У «великого брата» - великі «вуха»: хто, як і навіщо прослуховує політиків
Всі гучні корупційні та політичні скандали в Україні та в світі так чи інакше нині пов’язані з «плівками» - записами розмов, які мали приватний характер. Побутує навіть думка, що сьогодні жодна людина, причетна до державних важелів та великих грошей, не може почуватися вільною від «вух». Хто прослуховує політиків, які правила у цій грі, чому вони можуть порушуватися - у матеріалі Коротко про.
Дотриматись процедури
Прийнято вважати, що прослуховуванням займається Національна поліція, Служба безпеки України та Національне антикорупційне бюро, але насправді список відомств значно ширший. Повноваження також мають Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки, Державна прикордонна служба, Управління державної охорони, органи податкової служби, служби виконання покарань, розвідка Міноборони. Тобто всі силові структури, які в своїй роботі використовують НСРД - негласні слідчі (розшукові) дії. Простіше кажучи, прихований збір інформації про особу чи групу осіб.
- Прослуховування - це ключовий, найцікавіший інструмент роботи спецслужб, який допомагає дістатися до секретів, - каже колишній співробітник СБУ Іван Ступак.
Експерт категорично відкидає версію, що всі «під ковпаком».
- Всіх поставити на прослуховування фізично неможливо. Навіть під час війни. Кількість співробітників у підрозділах, які встановлюють техніку і які уповноважені знімати інформацію, обмежена. Крім того, втручатися в приватне життя просто так не дозволяє закон. Людині, яка на таке зважиться, навіть отримавши вказівку зверху, загрожує кримінальна відповідальність. Тому має бути зібрана попередня оперативна інформація, проведена аналітична робота, відкрита кримінальна справа, в рамках якої будуть проводитися НСРД. Звичайно, маніпуляції тут не виключені, але все одно повинна бути дотримана процедура.
Законним, тобто прийнятним як доказ провини, є тільки прослуховування, яке санкціоноване судом. За словами Івана Ступака, для цього треба зібрати добрий стос аргументуючих документів.
- Повірте, це дуже серйозно. Коли я приносив уже готову санкцію суду, її перевіряли аж до коми, до літери у прізвищі. Якщо замість «и» було «і», документ просто завертали. Коли йдеться про НСРД проти політика, це така історія, де всі хочуть підстрахуватися. Бо влада поміняється, а той, хто взяв на себе відповідальність, залишиться крайнім.
У клопотанні можуть бути кілька додаткових номерів
Найпопулярніший спосіб дістатися до секретів - це телефон. Номери, що мають бути поставлені на прослуховування, вносять у клопотання до суду. По корупційних злочинах, які розслідує НАБУ, має бути дозвіл від Вищого корупційного суду, по інших - від судді апеляційного. Зміст дозволів становить таємницю слідства, але інколи вона виривається назовні.
Так, у вересні 2015 року відсторонений очільник Апеляційного суду Києва Антон Чернушенко, який через підозри в корупції подався в біга, оприлюднив відеозвернення, в якому розповів, що керівництво держави здійснює прослуховування міжнародних організацій, які співпрацюють з Україною, цілої низки посольств, представництва місії МВФ та ОБСЄ. Щоправда, доказів такому він не надав, і скандал швидко згаснув.
- Щоб отримати дозвіл на прослуховування телефону, достатньо мати кримінальну справу по факту. Власник номера може не мати в ній процесуального статусу, але фігурувати як потенційний свідок або потенційний співучасник. Таким чином, у клопотання до суду можна внести кілька «додаткових» номерів, які цікавитимуть спецоргани з інших питань або будуть прослуховуватися на замовлення політичних опонентів чи конкурентів, - каже адвокат Олексій Сиротін.
Технічно прослуховування телефонів здійснюється через спеціальні комплекси, які є у кожного оператора мобільного зв’язку і на кожній АТС. Їх встановлюють в обов’язковому порядку на підставі закону про телекомунікації.
Переговори записуються на комп’ютер, розшифровуються, з них виділяються фрагменти, які містять доказову базу. Щоб вона набула легітимності, суддя має призначити фонетичну експертизу - порівняння запису з голосом «живої» людини.
Побутує думка, що сучасні смартфони та планшети, принаймні деякі моделі, містять пристрій, який може шпигувати за власником навіть у вимкненому стані - правити за диктофон. І недарма. Тому особливо обережні особи під час важливих переговорів замикають девайси в сейф або виймають з них акумулятори.
Лазер, стетоскоп, «жучок»
Інженерна думка вигадала й інші різновиди зняття інформації. Найкрутішим вважається лазерний пристрій, який дозволяє фіксувати звукові вібрації здалеку від суб’єкта стеження. Промінь через вікно фіксується на якомусь об’єкті, відбивається від нього в приймач і конвертується в аудіосигнал. Або знімає вібрації просто з віконної шибки. Такий метод дорогий, але мінімізує ризик виявлення стеження.
На озброєнні спецслужб є також віброакустичні пристрої - так звані радіостетоскопи. Вони перетворюють на мову вібрації, зчитані з твердих поверхонь - стін, стелі, підлоги, комунікаційних труб. Встановлення такої техніки теж доволі затратне і вимагає багато часу.
За однією з версій, саме таке «вухо» впродовж 15 місяців НАБУ "прикладало" до квартири Тимура Міндіча на вулиці Грушевського. Базою для апаратури послужила квартира зверху, де раніше мешкав олігарх-утікач Геннадій Боголюбов.
За іншою версію, в помешканні Міндіча хитро вмонтували «жучок» - найсучасніший радіодиктофон, до якого були нечутливі «антижучкові» детектори. Цей простий у використанні пристрій вважається раціональнішим за інші більш складні. Проблема тільки в тому, що «жучок» потребує заміни акумулятора, але блок живлення міг бути виведений в сусіднє помешкання. Знавці пишуть, що на користь «жучка» свідчить рівний запис розмов. Лазер і радіостетоскоп не дають такої постійної картини.
- Метод і техніка, які використовувалися в НСРД, становлять таємницю слідства. Вона розкривається, коли з розшифровки знімається гриф «секретно», - каже Іван Ступак. - У матеріалах, які передаються до суду, вказується носій інформації, його номер, сертифікація.
"Жучки" для адвокатів, "плівки" - для політиків
При тому, що є процедура і є закон, несанкціоноване прослуховування також присутнє в практиці. Зокрема, з боку спецслужб. У квітні 2025-го Офіс генерального прокурора відкрив кримінальне провадження проти підлеглих директора НАБУ Семена Кривоноса за незаконне прослуховування адвокатів. «Жучки» заповзли в кімнату для переговорів, де правники обговорювали з клієнтами, підслідними бюро, стратегії захисту.
У серпні 2023-го СБУ викрила у Львові групу поліцейських, які поставили прослуховування на комерційне підґрунтя - торгували ним на замовлення. В серпні 2020-го за таким же обвинуваченням передали в суд справу на співробітника СБУ. Гучний скандал із несанкціонованим прослуховуванням та стеженням з боку Служби безпеки за журналістами Bihus.info виник у лютому 2024 року.
Ставити «жучки» в телефони на прослуховування можуть не тільки спецслужби, а й приватні детективи, підкуплені особи, що обслуговують державну персону. Тут варто згадати «плівки Деркача», на яких нібито зафіксовані компрометуючі розмови Петра Порошенка з Джо Байденом та іншими державниками США. Або історію під кодовою назвою «Трубу прорвало» - це коли директор ДБР Роман Труба обговорював з Офісом президента кримінальні справи, які йому наказано було відкривати. Прослушку Труба виявив у вентиляційній системі свого кабінету, скандал коштував йому відставки. Правду кажуть, що не вгадаєш, звідки вітер подує.
- Такі історії не мають правового продовження, але мають суспільний резонанс. Це інформаційні операції, спрямовані проти когось із політиків або політичних партій, - відмічає політтехнолог Тарас Задорожній.
Експерт вважає, що скандали без правого підґрунтя будуть продовжуватися і надалі. А з розвитком штучного інтелекту з’являтимуться фальсифікати: голос будь-якої персони можна просто змонтувати.
