За лаштунками української гімнастики: Назар Чепурний - про перемоги, труднощі та вибір Ковтуна

Ярослав КУЛІШ

2 липня 15:54 0

За лаштунками української гімнастики: Назар Чепурний - про перемоги, труднощі та вибір Ковтуна

Фото: сторінка Назара Чепурного в інстаграм

Український гімнаст Назар Чепурний виборов для України бронзову медаль чемпіонату Європи в опорному стрибку. Після того як Ілля Ковтун покинув збірну України, залишивши її без лідера, ця медаль стала своєрідним променем світла та надією на перспективи нашої гімнастики.

Про свої враження від турніру, нову роль у команді та про життя поза спортом Назар Чепурний розповів кореспонденту Коротко про.

Моя мета дає сили рухатися вперед

- Чим особлива для вас медаль, здобута на чемпіонаті Європи?

- Вона дуже багато значить для мене. Попри спроби Стелли Захарової вставляти палиці в колеса збірній - як у підготовці, так і в інших питаннях - нам вдалося впоратися. Для мене це підтвердження командної роботи. Наш злагоджений механізм із тренером спрацював.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений European Gymnastics (@europeangymnastics)

- У вільних вправах ви зупинились буквально за крок до п'єдесталу. Чого не вистачило?

- Так, у вільних вправах несподівано опинився на четвертому місці. Не вистачило бази. Я тільки почав набирати форму, це було моє перше багатоборство за довгий час. Те, що я взагалі потрапив у фінал у вільних вправах - вже було для мене сюрпризом. Але після багатоборства та кваліфікації був уже трохи втомленим. Зробив усе, що міг. Не вистачило бази та якості виконання.

- Яка зараз атмосфера у команді після всіх скандалів та публічних конфліктів?

- У принципі, нічого не змінюється. Можу просто сказати – працюємо далі у звичайному режимі. Намагаємося підтримувати один одного, підтримувати тренерів та показувати хороший результат.

- Що допомагає вам зосередитися на спорті, коли інформаційний фон навколо нашої гімнастики здебільшого негативний?

- Напевно, мета в голові. Мета, яку я повинен виконати - вона і дає сили рухатися вперед. Ну і, звичайно, люди, які стоять за моєю спиною, підтримують і ведуть мене до результату. Навіть коли здається, що я не можу - я озираюся і бачу цих людей. Заради них я не здаюся.

- Наскільки взагалі на спортсменів впливає цей затяжний період конфліктів та публічних обговорень?

- Не знаю, як для інших, але для мене психологічний стан дуже впливає на роботу - і в залі, і на змаганнях, і взагалі на все. Дуже важливо вміти відволікатися та зосереджуватися на роботі.

- Над чим зараз активно працюєте як спортсмен?

- Над підвищенням складності своїх вправ, тому що розумію: щоб конкурувати на чемпіонаті світу, потрібна саме складність. Але не забуваю і про чистоту виконання.

Рішення Ковтуна - його особисте рішення

- Як всередині команди сприйняли рішення Іллі Ковтуна змінити спортивне громадянство на хорватське?

- Не можу говорити за всю команду. У кожного своя думка.

- А як особисто ви сприйняли це рішення?

- Це його життя, його вибір. Але я вважаю, що в сьогоднішніх реаліях, коли йде кровопролитна війна, коли кожен день вмирають наші люди, коли вони борються за країну, щоб ми могли виступати під її прапором, - міняти громадянство зараз… думаю, це зовсім недоречно. Але, повторюся, це його життя.

- Після відходу Ковтуна кажуть, що ви тепер головна надія збірної на роки вперед. Що думаєте про це?

- Нічого не можу сказати про нову роль. Просто намагаюся працювати, показувати результат у міру своїх можливостей. Намагаюся перемагати себе, рости як професійний спортсмен. А буде у мене кращий результат чи ні - залежить від роботи та багатьох факторів. Про ролі та відходи намагаюся не думати. Просто роблю свою роботу якнайкраще.

- Ви багато років працювали з Іриною Горбачовою-Надюк (тренерка Іллі Ковтуна). Як вам зараз без неї?

- Не можу сказати, що мені її не вистачає. Я щасливий, що працюю з таким досвідченим тренером, як Геннадій Людвігович Сартинський. Він мене багато чому навчив не тільки в залі, а й поза ним. Підтримує і в житті, і в спорті.

Автомобілі – особлива любов Назара. Фото: сторінка Назара Чепурного в інстаграм

Моя машина сама мене знайшла

- Який ви за характером поза спортом?

- Загалом я спокійний, але буваю запальним.

- Чи є захоплення, крім гімнастики?

- Так. Раніше відвідував секції боксу, кросфіту. Часто грали у футбол з хлопцями. У суботу, якщо справлялися з тренуванням, - тренери дозволяли поганяти м'яч. Люблю і комп'ютерні ігри.

- Як проводите вільний час? Що для вас ідеальний відпочинок?

- Намагаюся проводити його з близькими та друзями. Іноді активний відпочинок, іноді - спокійний. За настроєм. Ідеально - це природа, красиве місце, річка, шашлики, багаття, друзі.

- Розкажіть про свої татуювання. Що вони означають?

- Кожне тату пов'язане з якимось моментом життя або відображає мою рису. Це особисте. Якщо розповідати докладно - це ціла історія на пів години.

- Ви небайдужі до машин. Часто постите в соцмережах свою BMW 5 series 535 F10. Чому обрали саме цю марку?

- Для мене машини - це не просто засіб пересування. Коли було важко - сідав за кермо, вмикав музику, і мені ставало легше. У салоні я почуваюся комфортно. Машини - це щось особливе. Я подумував про Volkswagen Golf 7 GTI, довго вибирав, сумнівався. Але тренер сказав: «Твоя машина тебе сама знайде». І коли я сів у BMW - зрозумів, що це вона. Я закохався. В ній є душа.