"Я дістаю із широких штанин". Микола Лагун уже понад 10 років має російський паспорт
9 грудня 2014 року. Згідно з повідомленнями ЗМІ того часу, на сайт “Дельта банку” - другої за розміром фінансової установи в країні - було здійснено хакерську атаку. Лише за 10 днів її нібито “успішно” відібʼють. Втім, і без того у фінустанови все стабільно погано. У жовтні банк визнали проблемним. Судові процеси щодо кредитів повʼязаним особам уже починаються. На початку 2015 в банк введуть тимчасову адміністрацію, а в жовтні - повністю виведуть з ринку.
У грудні ж 2014 у житті тодішнього власника банку Миколи Лагуна відбувається набагато більш приємна подія: він отримує російський паспорт. При чому робить це не просто у росії - а на нещодавно окупованій території Криму, де в нього безліч активів, що приносять стабільний дохід, і які дуже не хочеться втрачати. Навіщо іще може бути потрібен документ з двоголовим орлом агресора? Про це - далі в матеріалі.
В розпорядженні редакції опинилась скан-копія російського паспорта Миколи Лагуна. Документ має серію 39 14, номер 043237, код підрозділу — 910-004. Згідно з кодами підрозділів МВС росії, це відповідає Управлінню Федеральної міграційної служби у Залізничному районі Сімферополя, яке було сформоване після окупації для «документування» нових «громадян». Це означає, що на момент видачі Лагун мав не лише доступ до інфраструктури російської міграційної системи в Криму, але й обізнаність щодо того, як скористатися її можливостями. Уважний читач підмітить, що серія 39 не має офіційної розшифровки в переліку регіонів. Справа в тому, що паспорти з такими серіями можуть видаватися в будь-якому регіоні, коли закічуються бланки з “місцевими” серіями.
А оскільки у грудні 2014 року попит на паспорти в Криму, на жаль, був великим, а друкувати “кримські” бланки ще не поспішали (після початку окупації тоді не минуло і року, статус півострова був більш ніж невизначеним) - використовували такі “резервні” заготовки, призначені для інших регіонів рф. Паспорт Документ візуально справжній, містить всі передбачені захисні елементи, має підпис, голограму і машинозчитувану зону. Згідно з її кодом, дата народження власника — 16 лютого 1973 року, місце народження — Чернігівська область, Семенівський район, село Жадово, Українська РСР. Вочевидь, саме за цими біографічними даними й було ініційовано оформлення громадянства рф.
Тікаючи від відповідальності
Для чого Лагуну російський паспорт? Очевидно, на той момент збіглися декілька факторів. По-перше, уже було зрозуміло, що банк не врятувати, відповідальність може наступити будь-якої миті, а вражаючі масштаби розкрадань коштів були відомі тільки самому банкірові та його найближчому оточенню. Росія очевидно швидко переставала бути країною, що буде віддавати своїх громадян Україні на запит екстрадиції навіть за наявності міжнародного ордера. Відтак громадянство було “хорошою інвестицією в безпеку”. Тільки кілька років тому правоохоронні органи і державні банки змогли підрахувати загальну суму збитків, завдану Лагуном - це понад 50 млрд грн.
Друге - це можливість жити відносно вільне життя без боргів. З 2022 року Лагун, оголошений нині у національний і міжнародний розшук, переховується у Відні. Звідти від онлайн вмикається на судові засідання щодо своїх боргів перед державою Україна. А також звідти дає вказівки своїм адвокатам у справі про власне банкрутство як фізособи. Лагун визнає лише частину боргів - близько 7 млрд грн., проте більшість із них хоче списати через нібито плачевне фінансове становище. За таких обставин російський паспорт - це “запасний аеродром” для повністю нового життя, адже жодних боргів чи фінансових зобовʼязань перед українською державою Росія найближчі роки, ймовірно, не стягуватиме.
Крим і нове життя
Третій фактор – правовий захист активів Лагуна у Криму відповідно до російського законодавства, яке автоматично визнає громадянина рф легітимним власником майна, навіть якщо українське законодавство це майно вважає вкраденим або підсанкційним. А такого майна у Лагуна було - і, за даними численних розслідувань - чимало. Це земельні ділянки на Південному березі Криму; будівельні компанії, зареєстровані в Сімферополі та Ялті; об’єкти туристичної нерухомості в Алушті; пайова участь у ЖК, готелях і ресторанах; доступ до місцевих інфраструктурних об'єктів, зокрема водопостачання та тепломереж. Майже одразу після окупації юридичні особи, що керують цими бізнесами, були перереєстровані за російським окупаційним законодавством. Зараз частина переписана на фунтів, частиною володіють родичі колишнього голови Нацбанку Сергія Арбузова - але це цілком може бути плата за можливість розграбувати одну з найбільших фінустанов саме за часів Віктора Януковича.
На відміну від інших українських бізнесменів, які фактично зреклися своїх активів в Криму, аби не порушувати український закон і віддавши їх на поталу окупантам – Лагун вирішив не втрачати нагоди заробити криваву копійку. І заплатити податки в бюджет країни, що вже на той момент окупувала близько 20% території його Батьківщини. Справно продовжує робити це останні 11 років.
Ба більше, російський паспорт давав би можливість відкривати нові бізнеси в росії, а також позбуватися претензій мародерів на цінне курортне майно на окупованому півострові. З точки зору закону, Микола Лагун переступив межі дозволеного: ці підприємства сплачують податки до бюджету рф, мають реєстраційні документи за російськими стандартами і вказані як активи, що обслуговуються банками підконтрольної кремлю системи. Фактично це означає, що Лагун — громадянин України — вступив у публічно-правові відносини з державою-окупантом, що прямо підпадає під ознаки кримінального правопорушення згідно з Кримінальним кодексом України, і визначається як “пособництво агресору” - до 12 років позбавлення волі.
Четверта причина, за якої Лагун, ймовірно, захотів отримати в кишеню книжечку із двоголовим пернатим покручем – це спільні бізнес-інтереси із Кірілом Дмітрієвим – нині ключовим економічним переговірником Кремля з адміністрацією Трампа, а тоді – директором російського фонду прямих інвестицій, що лише набирав апаратну вагу. Саме Дмітрієв у середині 2000-х був ключовим партнером Лагуна у запуску “Дельта банку”. Після цього вони спільно виводили капітали через схеми back-to-back із використанням європейських банків, зокрема Meinl та Winter. Після того, як спільне підприємство Дмітрієва і Лагуна “кинуло” інвесторів котеджного містечка “Олімпік парк” під Києвом, про спільні публічні проекти не було чути. Після 2014 року Дмітрієв став однією з центральних фігур у проєктах рф з просування “мʼякої сили” — від вакцини “Спутнік” до переговорів із західними фондами. Утримання Лагуном російського паспорта створює підстави вважати, що канал зв'язку між ними зберігається. А радники Дмітрієва ще й могли сприяти формуванню стратегії виведення коштів вкладників “Дельта банку” в оффшорні юрисдикції.
Слідом за лідером
Примітно, що в 2021 році прикладу Лагуна послідувала чи не найближча людина з його орбіти - колишня голова правління “Дельти” Олена Попова. Формально — виконавець численних рішень кредитного комітету, неформально — довірена особа і партнерка банкіра, від якої в нього начебто навіть є діти. Її російський паспорт виданий підмосковним управлінням міграційної служби. Дійсність паспорта можна підтвердити у відкритих базах даних, і на нього заведено податковий ідентифікатор рф. Попова, за наданими у справі ФГВФО даними, вивела $87 млн через австрійський Meinl Bank. Ці кошти були оформлені як «повернення депозиту», однак ані забезпечення, ані правових підстав для виводу не існувало. Компанія, через яку проводилась операція — Silisten Trading Limited — зареєстрована на БВО і контролювалась зі структури Kalouma Holding. Обидві повʼязані з Лагуном. Для неї російський паспорт – це також про уникнення відповідальності.
Попова після отримання російського паспорта в Україну уже не поверталась (вона виїхала в 2020 році, коли кримінальні справи проти неї із подальшим затриманням і переїздом до СІЗО стали фактично невідворотними). А от Лагун продовжував спокійно перебувати в Києві та інших містах аж до червня 2022 року. Далі він - як і Попова з двома малолітніми дітьми - перебрався до Відня, звідки по відеозвʼязку включається на судові засідання.
Слід зазначити, що наявність російського паспорта (отриманого не під примусом автомата, не під час силової окупації, а очевидно в добровільному порядку) на додачу до багатомільярдних збитків, завданих економіці України в цілому і коштам платників податків (через державні банки и розкрадання рефінансування Нацбанку) зокрема, а також переховування від правосуддя у Відні - це “комбо-комплект” для отримання від України санкцій. Проте ані Лагуна, ані Попову, ані жодного з його кримських номіналів досі не включено до санкційного списку РНБО, і, наскільки нам відомо, не подано до наступних санкційних пакетів жодним із компетентних органів. І якщо 11 років тому на це можна було закривати очі, то тепер, коли всі докази зловживань зібрані, факти розкладені по поличках, а екс-банкір ще й виявився російським громадянином – запровадження санкцій і блокування активів виглядає очевидним і закономірним наступним кроком.
***
А поки керівництво держави цим зволікає, суспільство втрачає шанс відновити справедливість, і - як не дивно - можливість відшкодувати шкоду, завдану діяннями Лагуна. Наприклад, за рахунок сотень гектарів цінної землі під забудову прямо під Києвом, а також поблизу Буковеля у Івано-Франківській області. Їхня вартість за скромними оцінками - декілька десятків мільйонів доларів. Нещодавно журналісти виявили, що екс-банкір почав активно розпродавати свої активи або переводити їх на ще більш “законспірованих” номіналів. Це означає, що суду і АРМА буде все складніше примусити ці активи працювати на благо держави. Судові справи про стягнення з Лагуна мільярдних збитків з боку Фонду гарантування вкладів, Нацбанку і державних банків рухаються за дуже непередбачуваною траекторією. Тож санкції могли б суттєво спростити процедуру блокування активів через економічне шкідництво і пособництво країні-агресору без зайвої бюрократії.
Україна впродовж останніх років запровадила санкції проти сотень громадян за значно менші порушення — від вчителів, які працюють у школах на окупованій території, до блогерів, які відкрито підтримують окупацію. За користування російським паспортом, за реєстрацію ФОП у Криму, за подачу декларації в податкову рф. Але в списках РНБО досі немає ні Миколи Лагуна, ні Олени Попової, ні їхніх довірених осіб, які володіють майном у Криму. Їхні компанії продовжують існувати в українському полі, в ЄС, у Відні, і — що особливо цинічно — у Криму під прикриттям російського права.
