Колишній президент Франції, 70-річний Ніколя Саркозі, починає відбувати свій термін ув'язнення. Вперше в історії Французької республіки експрезидент вирушає в тюрму. Коротко про - про подробиці перебування Саркозі за ґратами і те, за що його засудили.
Ніколя Саркозі відбуватиме свій 5-річний термін у в'язниці La Santé у районі Монпарнас, на півдні Парижа. Після його прибуття до в'язниці Саркозі пройшов стандартну процедуру: зняття відбитків пальців, фото, присвоєння номера, здавання заборонених предметів та обшук, що передбачає роздягання. Після цього йому видали пакунок із усіма необхідними речами – білизною, одягом, посудом, гігієнічними засобами.
Хоча він не має жодного особливого правового статусу, Саркозі навряд чи можна назвати звичайним в'язнем. Своє ув'язнення він відбуватиме в одиночній камері, де є телевізор, душ і туалет прямо в камері. Крім того, Саркозі буде дозволено три побачення на тиждень. А також він матиме можливість двічі на день виходити на прогулянку, для цього є окремий двір, щоб він не перетинався з іншими в'язнями.
Експрезидента Франції засуджено у так званій «лівійській» справі. Ніколя Саркозі звинуватили у використанні коштів лівійського диктатора Муаммара Каддафі для фінансування своєї виборчої кампанії у 2007 році. Слідство встановило, що Саркозі взяв у Муаммара Каддафі 50 млн євро в обмін на низку послуг.
Розслідування було відкрито у 2013 році, через два роки після того, як Сейф аль-Іслам, син Муаммара Каддафі, звинуватив Саркозі в тому, що той узяв мільйони його батька на фінансування кампанії. Наступного року ліванський бізнесмен Зіяд Такеддін, який тривалий час виступав посередником між Францією та Близьким Сходом, заявив, що має письмові докази того, що кампанію Саркозі було «щедро» профінансовано Лівією і що виплати на суму 50 млн євро тривали навіть після того, як Саркозі став президентом.
Серед інших обвинувачених на процесі були колишні міністри внутрішніх справ Клод Геан та Бріс Ортефе. Суд визнав Геана, зокрема, винним у корупції, а Ортефе – винним у кримінальній змові. Дружину Саркозі, уродженку Італії, колишню топмодель та співачку Карлу Бруні-Саркозі, торік також звинуватили у прихованні доказів, пов'язаних зі справою Каддафі, та у співучасті з правопорушниками з метою приховування шахрайства. За рішенням суду у цій справі Саркозі, крім 5-річного ув'язнення, також зобов'язали сплатити штраф у розмірі 100 000 євро.
Ніколя Саркозі став першим президентом республіки та першим главою європейської держави, якому доведеться відбувати покарання у камері. Сам Ніколя Саркозі відкидає усі звинувачення. "Якщо вони хочуть, щоб я спав у в'язниці, я спатиму у в'язниці, але з високо піднятою головою", - сказав він.
В'язниця La Santé, в якій відбуватиме термін колишній президент Франції, вважається «VIP-в'язницею». Вона знаходиться в 14-му адміністративному окрузі Парижа, неподалік цвинтаря Монпарнас.
Вона була збудована у 1867 році за часів правління Наполеона III за проєктом архітектора Еміля Водремера. Тоді столична в'язниця вважалася цілком «комфортабельною». Трапецієподібна у плані будівля ділилася на «нижній» (східний) і «верхній» (західний) відсіки. «Нижній» відсік був побудований за камерно-коридорним типом і включав приміщення на 2–4 особи. На "верхньому" - одиночні спальні камери для тих, хто вдень залучався до колективної праці.
«Палацом здоров'я» цю колись зразкову в'язницю почали іронічно називати наприкінці ХХ століття, коли перенаселеність, антисанітарію та відсутність належних заходів безпеки стали відзначати не лише ув'язнені та спостерігачі, а й самі працівники в'язниці.
Справжній скандал спалахнув на початку 2000 року, коли було опубліковано особистий щоденник колишньої головної лікарки в'язниці "Санте" Вероніки Вассер, який вона вела протягом семи років. Крім опису шлункових захворювань через неякісні продукти, воші та щури, щоденник включав свідчення розпусти та насильства,зокрема і з боку наглядачів. Громадський резонанс, викликаний публікацією щоденника, змусив владу визнати, що «становище справ у в'язниці "Санте" негідне такої країни, як наша».
За роки історії в'язниці "Санте" у її стінах побувало безліч знаменитих в'язнів. Саме там відбуває довічне ув'язнення відомий міжнародний терорист Карлос на прізвисько «Шакал».
У цю ж в'язницю потрапив Гійом Аполлінер, якого звинуватили у крадіжці картини «Мони Лізи» із Лувру. Тепер уже мало хто пам'ятає про те, що світову популярность картина Леонардо да Вінчі придбала після скандальної крадіжки з Лувру 21 серпня 1911 року. Як потім з'ясувалося, картину викрав співробітник Лувру на ім'я Вінченцо Перуджа. Але поки поліція шукала винного, під підозру потрапили Аполлінер і Пікассо, які якось необережно висловилися на тему «та хоч би цей Лувр згорів». Підтвердити звинувачення не було чим, але на нарах у в'язниці "Санте" Аполлінер таки встиг посидіти.
Деякі знамениті та багаті ув'язнені раніше утримувалися у в'язниці La Santé у так званому VIP-блоці, де умови були комфортабельними. Саме в цьому привілейованому секторі якось провів новорічні свята журналіст та бізнесмен Жан-Крістоф Міттеран, син президента Франсуа Міттерана, замішаний у скандалі з торгівлею зброєю в Анголі. 22 грудня 2000 року він, за особистим наказом прокурора Філіпа Кур'є, був ув'язнений у "Санте", звідки вийшов лише 11 січня 2001 року.
До місця ув'язнення Ніколя Саркозі проводжала дружина Карла Бруні, зворушливо тримаючи чоловіка за руку. Фото: Pierre Suu/Getty Images
У 1960 році французький режисер Жан Беккер зняв фільм «Дірка» про втечу із в'язниці "Санте". У заснованому на реальних подіях фільмі навіть зіграв один із учасників втечі із в'язниці у 1947 році.
В'язниця "Санте" прославилася і іншими гучними втечами. 1978 року звідси втік грабіжник Жак Мерін, переодягнувшись у форму наглядача і перестрибнувши через стіну. У 1986 році за Мішелем Вожуром його дружина просто на дах в'язниці прилетіла гелікоптером. Про це теж було знято фільм під назвою «Дочка повітря», де роль Надін Вожур зіграла Беатріс Даль.
Тепер подібні втечі мають стати неможливими. Найновіше обладнання фіксуватиме найменший рух у всіх куточках в'язниці. Крім того, встановлені глушники мобільного телефонного зв'язку. Вони також розроблені за найсучаснішою технологією, щоб не заважати мешканцям кварталу, які й так стурбовані тим, що оснащені великими вікнами камери без фіранок опинилися у них якраз навпроти вікон. В'язні повинні користуватися встановленими у кожній камері стаціонарними телефонами.