Біатлоністка Тетяна Тарасюк: Вміння стріляти без промахів – це не диво
У традиційно сильному та улюбленому в Україні біатлоні, схоже, зароджується нове покоління зірок. Про це свідчать результати перших стартів сезону, у яких наші спортсменки стабільно посідають місця на п'єдесталі.
Останній успіх датований 21 грудня 2025 року. Українські біатлоністки виграли срібло в естафеті в італійському Мартелль-валь-Мартелло в межах 2-го етапу Юніорського кубка IBU. Першою естафету бігла 20-річна Тетяна Тарасюк, і свій відрізок вона пройшла ідеально, не допустивши жодного промаху. Естафету вона передала з перевагою у 42 секунди! Далі гонка складалася драматично, але Україна змогла взяти друге місце, що є беззаперечним успіхом для наших дівчат.
Про цей виступ, будні біатлоніста та заповітні мрії в інтерв'ю Коротко про розповіла Тетяна Тарасюк.
Естафета - це було щось особливе
- Тетяно, в естафеті в Мартеллі вам вдалося показати розкішний виступ: ви пройшли стрільбу без жодної помилки та показали дуже високий темп. Завдяки чому вдалося втілити в життя такий результат?
- Все досить просто - у мене було хороше передчуття і бойовий настрій. Я не боялася суперниць на старті, завдяки чому обходила їх і на дистанції, і на вогневому рубежі.
- Що можете сказати про сам перебіг подій під час естафети? Чого не вистачило команді, щоб утримати здобуте лідерство і перемогти?
- Естафета була досить «веселою», під час гонки були і падіння, і злети. Можливо, не вистачило трохи досвіду роботи в таких умовах, але урок ми засвоїли і будемо готуватися до нових стартів.
- В індивідуальному спринті ви також не допустили жодного промаху і в підсумку посіли п'яте місце. Що означає для вас саме цей результат?
- За спринт трохи сумно, мені дуже важко стало на фінішному колі - сил не було взагалі. Часто я можу тримати швидкість, але не в той день. А щодо стрільби - дивом це не було, це тільки додало впевненості, що я стабільно можу потрапляти в десятку найсильніших.
- Ви почали сезон дуже яскраво, і серед уболівальників це не залишилося непоміченим. Чи відчуваєте тепер на собі більший рівень тиску та відповідальності?
- Ні, тиску не відчуваю. У мене є робота, і я її виконую - от і все. Я не машина, і завжди ідеально не буде, то навіщо мені тоді навантажувати себе, якщо я і так знаю цю просту істину?
На вогневому рубежі Тетяна почувається впевнено. Фото: інстаграм Тетяни Тарасюк
Завжди стріляти бездоганно не вийде
- З чого почався для вас біатлон?
- Мої батьки - майстри спорту з біатлону, і з дитинства вони прищеплювали мені любов до спорту. У 12 років моя мама стала тренером з цього виду спорту. Я спробувала, і мені дуже сподобалося, а через пів року були і перші результати.
- Коли ви зрозуміли, що цей вид спорту для вас більше, ніж хобі? І чим він підкорив ваше серце?
- Я одразу ставилася до цього серйозно. Хобі були фортепіано та народні танці, а біатлон одразу став головною справою в моєму житті.
- Коли ви вперше відчули смак перемоги? Це мотивувало працювати ще старанніше?
- Перші перемоги почалися через пів року після того, як я почала займатися. Я була спортивною та здоровою дитиною, тому виходило все одразу. Це дуже мотивувало піднімати планку і вигравати у тих, до кого мені раніше було не дотягнутися.
- Які якості розвинув у вас біатлон?
- Вміння працювати в команді та стійкість у стресових ситуаціях.
- Що допомагало вам більше у розвитку як спортсмена - перемоги чи поразки?
- Якби у мене було більше поразок, ніж перемог, то я б, напевно, не змогла так високо піднятися. Мені важливо бачити результати своєї праці.
- Глядачі бачать стрільбу та біг. Але який пласт роботи стоїть за всім цим?
- За короткою гонкою у 30 хвилин стоять години тривалої та монотонної роботи, величезний кілометраж на ролерах, лижах, велосипедах та кросах. Все літо - робота з гвинтівкою: тисячі пострілів без патронів, купа днів у спортзалі. Навіть поза тренуваннями ми весь час думаємо про виконану роботу - аналізуємо та виправляємо те, що зробили і що плануємо зробити.
- Коли на вогневому рубежі трапляється промах, що ви відчуваєте в той момент? Як стримати емоції?
- Все залежить від твого морального стану на цей момент. Ось, наприклад, зараз під час стартів я відчувала незадоволення, а не сум від промахів. А влітку, під час підготовки, кожен промах навіював на мене печаль. У такі моменти на плаву тримає думка, що інші також могли помилитися, тому відпрацювати треба до кінця. Спокійно реагувати допомагає розуміння, що ти не робот і бездоганно влучати завжди не вийде.
- Важче йти першим чи наздоганяти?
- У нинішніх реаліях легше йти першим. Я можу відіграти час на роботі з гвинтівкою, а відбивати секунди по трасі в рази важче.
Українські біатлоністки виграли срібло в естафеті в італійському Мартелль-валь-Мартелло. Фото: ФБ Vasya Pokotylets
Мрію жити в країні, де щодня не гинуть тисячі людей
- Як проводите вільний від спорту час?
- Найчастіше читаю - або книги, або мангу. Поки не закінчився сезон, також регулярно дивилася «Формулу-1».
- Ви як спортсменка відвідали вже чимало країн. Де вам сподобалося найбільше?
- Найбільше мені сподобалося в Якушиці (Польща). У багатьох місцях класно, але саме там я отримую найбільше задоволення від гонок, там просто казково.
- Яка музика, кіно та книги вам до вподоби?
- Слухаю я все підряд, тому улюбленої музики немає. Кіно не дивлюся, але люблю прямі трансляції CS:GO 2, вболіваю за українську команду NAVI. Щодо книг визначитися важко, та, напевно, улюблена - «Колонія. Нові темні віки» Макса Кідрука. Це шедевр, дуже чекаю на продовження, яке анонсоване на лютий 2026 року.
- Чи є у вас улюблені бренди?
- В одязі люблю Adidas, а в косметиці - L’Oreal Paris.
- Який стиль одягу в житті вам до вподоби?
- Конкретного стилю не маю, але поза спортом часто ношу спідниці, короткі топи, сукні та туфлі.
- Про що мрієте?
- Мрію жити в країні, де щодня не гинуть тисячі людей, де немає комендантської години, де твої близькі та знайомі не змушені рятуватися, переїжджаючи до сусідніх держав. А ще мрію про власне житло. Маю ціль у спорті - забезпечити себе так, щоб у майбутньому не бігти на першу ліпшу роботу просто заради шматка хліба.
