Історія пауерліфтера Ганни Куркуріної: стала найсильнішою у світі та витрачає все на порятунок тварин
Розглянути доброту в серці цієї жінки-пауерліфтера крізь гору м'язів вдається не кожному і не відразу. Тим більше, що у висловлюваннях Ганна Куркуріна зазвичай не соромиться. Виною тому може бути гостре почуття несправедливості, яке вона відчуває, спостерігаючи за тим, що відбувається навколо, і банальна втома, а може, навіть виснаження. Коли намагаєшся допомогти всім, на себе часу не вистачає. Довелося навіть відійти від свого головного захоплення та професії – спорту.
Втекла від ненависних спідниць
59-річна Ганна Куркуріна з Миколаєва – триразова абсолютна чемпіонка світу з пауерліфтингу, володарка 14 рекордів, найсильніша жінка у світі. А поза увагою телекамер - емпатична, рішуча та активна волонтерка, яка звикла сама виживати на мінімумі, віддаючи всі кошти на порятунок інших. За зовнішнім мужнім, а для когось – і шокуючим виглядом ховається чутливе, але сильне духом і тілом дівчисько.
Кореспондентка Коротко про поспілкувалася з героїнею напередодні вручення їй чергової премії – цього разу нагороджували українців, які формують незалежність і майбутнє країни та ухвалюють складні рішення «на межі» - між силою і втомою, компромісом і принципом. Тих, хто відповідає там, де інші мовчать. Із цим визначенням не помилилися – воно якраз про Ганну Куркуріну, одну із сотні українців, що отримали нагороду.
Ганна Куркуріна – біолог, відмінниця: школу закінчила з медаллю, університет із червоним дипломом. Сама з Краматорська, навчалася у Донецьку, на роботу покликали до Миколаєва. Могла б тихо викладати дітям біологію та хімію і ніколи не потрапляти під приціл злостивців та заздрісників. Але вона обрала бути собою, а не бути представником нормативного уявлення середньостатистичної людини пр те, якою має бути жінка.
У школі, щоправда, таки довелося попрацювати заради гуртожитку. Але мрія все одно вела до тварин. Паралельно зі школою вчителька Ганна Іванівна бігала до зоопарку, де працювала у відділі хижаків. Чотири дні там – три тут. І тільки ці три дні вона була щаслива, до того ж решту часу на роботу доводилося натягувати ненависні спідниці – такі були правила, в які Аня навряд чи колись вписувалася. У результаті свої правила вона побудувала сама - і тепер ними живуть сотні і тисячі людей по всьому світу.
На рахунку легендарної спортсменки – 14 силових рекордів. Фото: ФБ Анна Кукуріна
"Якщо сяде у візок - вже не встане"
Крім роботи, знаходила час на спорт, який згодом став третьою роботою. Доводилося тягати левів та тигрів, хай і маленьких, але все одно це не пляшка кефіру в авосьці. Потрібні були м'язи.
- Та я й сама хотіла виглядати міцнішою, а не як курча - вузькі плечі, худенька, - зазначає Коротко про Ганна Куркуріна. – Батьки ніколи не намагалися мене переконати, не ламали мене. І я їм вдячна за це. Ніколи не губіть бажання дітей!
Коли Ганна перейшла у професійний спорт, звісно, без травм не обійшлося. І м'язи грудей неодноразово рвалися, і м'язи стегна. Але після кожної травми вона встановлювала нові рекорди. Каже: кожна травма робила її ще сильнішою. Бувало, що рекорди встановлювала ще не відновившись – на нервах. І все виходило. У її списку життєвих цілей немає непокорених вершин. Та й не існує того завдання, яке не можна виконати, – у цьому Ганна впевнена.
- Усі обмеження існують лише у нас у голові, - переконана найсильніша жінка світу.
У Миколаєві Аня почала працювати тренером, а згодом відкрила свій фітнес-клуб. Набралася клієнтура, слідом пішли онлайн-тренування – секрети створення таких форм, як у неї, запитують жителі різних країн. Але що важливіше – Ганна розробила свою методику реабілітації дітей із ДЦП. І є успіхи.
- Моя гордість - це Дімко Полович, він наш, миколаївський, - хвалиться Ганна. – Пологи на Новий рік, лікарі п'яні, в результаті дитина не ходить. Лікарі сказали: «На коляску!». Але мама не погодилася: "Якщо посаджу на візок, він уже не встане". І до дев'яти років носила його на руках, змушувала ходити на шлейці - і зараз він ходить, стійкий, розумний, освічений пацан, мови знає, комп'ютер. Але не говорить, мовний апарат не розвинений. Хочу, щоб про нього дізнався весь світ, Шварценеггер, щоб дізнався. Щоб світ дізнався, що методика наша, українська, розроблена мною, допомагає.
Ганна все життя мріяла працювати із тваринами. Фото: ФБ Анна Кукуріна
"Допомагаю і людям, щоб довести їм, що треба бути добрими"
Допомога дітям з ДЦП – один із основних напрямків волонтерської діяльності Ані. Своїх дітей вона не має. Також підтримує старих людей у будинках для людей похилого віку та тварин. Тварини – це любов всього її життя.
– До війни я притулкам лише грошима допомагала, – зазначає Ганна Куркуріна. – На онлайн-тренуваннях у минулі часи, до повномасштабного вторгнення, заробляла по десять тисяч доларів. Все витрачала на тварин. А що мені треба? Їжа є. Купила пару пар кросівок – і щаслива. У мене і квартири своєї немає - живу в будинку друга, безкоштовно пустив. Я і 15 кішок, троє собак. Місцеві дізнались про мене і носять під паркан. Ось, глянь, два здорові пси лежать на дивані, а мені залишили маленький шматочок... Але як я житиму, знаючи, що хтось біля мене вмирає?
Аня відчуває, що народжена саме для допомоги тваринам.
- Я допомагаю і людям, хочу довести їм, що треба бути добрими. Не можна бути якоюсь твариною і чекати, що тобі щось обламається, - ділиться Ганна. - Це взаємозв'язок психології та фізики. І мої тренування допомогають тим, хто мене чує. Не можна бути злою людиною і вирішувати свої проблеми.
До війни у Ані було лише три кішки. А ще – сім'я. Але не кожна жінка (Аня обирає в особистому житті жінок і не приховує цього) витримує її ритм життя: постійно зайнята, завжди кудись біжить, адже щодня хтось потребує її допомоги. У результаті сім'я розпалася – цю жертву довелося принести на вівтар благодійності.
Також Ганна реабілітує військових, але це не афішує. Возить допомогу на Донбас – теж мовчки. Навіть після хворобливих травм.
- Таке враження іноді, що я в Миколаєві одна, - зітхає наша співрозмовниця. - Як тільки щось - відразу: "Ганно!" По мільйону дзвінків вдень та вночі. Я навіть сплю вже по чотири години, а не по вісім, як треба.
25-річний Діма Полович із ДЦП із Миколаєва під керівництвом Ганни піднімає 105-кілограмову штангу. Фото: ФБ Анни Кукуріної
"На моїх очах кота на льоту пробили стрілою з арбалета"
Ганна Куркуріна згадує свого першого врятованого собаку. Це був кінець березня 2022 року. У "личку" сиплються повідомлення – у селі Луч помирає собака, що повністю обгорів.
– Страшно було – нас постійно бомбили, але знайшла машину, поїхала, – згадує Ганна. – Це село посередині між Миколаєвом та окупованим тоді Херсоном. Блокпост: «Куди?» Я: "Собаку рятувати". Вони впали у ступор: "Ви впевнені?". Але пропустили. Потрібно більше добра робити, тоді й тобі воно повернеться.
Ще один собака з трьома відірваними ногами - забрали з автовокзалу. В обох тварин зараз все добре.
Аня згадує свій випуск зі школи. Саме в цей святковий день, коли вона ошатна (хоч ненавиділа сукні, але одягла на вимогу мами) бігла на випускний, наткнулася біля дверей під'їзду на машину, доверху завантажену трупами тварин.
- Відчиняю двері і бачу, як мужик з арбалета на льоту пробиває кота наскрізь стрілою, - здригається від спогадів наша співрозмовниця. – У мене такого потрясіння у житті не було… Я не пам'ятаю випускного взагалі. Я того дня посивіла. Усі думали, що я красу навожу – пасма фарбую. Пішла плямами – спочатку червоними, потім вони стали білими. Вітіліго. Зараз волосся випадає на цих плямах. Тоді ж почалися гормональні проблеми.
Аня признається, за тварин стоятиме стіною, і якщо при ній хтось ображатиме чотирилапих – йому не поздоровиться.
У молодості Ганна Куркуріна встигла попрацювати у зоопарку. Спілкувалася з тиграми. Фото: ФБ Анна Кукуріна
Сама собі реабілітолог
Після спортивних травм Аня завжди себе витягувала сама завдяки гарній освіті. Як влаштована людина, як що лікувати, як накачати масу, підлікувати спину і так далі – знає не гірше за лікарів.
– Спина болить чи коліна – люди біжать до лікаря, він зазвичай виключає навантаження, забороняє займатися спортом, – розповідає Ганна. – Але суглоби – це рухливі сполуки кісток, вони створені для руху! А якщо сісти в коляску, і тим більше – лягти, суглоб рано чи пізно помре. А труп воскресити вже не можна. Я вже нічого не зроблю, якщо людина роками лежала. Навіть якщо боляче, треба робити вправи.
Анна зазначає – лікувальні вправи можна шукати у неї на Youtube, це безкоштовно. За заняття з реабілітації дітей із ДЦП і військових грошей не бере – заробляє лише на онлайн-тренуваннях.
– Але не можна розраховувати на результат, роблячи вправи тричі на тиждень, – навчає Ганна. – Суглоби треба розробляти протягом дня. Щодня. Чому ми постійно намагаємося винайти велосипед? Багато не дуже запущених проблем лікуються рухом. Ось приклад: дві дитини до мене рачки приповзли - через рік уже грають у футбол. Ще випадок. Дві матусі принесли неходячих дітей. Одна своїй дитині постійно допомагала, брала на руки, жаліла. А друга раптово завагітніла - і все, не можна брати дитину на руки. І в неї дитина пішла, а в подруги – ні. Гіперопіка вбиває дитину.
У будинку Ганни завжди знайдеться місце для покинутих чотирилапих. Фото: mykolayivchanka.com.ua
Мрія – зробити Миколаїв найкращим містом в Україні
Ганну тішить, що її вихованці з нею на одній хвилі. У багатьох – по кілька прийомних тварин.
- Не можна бути гідною по життю людиною, не допомагаючи тим, кому гірше, - переконана жінка.
Ганна згадує одного з вихованців: Стас із Білорусі, народився з ДЦП. Незабаром після початку тренувань почав підніматися та сідати. Захотів познайомитись – поспілкувалися онлайн. А під ялинку поклав листа зі своїм бажанням – побачитися особисто. Тоді Аня літала на зустріч до Польщі.
- І ми Польщею їздили на велику, він – на звичайному двоколісному, - згадує Ганна. – Це дитина, яка не ходила!
Найсильніша жінка планети завжди досягає поставлених перед собою цілей. Інакше, каже, і бути не може.
– Мене не перемогти. Мій тато – грек, а грецька кров дуже сильна, – говорить українська супервумен. – Я виросла на грецьких міфах про подвиги Геракла і завжди хотіла бути кращою та вести інших за собою.
А ось матеріальними цілями вона не задається – будинки, машини та соболині шуби їй не потрібні. Її місія – допомагати іншим.
Тому з легкою душею витрачає свій час, безкоштовно допомагаючи іншим відновитись і повернути здоров'я.
Але мрія у Ані таки є. Вона хоче, щоб Миколаїв став найкращим містом в Україні.
- Хочу показати, як можна зробити місто красивим, квітучим, у якому немає бездомних тварин, - підсумовує Ганна. – А ще хочу, щоб мої діти знали, що їхній тренер - найкращий, завжди на висоті і поведе їх уперед.
