Золотий бетон і сімейні підряди: як топ-менеджер аеропорту “Бориспіль” уникнув відповідальності за корупцію
Колишній комерційний директор головного аеропорту країни Георгій Зубко не опинився на лаві підсудних у справі НАБУ про зловживання на оренді торговельних площ, хоч саме він відповідав за орендну політику “Борисполя”. А також – за тендери, які у роки його каденції вигравали його близькі родичі та одіозні бізнесмени
Корупційний багаж заважає злету
Можливе відновлення авіаперельотів в Україні було однією з “гарячих” тем, що циркулювали у медіа наприкінці минулого – на початку цього року. Так, навесні принаймні три європейські авіакомпанії – WizzAir, RyanAir і AirBaltic – заявили про плани відновити рейси невдовзі після відкриття українського неба. Цьому передував лютневий виступ генерального директора головного аеропорту країни “Борисполя” Олексія Дубревського, який пообіцяв, що летовище запрацює вже за місяць після того, як буде ухвалене рішення про розблокування повітряного простору.
Наразі такі розмови дещо притихли на тлі посилення російського повітряного терору та явної відсутності у кремля бажання припиняти бойові дії. Разом з тим, безпекова ситуація може різко змінитися у будь-яку мить та у будь-який бік. Чи справді авіаційна інфраструктура готова повернутися до роботи після 3,5 років простою? Із публічних заяв чиновників випливає, що аеропорти потребують модернізації, яку планують провести із залученням коштів міжнародних партнерів. Так, у червні стало відомо, що Південна Корея профінансує проєкт технічної допомоги аеропорту “Бориспіль” на суму близько $1,1 млн.
Водночас, довірі партнерів не сприяють корупційні скандали, у які регулярно потрапляє авіаційна галузь. У 2023 році багатьох обурила витрата майже 52 млн грн на обслуговування внутрішніх приміщень непрацюючого “Борисполя”. Проте найбільш скандальною є справа колишнього гендиректора міжнародного аеропорту Євгенія Дихне. У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд засудив його до 5-ти років позбавлення волі за зловживання службовим становищем. 4 роки присудили колишній керівниці служби орендних відносин “Борисполя” Олесі Левочко. Ексчиновники були визнані судом винними у незаконній здачі в оренду приміщень, які належать Міністерству інфраструктури, – без конкурсів і залучення Фонду держмайна, а також – за заниженою ціною, що завдало державі збитків на понад 15,7 млн грн. Згадані злочини, за версією слідства, були скоєні у період з 2014 по 2019 рік.
Резонансне провадження вже понад два роки перебуває на розгляді в апеляційній інстанції. Затягування цього процесу не додає довіри до української правоохоронної системи, як і той факт, що далеко не всі чиновники, які могли бути причетні до схеми, сіли на лаву підсудних. Впадає у вічі відсутність серед підозрюваних Георгія Зубка, що був заступником гендиректора ДП “МА “Бориспіль” з комерційної діяльності та стратегічного розвитку у 2016-2021 роках. На цій посаді він безпосередньо ініціював і курував процеси з оренди торговельних площ, що підтверджується його інтерв’ю у ЗМІ, де Зубко особисто коментував умови проведення конкурсів, орендні ставки та механізми контролю. Саме його підлеглою, як комерційного директора, якщо не формально, то принаймні функціонально, була згадана Олеся Левочко. Саме його ім’я зазначене як представника балансоутримувача, тобто аеропорту “Бориспіль”, у документах тендерних платформ, що стосуються передачі приміщень летовища в оренду. Чи можна повірити, що незаконні махінації здійснювалися без відома того, хто безпосередньо відповідав за ці процеси?
Від серіаліті до держтендерів: кар’єра “реформатора”
Як Георгію Зубку вдалося вийти сухим із води у кримінальній справі навколо аеропорту “Бориспіль”? Щоб наблизитися до відповіді на це запитання, звернімося до його біографії, що є доволі непересічною. Георгій Зубко народився у 1986 році. Його батько – Юрій Зубко – колишній народний депутат від “Соціалістичної партії”, а нині – депутат і заступник голови земельної комісії Київради. За десять років роботи у столичній владі відзначився, передусім, відвертим лобізмом інтересів великих забудовників, що не дивно з огляду на те, що тривалий час Зубко-старший входив до керівництва ПАТ “ХК “Київміськбуд”, та навіть поєднував посаду керуючого справами компанії із депутатством. Його син Георгій ще у 2012 році (у 26-річному віці) очолив один із департаментів у “Київміськбуді”. Того ж року “Гоша” Зубко став героєм серіаліті “Ка$та” на телеканалі ТЕТ, де постав в образі представника сучасної “золотої молоді” – “бізнесмена-ловеласа”.
У 2014 році перспективний “мажор” невдало балотувався до Київради, а вже наступного року його кандидатура розглядалась на пост керівника новоствореного Департаменту патрульної поліції. Натомість – Зубко подався у команду Міхеїла Саакашвілі, очоливши у вересні 2015 року департамент транспорту та морегосподарського комплексу Одеської ОДА. Молодий “реформатор” обіцяв журналістам боротися з нелегальними перевезеннями, розвивати інфраструктуру регіону, проте на посаді протримався лише кілька місяців, запам’ятавшись кураторством скандального ремонту траси Одеса-Рені (М-15), а також – трагедією катера “Іволги” в Затоці, що забрала життя 22 людей. Вже на початку 2016 року, на тлі відсутності будь-яких успіхів, Зубко повернувся з Одеси до Києва, де був близьким до того, щоб очолити Деснянську районну державну адміністрацію. Замість цього отримав іншу ласу посаду – заступника генерального директора міжнародного аеропорту “Бориспіль”.
Тут 30-річний чиновник почав відігрувати вже звичну для себе роль “молодого обличчя”: Зубко став наймедійнішим із менеджерів “Борисполя”, представляючи у ЗМІ план перетворення летовища на “один із найбільших транспортних хабів у східній Європі”. Так, у колонці на сайті Центру транспортних стратегій від 29 грудня 2017 року Георгій Зубко пообіцяв “наймасштабнішу в історії” “перебудову інфраструктурного об’єкта в Україні”. З-поміж іншого, він анонсував знесення старих терміналів B і F аеропорту “Бориспіль”, зведення замість них п’яти нових терміналів, великого операційного центру, готелю, паркінгів, спеціальних галерей для проходу транзитних пасажирів, добудову галереї від терміналу D до терміналу B, розширення зони опрацювання та сортування багажу, розширення перону перед терміналом D, введення в стрій багатоповерхового паркінгу, з якого по пішохідному мосту можна буде одразу потрапити на другий поверх терміналу D. Крім цього, комерційний директор “Борисполя” обіцяв перетворити летовище на “культове місце”, що стало б майданчиком для виставок картин, інших культурних заходів, отримало сучасний кінотеатр. Усі ці зміни, за словами Зубка, мали б бути втілені впродовж п’яти років і привести до зростання пасажиропотоку аеропорту з 10-ти до 15-ти млн людей в рік. Все це – за помірний кошторис у понад 10 млрд грн.
Забігаючи наперед, зауважимо, що переважна більшість із цих грандіозних планів так і не була втілена у життя, що можна частково списати на коронакризу та війну. Фактично, у “реформатора” Зубка (та решти менеджменту ДП “МА “Бориспіль”) було лише три відносно “спокійні” роки, щоб преобразити летовище. Не можна сказати, що за цей час не було зроблено нічого, але, як це зазвичай відбувається в Україні, жоден великий будівельний проєкт не обійшовся без корупційних скандалів.
Мільярд на бетоні та інші тендерні “дива”
Георгій Зубко
Так, одним із найбільших реалізованих проєктів за каденції Зубка у “Борисполі” стала реконструкція перону перед терміналом D. 13 лютого 2018 року аеропорт за результатами тендеру замовив роботи на суму 1,05 млрд грн у ТОВ “Альтіс-Констракшн”, що входить у корпорацію “Альтіс-Холдинг” Олександра Глімбовського – тестя скандального ексглави Державної фіскальної служби Романа Насірова. Наразі Глімбовський є підсудним у справі про рекордний хабар для Насірова у 722 млн грн. За версією слідства, бізнесмен допоміг зятю легалізувати 13 млн євро, отриманих від агроолігарха Олега Бахматюка, через придбання житлового та офісного комплексів у центрі Києва.
У 2018 році мільярдне замовлення від “Борисполя” Глімбовський отримав, перемігши у сумнівному тендері, до якого, крім його компанії, був допущений лише один конкурент – ТОВ “Альтком”. Іншим охочим, серед яких було ТОВ “Фортіс Юкрейн” і турецький “Онур”, в участі у тендері відмовили з надуманих причин (першому – нібито через неможливість відкрити завантажені документи, другому – через відсутність відомостей про “антикорупційну програму”). У підсумку, очікувана вартість закупівлі була знижена лише на 1,5%. Як з’ясували журналісти проєкту “Наші гроші”, бетон для реконструкції перону обійшовся українським платникам податків майже на третину дорожче від ринкової ціни.
Аналогічним чином раніше аеропорт “Бориспіль” переплатив Глімбовському за розширення терміналу D. 8 червня 2017 року у “Альтіс-Констракшн” замовили роботи за 120 млн грн. Згідно з кошторисом, пісок для робіт був закуплений за 312 грн за кубометр, що втричі перевищувало тодішню ринкову ціну. Так само на третину було завищено вартість бетону.
Зазначимо, що посада комерційного директора давала можливість Георгію Зубку формально чи неформально впливати на тендери. Саме його управлінська команда планувала закупівлі та ухвалювала комерційні рішення щодо підрядників.
Попри це, Зубко не став фігурантом справи СБУ про розкрадання коштів при будівництві паркінгу біля терміналу D. За версією спецслужби, керівництво компанії-переможця тендеру – ТОВ “НАН” – сфальсифікувало документи щодо обсягів виконаних робіт і використовувало фіктивну фірму, привласнивши таким чином майже 37 млн грн. Невже комерційний директор “Борисполя”, який так завзято піарився на цьому проєкті, міг роками не помічати махінацій? У травні 2019 року було відкрито першу чергу чотирирівневого паркінгу з тисячею паркомісць і станціями для заряджання електромобілів. 7 травня Георгій Зубко оприлюднив відеоролик про відкриття об’єкта у модному на той час стилі передвиборної кампанії Володимира Зеленського: чиновник тріумфально пройшовся між паркомісцями, заявивши: “Історія будівництва – 8 років. З яких шість їм хтось заважав, а ми зробили за два!”.
Сімейні підряди на злітній смузі
Тесть Романа Насірова та фігуранти розслідування СБУ – не єдині “цікаві” переможці тендерів аеропорту “Бориспіль” у роки каденції Георгія Зубка. Так, замовлення на сотні мільйонів гривень у 2018-2019 роках отримало ПП “Гарант-Енерго”, засновником і бенефіціарним власником якого є Михайло Рева – свояк тодішнього комерційного директора летовища.
Син Михайла Реви Андрій – чоловік сестри Георгія Зубка Олександри та його власний давній приятель і бізнес-партнер. Ще у 2017 році Зубко оприлюднив у соцмережах фото із гри у хокей, на якому позначив Андрія Реву. Згідно з даними відкритих реєстрів, Михайло та Андрій Реви, а також – Георгій Зубко, – у минулому були співвласниками низки підприємств, серед яких – ТОВ “Люкс А” і “Сувон Рент”. Крім того, родини Рев і Зубків спільно володіють земельними ділянками на околиці села Івангород у Чернігівській області – на території так званого “хутора Болоховця” – приватного комплексу колишнього директора ДП “Ліси України”, створеного на території комунального лісу.
Лише у вересні-жовтні 2018 року міжнародний аеропорт “Бориспіль” за підсумками тендерів уклав з ПП “Гарант-Енерго” щонайменше три контракти: на 21,3 млн грн на реконструкцію огорожі базового складу паливно-мастильних матеріалів летовища; на 135 млн грн на реконструкцію споруди для зливу нафтопродуктів; на 7 млн грн – на капітальний ремонт мережі освітлення дороги №1. У червні 2019 року компанія Михайла Реви, свояка Георгія Зубка, виграла тендер на 5,6 млн грн на капітальний ремонт зовнішнього водопроводу центральної заправочної станції. Вже у жовтні “Гарант-Енерго” знову ремонтувала склад ПММ “Борисполя” – цього разу за 5 млн грн. У цей період часу підприємство отримало ще декілька замовлень від головного аеропорту на менші суми – по кілька сотень тисяч гривень кожне.
У частині випадків “Гарант-Енерго” здобувало перемогу у тендері, хоч конкуренти пропонували виконати роботи за нижчою ціною. В окремих випадках компанія була єдиною, допущеною до змагання. Промовистим є і те, що після звільнення Зубка з посади комерційного директора аеропорту “Бориспіль” ПП “Гарант-Енерго” раптово випало з усіх тендерів. Таким чином, користуючись службовим становищем, чиновник зміг значно поліпшити матеріальний стан своїх близьких родичів.
Наразі колишній “мажор” і реформатор-невдаха – безробітний. У липні минулого року Георгій Зубко зі скандалом втратив посаду президента Федерації хокею України (ФХУ), яку обіймав з 2019 року. За його відсторонення з огляду на “нецільове використання коштів федерації та низьку ефективність роботи” проголосувало 23 із 25-ти обласних підрозділів ФХУ, 5 із 6-ти чоловічих і 5 жіночих клубів. Перед цим Зубка звинуватили у спробі рейдерського захоплення федерації. У послужному списку чиновника за останні роки – також посада радника ексзаступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, що відповідав за “Велике будівництво” та потрапив у низку корупційних скандалів.
Історія Георгія Зубка – це симптом глибокої проблеми: системної безкарності чиновників, здатних роками обслуговувати “потрібні” компанії, перерозподіляти мільйони бюджетних гривень, але при цьому не ставати фігурантами жодного кримінального провадження. Його вміння “залишатися в тіні”, попри очевидні конфлікти інтересів і публічні скандали, змушує припустити, що за Зубком стоять впливові політичні покровителі.
Ця безкарність підриває не лише внутрішню довіру до держави. Україна, яка сьогодні щоденно просить про підтримку в іноземних урядів, донорів і західного бізнесу, не може дозволити собі ігнорувати випадки, що викликають сумніви у прозорості та доброчесності. Зокрема – в такій стратегічно важливій сфері, як авіація, що має стати драйвером повоєнного відновлення.
