Історія столичного слідчого ізолятора на Лук’янівці знає сім втеч, кілька спроб втеч і одну загадкову справу, яка от уже п’ятий рік ставить суд перед непростим питанням: могла людина, перебуваючи в камері СІЗО, скоїти на волі злочин чи не могла? З огляду на вирок Вінницького районного суду від 21 липня цього року - таки могла… Але як ув’язненому вдалося знаходитися одразу у двох місцях, досі залишається загадкою.
У цій бувальщині намішане все, що може стати канвою для детективного серіалу: професійна злочинність, корупція, змова, золото та коштовності, що зникли безвісти. Стислий сюжет - у матеріалі Коротко про.
У 2019 році 1 травня депутатка Липовецької райради Людмила К. пишно святкувала свій день народження. Просторий дім дозволив не тільки прийняти гостей, а й розмістити їх на ніч. Відіспавшись, на початку одинадцятої ранку 2 травня компанія гайнула в кафе і гуляла до восьмої вечора. Повернувшись додому, господиня побачила, що хвіртка відчинена, але трохи заспокоїлася, коли перевірила, що двері в будинок зачинені.
Погані передчуття таки справдилися. В гардеробному відсіку горіло світло, а в стіні темніла порожня ніша, у якій мав бути сейф. Разом з броньованою схованкою зникли золоті прикраси, 100 000 доларів США, 950 000 гривень, 2700 євро, 100 шекелів та дорогоцінне каміння. Невідомі також винесли пакет із подарунками іменинниці, витягли 60 000 гривень з її сумки, прихопили недешеві окуляри. По собі залишили небагато - віджату віконну раму, трохи розкиданих речей, сліди глини на підлозі та невеликий ломик, званий фомкою, що демонстративно лежав в залі на столі.
Опитані поліцією сусіди згадали, що біля будинку стояла чужа машина – чи то синя, чи то чорна, а з хвіртки на початку дванадцятої години виходили двоє чоловіків в кепках, яких сприйняли за ремонтників.
Ретельно досліджена експертами фомка містила сліди ДНК уроженця Херсона, який потрапив до кримінальної картотеки ще в 2004 році. Відтоді мав шість судимостей за статтями «Крадіжка» та «Грабіж» і купу епізодів. В одному з вироків тільки за 2013-2014 роки міститься понад 30 адрес, де відмітилися ця особа. Тягла все, що могла потягти: гроші, цяцьки, електроніку, одяг, взуття, кухонне приладдя, дорогий алкоголь і консерви. Не гребувала документами, які потім переробляла під себе.
В житло домушник зазвичай потрапляв, зламуючи двері чи вікна. Коли його ловили, вину визнавав, радо співпрацював зі слідством, називаючи місця своїх полювань, на суді каявся, за що отримував відносно невеликі строки. З колонії виходив умовно-достроково і знову повертався в «професію». Неважко дофантазувати, що такий багатий стаж забезпечив фігуранту певний авторитет і зв’язки у злочинному світі.
Отже, підозрюваний був визначений, шукай і хапай… Якби не маленька нестиковка. 2 травня 2019-го, коли в Липовцях сталася крадіжка, власник ДНК на фомці числився серед арештантів Київського СІЗО - був взятий під варту за підозрою в участі у розбійному нападі. В камеру він зайшов 3 квітня і вийшов 7 травня - рівно через п’ять днів після зникнення сейфа: приятель вніс 192 000 гривень застави.
Через таке, здавалося б, стовідсоткове алібі поліція не поспішала пов’язувати херсонця з подіями у Липовцях. Як пише «Судовий репортер», підозру йому оголосили тільки в квітні 2020 року.
На цей раз поліція вже розробляла версію про змову хазяїна фомки з «невстановленими особами». Разом з ними він ранком 2 травня начебто виїхав у Липовець з Вінниці на Mitsubishi Pagero Sport темно-зеленого кольору, а близько опівдня ця ж машина рухалася назад. У власника іномарки, що був не чужий криміналу, провели обшук. Знайшли і золото, і коштовності, та знову біда - депутатка не впізнала свої речі.
На питання, як арештант з Києва міг опинитися у Вінниці, щоб їхати до Липовця, відповіді не знайшли. Так і передали справу до суду з одним-єдиним доказом - слідами ДНК.
Для шанувальників детективів все очевидно: злочин готувався прицільно і не без участі людей, знайомих із сім’єю депутатки. Змовники точно знали день, коли дім буде порожній, викрадачі не перевертали все догори дригом, а прицільно пішли в гардеробну, не намагалися відкрити сейф, бо розрахували, що його простіше виламати. Професійного виламувача «позичили» з тюрми, щоб поставити слідство в глухий кут. За роботу заплатили заставою, а може, і часткою здобичі.
Сам обвинувачений божився, що за межі СІЗО не виходив, був у камері, де 30 чоловік, а ломик з його ДНК спеціально підкинули. Чого простіше - взяти і перевірити, де знаходився громадянин, адже йдеться не про прохідний двір, а сувору режимну установу.
Тут знову починається цікаве: обвинувачений не згадав імен своїх сусідів по камері. Крім одного, якого не знайшли. Адвокат підсудного запросив в адміністрації СІЗО список осіб, які перебували разом клієнтом, але там відповіли, що такий облік не ведеться. Мовляв, є списки, хто зайшов до СІЗО, хто вийшов, а 2 травня не виходив ніхто, і на тому ладні божитися. Вишенька на тортику - записи відеокамер були давно стерті, бо строк зберігання 14 днів.
Прокуратура відкрила кримінальну справу за фактом втечі за сприяння співробітників ізолятора. У січні 2022 року Вінницький районний суд взяв на віру покази судмедексперта, що сліди ДНК не можна було просто так підкинути, і визнав обвинуваченого винним, присудивши 9 років позбавлення волі.
Історія отримала продовження. Обвинувачення і захист синхронно подали апеляції. Прокуратура - бо вважала, що дали мало, захист - бо судили взагалі ні за що.
У липні 2022 року Вінницький апеляційний суд скасував вирок, щоправда, з формальних причин - незаконно сформований склад суду. Обвинуваченого залишили під вартою, справу повернули до Вінницького районного суду. Там її намагалися збагрити у Липовець, але безуспішно. Довелися слухати дивну історію по другому колу.
Прояснити ситуацію не змогли навіть негласні слідчі дії. До фігуранта підсаджували «качок», але досвідчений хлоп був у курсі, що його прослуховують. Тільки раз проговорився, що знає одного із співробітників Київського СІЗО, але не розсекретив ім’я та посаду. Цього розу рецидивіст отримав 10 років. Довідку з СІЗО про тримання його під вартою в травні 2019 року суд знову не визнав доказом, що підтверджує алібі.
Співучасники резонансної крадіжки залишись в тіні. Сейф із депутатським скарбом загальною вартістю у 4 000 000 гривен також зник безвісти.
- Ми будемо подавати апеляцію, і, я думаю, ми її виграємо. Прокуратура закрила справу по факту втечі арештанта з ізолятора, але суд своїм вироком визнав, що така втеча була. Якщо так, то клієнт не міг скоїти її самостійно, - прокоментував для Коротко про адвокат засудженого Євген Головенко.
До слова, територія Лук'янівського СІЗО займає майже 30 тисяч квадратних метрів. Крім масивних відомих усім воріт, в’язниця має ще кілька виходів.
- Співдія кримінальних елементів і співробітників виправних колоній - це відома історія. Ув’язнених можуть вивозити на волю під приводом госпіталізації, участі у слідчих діях. Не можу виключити, що і для злочинних намірів, в корупції все має свою ціну, - прокоментував один зі співробітників пенітенціарної служби. - Думаю, що планувався ідеальний злочин, і, по суті, він вдався. Людина, яка сидить, все одно сиділа б за щось інше, а так вона може мати певні гарантії від своїх наймачів.