Нацгвардієць Владислав, що потрапив до росіян у полон на Покровському напрямку, пережив катування і зміг добратись до своїх після того, як військові РФ перерізали йому горло та скинули в яму. Чоловік пʼять діб повз до українських позицій. Наразі його вже прооперували і військовий перебуває в одній з лікарень Дніпропетровщини, пише «Суспільне».
- Його спочатку одні впіймали, а потім вже завели в підвал, там вже були зовсім інші військові. Там їх було двоє, і ці двоє знущалися над ними, — розповіла дружина військового Вікторія.
За її словами, наразі Владислав у відділенні реанімації лікарні області. Говорити не може. Про те, що довелось йому пережити, військовий написав у щоденнику. Згідно з його записами, кілька тижнів тому його бригада втратила контроль над позицією поблизу Покровська. Намагаючись допомогти побратимам, Владислав потрапив у полон.
- Те, що він розповідав, що першим хлопцям, які потрапили в полон — вони були з розвідки — їм виколювали очі, відрізали губи, чоловічі органи обрізали, вуха, ніс, — каже брат Владислава Євген.
Владислав був останнім серед восьми бійців, кого росіяни скинули в яму. Вони думали, що всі мертві, розповів поранений. Дочекавшись, коли військові РФ пішли, Владислав перев’язав горло тканиною і почав повзти до українських позицій.
- Він каже, що йому повезло тим, що коли їх викинули в яму, зверху ще сміття висипали, щоб не так видно було. Там була побита пляшка, у нього ж руки були зв’язані, і так він зміг тією пляшкою порізати мотузку, - розповідає Вікторія.
Владислава доставили до медзакладу Дніпропетровщини 17 серпня. Він був у вкрай важкому стані, каже гендиректор Сергій. Він додав, що лікарі зроблять все можливе, аби Владислав знову міг говорити.
- Вже взяли зобов'язання всі лор-хірурги зробити настільки класну операцію, щоб і шовчику не було видно, щоб міг розмовляти і дихати самостійно. Все це скласти в одне ціле, все очистити, все привести до порядку, а потім зробити операцію, — розповів Сергій.
Владислав пише, що думає про повернення на фронт – «щоб ті тварюки всі відчули те, що відчув я і ті сім наших хлопців-козаків».