Вони не поспішають. Як суди і правоохоронні органи понад 10 років дають Миколі Лагуну уникнути відповідальності
Колишній власник збанкрутілого у 2015 році “Дельта банку” Микола Лагун є фігурантом низки кримінальних проваджень, порушених за розкрадання державних коштів та виведення їх через офшорні схеми, а також відповідачем за численними позовами про відшкодування збитків від цих схем, завданих як приватним компаніям, так і державним установам. Утім, попри масштабність звинувачень, оціночний обсяг збитків на суму понад 50 млрд грн., оголошення в міжнародний розшук і залучення до справ повного складу правління та наглядової ради банку - до реальної відповідальності ані Лагун, ані його спільники, які ошукали не менше півмільйона вкладників - так і не були притягнуті. Одна з можливих причин - неефективна робота правоохоронних органів та судової системи.
Кола судового пекла
10 вересня 2025 року Північний апеляційний господарський суд продовжить розгляд справи про стягнення 22,8 млрд грн. з Миколи Лагуна та топ-менеджменту правління “Дельта банку”, що ухвалювали рішення про впровадження схем з виведення коштів, які в результаті призвели до банкрутства фінустанови. Позов до суду ще в грудні 2021 року подав Фонд гарантування вкладів фізосіб, який нині управляє залишками активів банку. Активів катастрофічно не вистачило для покриття збитків, яких завдала діяльність правління - кредити видавались повʼязаним особам під застави або значно дешевші оціночної вартості, або взагалі під “фіктивні” або “дуті” застави, які неможливо стягнути.
Відтак Фонд вирішив позиватися до колишнього мажоритарного акціонера та голови наглядової ради Дельта Банку Миколи Лагуна та інших екс-посадовців банку, аби відшкодувати різницю. За 3,5 роки справа пройшла весь цикл від першої інстанції до Верховного суду. Суди спочатку фактично стали на сторону Лагуна і його спільників, відмовившись розглядати справу по суті: мовляв, замість 10 обʼєднаних епізодів, які були представлені як докази системних злочинних дій банкірів, кожен слід розглядати окремо. Втім, зараз справа на новому колі: Верховний суд повернув її в першу інстанцію. Там (у Господарському суді м. Києва) тепер вважають, що нездатність Фонду продати за потрібною ціною активи не є наслідком протиправних дій керівників банку, хоча операції, що проводились, були очевидно економічно неефективними.
В Фонді з цим не погодились, і от уже півроку справа в апеляції. Які аргументи висувають сторони - невідомо, адже за клопотанням сторони захисту - адвокатів Лагуна - розгляд перенесли у закритий режим. І відповідні документи в судовому реєстрі оприлюднюються на порожніх сторінках. Формально - через те, що в ході розгляду можуть бути розголошені матеріали одного з кримінальних проваджень, де фігурує Лагун. А в цих матеріалах, мовляв, може міститися банківська таємниця. При цьому провадження про виведення $535 млн, про яке йде мова, було відкрите ще в 2014 році, перші підозри вручені в 2017 році, але зараз розслідування призупинене через перебування Лагуна та низки інших фігурантів за кордоном.
Справа на 22,8 млрд грн. - мабуть, наймасштабніший з усіх позовів, які коли-небудь були подані Фондом проти власників збанкрутілого банку. Проте історія її перебігу - як і історія всіх кримінальних і господарських справ, повʼязаних із Лагуном - яскраво демонструє, наскільки неповороткими можуть бути судова і правоохоронна система при розгляді навіть найрезонансніших і публічно важливих справ. Адже позов 2021-го року - це насправді вже друга спроба Фонду стягнути збитки з менеджменту, попередня - провалилась через деструктивну позицію судів і тривала ще близько трьох років до того (тоді Фонд вимагав відшкодувати 19,8 млрд грн). До завершення поточного циклу ще також дуже далеко.
Із іншими господарськими справами про відшкодування збитків - ситуація не набагато краща. Існує низка рішень про повернення боргів Ощадбанку і Укрексімбанку, цим державним установами навіть вдавалось отримати постанови про стягнення частини активів Лагуна і його родини (квартир сестри, яка також брала участь в управлінні фінустановою, земельних ділянок під Києвом та в Криму тощо), а також про виплату грошової частини боргів за договорами особистої поруки, під яку екс-банкір брав позики. Утім, про факти реального відшкодування на виконання судових рішень нічого не відомо.
Ба більше, суди навіть ухвалювали рішення про заборону виїзду Лагуну за кордон в якості фактора забезпечення повернення боргів, проте згодом ці рішення скасовувались, що дало змогу фінансистові релокуватися до Відня уже навіть після початку повномасштабного вторгнення росії.
Аби уникнути фінансової відповідальності, в 2023 році Лагун навіть намагався ініціювати власне банкрутство як фізичної особи. Після близько півторарічних спроб, суди все-таки не дали порушити відповідне провадження, хоча були дуже близькими до цього. Ймовірно, пропозиція екс-власника “Дельти” була надто нечуваною за своєю неприхованою нахабністю: визнавши за собою близько 7 млрд грн. боргів перед Ощадбанком, Укрексімбанком і НБУ, Лагун пропонував списати близько 6 млрд грн., посилаючись на свою неплатоспроможність. При цьому паралельно це не заважало йому витрачати мільйони доларів на адвокатів в одному тільки Лондонському вищому суді, де позов на $100 млн проти нього виграла група компаній “Фокстрот”. Не кажучи вже про представництво його інтересів адвокатами на незліченних судових процесах в Україні.
Кримінальна трясовина
З кримінальними справами, яких також є досить багато, справи не набагато кращі. Рік тому, восени 2024 року, видання РБК-Україна направило запит у Офіс Генерального прокурора з метою зʼясувати, на якому етапі перебувають кримінальні провадження, у яких фігурує Лагун чи розслідуються збитки, завдані його діяльністю, а особливо ті, де йому оголошено підозру. За даними Фонду гарантування, за фактами незаконного виведення коштів з «Дельта Банку» до правоохоронних органів було спрямовано майже 600 заяв про вчинення кримінальних правопорушень, у 14 з них фігурантами виступають колишні власники і керівники банку, у 219 – колишні посадові особи банку. Крім Фонду, потерпілим за низкою справ проходить Національний банк України, оскільки йшлось про розкрадання коштів рефінансування.
У відповіді на запит журналістів, в ОГП згадали лише про декілька проваджень, якими займалась Нацполіція. По одному з них (у справі про виведення з банку $76,5 млн) Лагуна навіть брали під домашній арешт в 2021 році (згодом арешт зняли, завдяки цьому в 2022 році він покинув Україну), а також арештовували активи на 790 млн грн., проте про їх конфіскацію нічого не відомо. Справу передали до суду, проте засідання призупинилися у зв’язку з оголошенням 30 жовтня 2023 Лагуна в розшук в Україні. Інше провадження було призупинене ще на стадії розслідування, оскільки підозрювані (менеджмент банку) переховуються від слідства. Кримінальне провадження про збитки на 4,4 млрд грн. розділили на декілька епізодів, частину вже слухають в судах. Ще в одному провадженні (про привласнення 900 млн грн. та ухилення від сплати податків на понад 30 млн грн.), яке пафосно передавали до суду із обіцянкою притягнути Лагуна до відповідальності в квітні 2023-го - екс-власника “Дельта Банку” оголосили в міжнародний розшук аж в листопаді 2024. І це попри те, що щонайменше з червня 2024 року відомо: Микола Лагун переховується від правосуддя у Відні, звідки періодично включається на судові засідання через відеозвʼязок. Крім Нацполу, існують також численні провадження, які веде, наприклад, СБУ (підозрює Лагуна у виведенні $150 млн - справа про шахрайство з аккредитивами Укрексімбанку). Але там розслідування також далекі від завершення.
Всі відповідальні
Очевидно, що важливим фактором затягування справ Лагуна на роки у судах є тактика його адвокатів, які намагаються оскаржувати поруки, піддавати сумніву вплив екс-банкіра на ті чи інші процеси ухвалення рішень у фінустанові, руйнувати звʼязки між різними операціями і нанесеними державі збитками, а також усіляко використовувати процесуальні лазівки задля уникнення реальної відповідальності свого клієнта перед українською державою.
Проте без усвідомленої позиції судових та правоохоронних органів, а також самих позивачів в особі Національного банку, державних Ощадбанку, Укрексімбанку та Фонду гарантування вкладів щодо неготовності до рішучих кроків відносно Лагуна і його оточення - ці зусилля адвокатів навряд чи були б такими ефективними. Чого лиш вартує відсутність будь-яких чітких ініціатив щодо розшуку і арешту майна екс-банкіра щонайменше в Україні (в той час як перелік діючих активів уже неодноразово фігурував в медіа разом зі списком підставних осіб та бізнес-партнерів, на яких Лагун переписав їх), а краще - і за кордоном.
Нещодавно, наприклад, стало відомо, що Фонд гарантування вкладів так і не завершив проведення відбору компанії, яка могла б розшукати та ініціювати арешт активів Лагуна за кордоном, наприклад, через “заморожуючий ордер” Лондонського суду, за аналогією зі справою Приватбанку, де такий ордер було накладено на активи Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова ще в 2017 році. Фактично така недбалість дала Лагуну величезну фору у питаннях реструктуризації та переховування тих активів, які можна було би стягнути в якості компенсації державі за завдані збитки.
Крім того, попри наявність інформації про перебування екс-власника “Дельта Банку” в Австрії та особистих закликів до тамтешньої влади з боку Президента Володимира Зеленського про прискорення екстрадиції українських олігархів - про запит на видачу Лагуна в рамках численних кримінальних справ - поки не чути.
Слід також констатувати, що перші роки після банкрутства були фактично втрачені для рішучого розслідування: десятки кримінальних проваджень дробилися, буксували або взагалі не доводилися до обвинувачень. Навіть попри активізацію під міжнародним тиском протягом останніх кількох років - зміни не є кардинальними.
Високою залишається вірогідність, що за наявності певного “правильного” стимулювання судова гілка влади буде так само неспішно розглядати кейси, повʼязані із Лагуном, повертаючи їх по колу на новий розгляд і шукаючи все нових крючкотворних аргументів, аби не задовольняти інтереси держави. А незабаром і взагалі почне відмовляти у розгляді таких справ через спливання термінів давності. Суди уже проявляли “мʼякість” до екс-банкіра, коли скасовували заборону на виїзд за кордон, замість реального СІЗО з заставою в 1 млрд грн. заміняли запобіжні заходи на домашній арешт, відмовляли у задоволенні позовів державних кредиторів через бюрократичні зачіпки, йдучи на поводу у адвокатів Лагуна, за наявності явно злочинних схем виведення мільярдних потоків з України.
Відтак зацікавленим позивачам - якщо такі ще залишилися - очевидно слід поквапитися та інтенсифікувати зусилля із притягнення його до фінансової відповідальності (допоки до активів ще можна дотягнутися). І механізмів тут багато - від рішення РНБО про накладення санкцій і примусової конфіскації активів як на умовах суспільної необхідності, так і на підставі, наприклад, наявності російського паспорта і уникнення відповідальності перед українським правосуддям - до розшуку активів по всьому світу і арешту їх через механізми Лондонського суду.
Що стосується кримінальних справ, то за валом нових кейсів, повʼязаних із повномасштабним вторгненням, а також “свіжими” справами, повʼязаними із новими хвилями тиску на бізнес, правоохоронні органи цілком можуть технічно “забути” про існування складних і заплутаних фінансових схем десятирічної давнини і їхнього автора, якого однаково поки не збираються повертати з Австрії. Натомість багатомільярдні збитки, завдані через зухвалі схеми, навпаки мали б стати пріоритетом для показових розслідувань та моделлю для розробки методів протидії таким зловживанням у майбутньому.
***
На початку вересня Північний апеляційний господарський суд постане перед черговим тестом на справедливість та неупередженість - українській Феміді доведеться відповісти на виклик - діяти згідно вимог законодавства, в інтересах Держави чи знову гратися в «формальності», за які чіпляються адвокати Лагуна та вибудовують свою позицію захисту, щоб допомогти своєму клієнту та його поплічникам (керівникам Дельти та членам Спостережної ради банку) вийти сухим з води з вкраденими мільярдами»
Проблема в тому, що цей байдужий підхід є чітким сигналом для інших власників збанкрутілих фінустанов та фінансових шахраїв, які виводили мільйони з України на підставні офшорні компанії - про безкарність і можливість і надалі розвивати такі схеми. При цьому не маючи очевидного політичного “даху” чи іншого імунітету, а тільки використовуючи незаконно набуті статки.
Це також “чудовий” посил для наших європейських партнерів про байдужість до повернення активів, які потенційно можуть закривати частину фінансових дефіцитів в платіжному балансі країни, притягнення до відповідальності економічних злочинців і реальне ставлення до захисту прав та інтересів тих інвесторів, які готові працювати в Україні чесно, і які, можливо, мали намір вкладати кошти у відбудову країни після війни. Крім того, запитання виникають і у міжнародних донорів, адже іще наприкінці 2021 р. Україна взяла зобов’язання домагатися відшкодування збитків від екс-власників банків як умову досягнення макрофінансової стабільності. Тому ігнорування цього маяка буде “потужним” знаком можливого ігнорування й інших вимог і рекомендацій.
Тож за келихом шампанського, який підніме за неефективність українських державних структур і правоохоронних органів десь у Відні один Микола Лагун, насправді слід роздивитися набагато більше викликів, що їх неможливо подолати без чіткої політичної волі і спільних зусиль всіх зацікавлених сторін.
