Українська спортсменка Олександра Рибак: Покласти росіянку на лопатки – це особливий символізм і цінність
У перший тиждень липня чемпіонат Європи з вільної боротьби у категорії до 20 років, що проходив в Італії, приніс кілька приємних новин українським уболівальникам. Медалей назбирали стільки, що на декілька збірних вистачить.
А одним із найяскравіших на турнірі став виступ 18-річної буковинської спортсменки Олександри Рибак. Дівчині не було рівних у вільній боротьбі вагової категорії до 68 кг.
Олександра на шляху до омріяного золота залишила ні з чим борчинь із Румунії, Туреччини та Угорщини. А у фіналі не залишила шансів російській спортсменці, що додало перемозі особливого смаку та символізму.
Про прекрасний виступ у Каорле та плани на майбутнє Олександра розповіла Коротко про.
Наступна мета – чемпіонат світу
- Олександро, ви стали чемпіонкою Європи серед юніорів. Які емоції та відчуття подарувала вам ця перемога?
- Це були щирі емоції радості й полегшення. Дуже хотілося виправдати довіру тренера, команди та рідних.
- Як складався для вас турнір?
- Було непросто, у залі було дуже спекотно, не вистачало повітря, але треба адаптуватися до будь-яких умов. Зрештою, суперники перебували в тих самих умовах. Для мене кожна сутичка - це виклик. Але я намагалася залишатися зібраною і робити свою роботу.
- Хто із суперниць на шляху до золота став найбільшим випробуванням і чому?
- Кожна суперниця була сильна по-своєму, і до кожної сутички я підходила по-різному, намагалася викластися по максимуму і виконати настанови тренера.
- Перемога у фіналі саме над росіянкою була особливою?
- Так, ця перемога має для мене особливу цінність та символізм. А ще вийшло зробити це туше (миттєва перемога, коли борець притискає плечі противника до килима. – Авт.). У цьому бою була особлива мотивація викластися по максимуму.
- Кому присвячуєте цю перемогу?
- Тренеру, родині та всім, хто поруч зі мною на цьому шляху. Без них я б не змогла.
- Як готувались до ЧЄ? Чи думали перед турніром, що поїдете додому із золотом?
- Готувалася наполегливо, як і завжди. Про золото думала, але більше зосереджувалася на кожному етапі, а не на результаті.
- Які завдання ставите перед собою далі як спортсменка?
- Рости, працювати над помилками і готуватися до нових викликів на дорослому рівні. Наступний етап – чемпіонат світу в Болгарії.
На кожен поєдинок турніру в Олександри була побудована своя тактика. Фото: United World Wrestling / uww.org
Хвилюватись – це нормально
- З чого для вас почалися заняття боротьбою?
- Просто спробувала - і затягнуло. Спочатку було цікаво, з часом все перейшло у професійні заняття, зараз думаю про боротьбу як про головне в житті на найближчі роки.
- Боротьба – це дійсно про кров, піт і сльози. Дуже важкий вид спорту. Але що вас, дівчину, колись мотивувало залишитися у боротьбі та досягти успіху?
- Було важко, але мені завжди хотілося довести собі, що зможу. А ще - любов до цього спорту, найбільше мотивувала дисципліна, у дитинстві багато разів хотілося кинути все і гуляти з однолітками. Зараз такого бажання вже немає.
- Чи хвилюєтеся перед поєдинками? Що допомагає вам налаштовуватися на них?
- Трохи хвилююся - це нормально. Допомагає музика, розминка і думка про те, скільки вже пройдено, напевно, основа це, і є психологічний настрій.
- А є у вас кумири? Спортсмени, які, на ваш погляд, є ідеалами, і від них, можливо, щось хочеться взяти собі?
- Так, є багато спортсменів, з кого беру приклад. Як у чоловічій боротьбі, так і в жіночій. Можу відзначити двох борчинь - це Ірина Рінгачі, Меерім Жуманазарова. І з чоловіків - Франк Чамісо, Разамбек Жамалов.
Фінальний поєдинок нашій дівчині вдався особливо і приніс золото. Фото: United World Wrestling / uww.org
До речі
Тату - як пристрасть по життю
- У вас на тілі є кілька татуювань. Одне на руці і два на ногах. Розкажете про них?
- Насправді їх більше (посміхається. – Авт.), але не в кожному є сенс. Перше тату я набила у 15 років. Не шкодую, але зараз, напевно, не набила б. Проте мені подобається, як вони виглядають на тілі, як на мені, так і на інших.
На руці у мене 5 татуювань і на нозі 3. Одне на плечі. Рука в японському стилі, а на нозі значуще тату про те, як важливо не втрачати час.
