Як Порошенко утримує контроль над МІБ за допомогою ICU
Коли у лютому 2025 року Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти Петра Порошенка, до переліку потрапив і ключовий актив його бізнес-імперії – Міжнародний інвестиційний банк (МІБ). Закон вимагає негайного усунення власника та передачі контролю над банком уповноваженому представнику Національного банку України (НБУ). Проте реакція регулятора виявилася надзвичайно млявою: реальне усунення відбулося лише більш як через два місяці.
Таке зволікання не можна пояснити виключно бюрократичною інерцією. Воно виглядає особливо дисонансно на тлі публічної риторики голови НБУ Андрія Пишного, відомого заявленим курсом на «жорстке дотримання режиму санкцій» та інституційну реформу.
Фінансові тривожні сигнали
Протягом перших п'яти місяців 2025 фінансовий стан МІБ різко погіршився. Згідно з даними Нацбанку:
- Кошти фізичних осіб на рахунках скоротилися майже вдвічі;
- Корпоративні кошти – на третину;
- Загальні активи банку зменшились на 15,9%;
- Банк перейшов від прибутку до збитку у розмірі 27,2 млн. грн.;
- Водночас, різко зросли транзакції на кореспондентські рахунки — з 3,5 до 5,8 млрд грн.
На тлі санкцій та уповільненого регуляторного реагування така динаміка виглядає як передбачуваний сценарій прискореного виведення капіталу. І ключове питання полягає не в тому, чому воно сталося, а хто забезпечував можливості для його реалізації.
Роль ICU та архітекторів з тіні
За свідченнями галузевих джерел, центральну роль у збереженні впливу Порошенка на банківську структуру відіграли його давні партнери з фінансової групи ICU – Макар Пасенюк та Костянтин Стеценко. Саме вони, як стверджується, координували процес обходу обмежень санкцій, використовуючи як особисті зв'язки, так і інституційні контакти.
Цікавим елементом залишається сімейна біографія Пасенюка. Його теща — Віра Іванівна Ульянченко, свого часу голова Секретаріату Президента Віктора Ющенка. Саме в період її керівництва Петро Порошенко обіймав посаду міністра закордонних справ. Цей факт сам собою не викриває нікого в зловживаннях, але підкреслює стійкість і глибину соціальних зв'язків, які не піддаються дії виборних циклів і політичних санкцій.
Феномен інституційної непомітності
Протягом останніх десяти років в Україні розслідувалися кримінальні провадження, що торкалися інтересів таких фігур, як Сергій Курченко, Віктор Медведчук, Рінат Ахметов, а також Порошенко. У багатьох випадках фігурантами були компанії, що обслуговуються ICU. Проте вражаюча особливість цих справ є повною відсутністю уваги до власників самої фінансової групи. ICU, незважаючи на масштаб своєї діяльності, залишається інституційно «невидимою» для української правоохоронної системи. І ця невидимість виглядає надто системною, щоб бути випадковою.
За інформацією з галузевих кіл, Пасенюк може мати неформальну частку у капіталі МІБ, оформлену на довірених осіб. Така схема дозволяла йому впливати на процеси в банку навіть після введення формальних обмежень. У цьому контексті поведінка НБУ виглядає не як недбалість, а як наслідок неформалізованого консенсусу, в якому політика, бізнес та регулятор не так конфліктують, як взаємодіють.
Британський слід: FPP та GLAS
Особливу цікавість викликає діяльність ICU за межами України.
FPP Asset Management LLP, заснована в 2008 році в Лондоні і формально регульована британським FCA як boutique-менеджер з облігацій ринків, що розвиваються, в 2018–2019 роках за даними Companies House мала основним акціонером ICU Holdings (понад 50% акцій). Згодом цей зв'язок був замаскований через офшори на Кайманах. У професійному середовищі FPP вважалася proxy-структурою ICU і формально незалежним власником, але голосуючим синхронно з ICU в питаннях реструктуризації боргів. Як стверджують інсайдери, сам Макар Пасенюк якось визнав: «FPP це ми».
Не менш цікавою є роль Global Loan Agency Services Limited (GLAS), британської компанії-трастії, яка бере участь в управлінні міжнародними борговими структурами. На папері GLAS виступає як незалежний представник інтересів інвесторів, проте її поведінка в ряді кейсів викликала питання: рішення, які формально приймаються від імені власників паперів, фактично збігалися з інтересами ICU. Спроби замінити GLAS нейтральнішим агентом блокувалися, а юридична риторика компанії майже дослівно повторювала аргументи ICU.
Такий збіг наштовхує на закономірну підозру про те, чи не є GLAS частиною мережі «кептивних» сервісів ICU, вбудованих у британську юрисдикцію для легалізації контролю над українськими активами?
Держава спостерігає чи бере участь?
За інформацією, що надходить від кількох джерел, до розслідування приєдналося Державне бюро розслідувань. Доповіді передано до Офісу Президента. Проте остаточного рішення щодо Пишного поки що не прийнято. У разі його відставки найімовірнішим наступником називають його заступника — Дмитра Олійника, який раніше вважався людиною Пишного, але тепер вибудовує прямі зв'язки з Банковою.
* * *
Ситуація навколо МІБ та ICU – це не лише перевірка професійної стійкості Голови НБУ Андрія Пишного. Це тест для всієї системи українського регулювання, де офшорні структури та британські «бутик-брокери» стають інструментами збереження влади та впливу еліт збудованих ще на початку 2000-х.
Поки ICU та її партнери продовжують залишатися поза досяжністю правоохоронної системи та діяти без будь-якого ризику для себе, будь-які заяви про реформу фінансового сектору звучать швидше як PR, ніж як реальність.
