи служби у справах дітей.
До присяги щодо правдивих показань підлітків приводять з 16 років. До цього віку головуючий суддя тільки роз’яснює обов’язок давати правдиві свідчення.
До 18 років молоді особи не підлягають примусовому приводу в суд, якщо не з’явилися за викликом без поважних причин.
